Рішення № 58792247, 29.06.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15376/15-ц

2/357/236/16

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Куца В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білій Церкві в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 11.06. 2012 року він придбав транспортний засіб ВАЗ 2107, номер державної реєстрації НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 шляхом укладення розписки та Генеральної довіреності з ОСОБА_4. Позивач вказував на те, що в листопаді 2014 року він на прохання відповідача ОСОБА_2 надав у його користу вання вищевказаний автомобіль, а відповідач за користування автомобілем пообіцяв пофар бувати його, строк користування автомобілем становив один місяць. Через місяць позивач попросив віддати йому автомобіль, але відповідач відмовився і сказав, що віддасть автомобіль через декілька днів, однак після цього відповідач почав постійно уникати зустрічі з позивачем та перестав відповідати на телефонні дзвінки. У зв»язку з вищевикладеними обставинами, 21.04.2015 року позивач звернувся до 1-го міського відділу Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, а в червні місяці позивач отримав від Білоцерків ського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області постанову про закриття кримінального провадження, в якій йому повідомлялося, що в діях відповідача відсутній склад злочину та було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо повернення автомобіля. Позивач просив в судовому порядку зобов'язати відповідача повернути йому із свого незаконного володіння автомобіль марки ВАЗ 2107, номер державної реєстрації НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 в належному зовнішньому та внутрішньому вигляді, повному справному та працездатному стані всіх його вузлів та агрегатів; зобов'язати відповідача, при неможли вості повернення автомобіля ВАЗ 2107, номер державної реєстрації НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 в належному зовнішньому та внутріш ньому вигляді, повному справному та працездатному стані всіх його вузлів та агрегатів, здійснити компенсацію ОСОБА_1, вартості таких недоліків автомобіля з розрахунку їх вартості на момент проведення розрахунку; зобов'язати відповідача при неможливості повернення автомобіля ВАЗ 2107, номер державної реєстрації НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 сплатити ОСОБА_1 вартість такого автомобіля.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 надав заяву про уточнення позовних вимог позивача в якій просив в судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача вартість автомобіля марки ВАЗ 2107, номер державної реєстрації НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 у розмірі 48 720 грн.

Представник позивача ОСОБА_5 підтримав у суді уточнені позовні вимоги позивача.

Позивач був присутній у судових засіданнях 12.02.2016 року та 10.03.2016 року надавав суду пояснення і 10.03.2016 року ОСОБА_1 підтримував вищевказані уточнені позовні вимоги.

Відповідач до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був належним чином повідомлений. Відповідач згідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 21.09.2015 року відбуває покарання в Бучанській виправній колонії (№85) Управління Державної Пенітенціарної Служби України в м.Києві та Київській області. Суду надано пись мові заперечення ОСОБА_2 на позов, в яких відповідач вказав, що він не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 тому що він повідомив його де знаходиться його майно заздалегідь і він відмовився його забирати. У поясненнях ОСОБА_2 вказав, що він згоден на розгляд справи без його відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 до суду не з»явилася, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, направила суду письмові пояснення по позову в яких вказала, що нею на ім»я ОСОБА_4 була видана Генеральна довіреність на володіння, користування, розпорядження, з можливістю продажу автомобіля ВАЗ 2107, н.д.р. НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, який належав їй на підставі права власності. Через деякий час вона дізналася, що ОСОБА_4, шляхом укладення Генеральної довіреності продав вищезазна чений автомобіль іншій особі, яка є позивачем по справі. Ніяких претензій до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у неї не має. ОСОБА_3 підтримує позицію позивача і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1, 1988 р.в., кузов НОМЕР_5, червоного кольору, зареєстровано 02.09.2007 року за гр. ОСОБА_3, проживаючою в АДРЕСА_2. Наведене підтверджується відповіддю Територіального сервісного центру №3242 Регіонального сервіс ного центру в Київській області МВС України від 08.04.2016 року №321 на запит суду.

З копії Генеральної довіреності від 11.06.2012 року нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зухар А.В. та зареєстрованої в реєстрі за №992 вбачається, що ОСОБА_4, діючий від імені ОСОБА_3 цією довіреністю уповноважив ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_1, розпоряджатися (керувати, зняти з обліку та поставити на облік в органах Державтоінспекції, продати, передати в оренду, обміняти), належним ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6, виданого УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 12.09.2007 року, автомобілем марки ВАЗ, модель 2107, тип ТЗ - легковий сєдан, 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 12.09.2007 року. Довіреність видана до 01.06.2017 року, без права передовіри повноважень третім особам.

