Постанова № 58791909, 07.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2469/16-п Головуючий у І інстанції Гончаров О. М.Провадження № 33/780/326/16 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 429 07.07.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2016 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., за участю: захисника ОСОБА_2, представника Київської митниці Державної фіскальної служби України Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС України на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року на

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилучених коштів;

вилучену валюту у розмірі 20 850 грн. повернуто ОСОБА_4

ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за те, що він, 27 лютого 2016 року відлітаючи з України до Австрії, м. Відень обрав проходження митного контролю у формі спрощеного