Судом встановлено, що 19.06.2015 року слідчим СВ Білоцерківського МВ старшим лейтенантом міліції Коваленко О.В., в результаті розгляду матеріалів досудового розсліду вання, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110030001618 від 22.04.2015 року, за фактом шахрайства відносно ОСОБА_1 винесено постанову про закриття кримінального провадження. Із вказаної постанови вбачається, що 21.04.2015 року до чергової частини МВМ №1 Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1, якій просив притягнути до відповідальності ОСОБА_2, який взяв належний йому автомобіль марки «ВАЗ 2107» н.з. НОМЕР_7 та не повертає. Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_1, показав, що в листопаді 2014 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_2, який попросив в нього автомобіль марки «ВАЗ 2107» н.з. НОМЕР_1, мотивуючи тим, що автомобіль йому потрібен для власних цілей. Крім того останній сказав, що за цей час поки він буде користуватися автомобілем, то його відремонтує, а саме пофарбує. Після чого він надав йому свідоцтво про реєстрацію даного автомобіля та ключі від нього. Через місяць коли він зустрів ОСОБА_2 та запитав де його автомобіль, то останній сказав, що він знаходиться в гаражі, та він збирається замінити ньому лобове скло. Коли він питав в нього чи потрібно надавати за це грошові кошти, то ОСОБА_2 сказав, що він знайшов скло безкоштовно, через декілька днів коли він знову зустрів ОСОБА_2 та запитав де автомобіль, то останній сказав, що поверне його через декілька днів, далі він постійно уникав із ним зустрічі на дзвінки не відповідав та автомобіль не повернув. Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 показав, що в листопаді 2014 року його знайомий ОСОБА_1 попросив щоб він допоміг відремонтувати належний йому автомобіль марки «ВАЗ 2107» н.з. НОМЕР_1. Далі він надав йому ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Ні про які строки його ремонту вони не домовлялись. ОСОБА_1 планував після ремонту даний автомобіль продати, а після його продажу розрахуватись із ним за ремонт. Коли він надавав йому автомобіль, то ніяких розписок не брав. Після чого даний автомобіль декілька днів знаходився біля будинку в якому він проживає, а потім даний автомобіль він перегнав до м. Узин. Так як ОСОБА_1 не дав коштів на ремонт автомобіля, то ремонтом його він не займався, так як на той час не мав власних коштів. Після чого йому потрібно було їхати до реабілітаційного центру в с. Віта Поштова на реабілітацію від залежності терміном 1 місяць. Перед тим, як їхати він повідомив ОСОБА_1, що він їде та де знаходиться автомобіль. Коли він повернувся з реабілітацій ного центру, то ОСОБА_1 повідомив, що автомобіль він до цього часу не забрав. В постанові вказано, що під час проведення перевірки по факту шахрайства відносно ОСОБА_1 було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачаються цивільно-правові відносини, оскільки між останніми була усна домовленість про умови користування транспортним засобом, а тому в даному випадку відсутній склад злочину передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120151100300000 1618 від 22.04.2015 року, за фактом шахрайства відносно ОСОБА_1 закрито у зв»язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до Білоцерківського міськрайонного суду в приватному порядку. Наведене підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження від 19.06.2015 року.

Судом встановлено, що 22.11.2015 року оцінювач ПП «ЕкспертГАРАНТ» ОСОБА_10 склав висновок про орієнтовну вартість, в якому зазначено, що на підставі виконаних досліджень і аналізу зроблений висновок, що орієнтовна оціночна вартість колісно-транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 визначена як середньоарифметичне значення отримане від порівняльного підходу оцінки, без врахування ПДВ, складає: автомобіль НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_8, 1988 р.в. - 48 720,00 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так у ст. 1212 ЦК України вказано, шо особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достат ньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У постанові від 02.03.2016 року у справі №6-3090цс15 Верховним судом України висловлена наступна правова позиція.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

3) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

4) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулю ванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єкт ним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установ леного статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Згідно до ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосуван ня норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд вважає, що позивачем та його представником не доведено в суді факту безпідставного набуття або збереження відповідачем ОСОБА_2 автомобіля ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 титульним володільцем якого являється позивач ОСОБА_1 Позивачем та його представником не доведено в суді те, що ОСОБА_2 являється набувачем вказаного майна за рахунок потерпілого ОСОБА_1

Також позивачем та його представником не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність безпідставно набутого майна, та неможливість повернення в натурі вказаного майна.

А тому з врахуванням всього вищенаведеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості автомобіля марки ВАЗ 2107, номер державної реєстрації НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 у розмірі 48 720 грн., оскільки

позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх вищевказаних уточнених позовних вимог, тоді як за приписами ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, та ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя А. В. Голуб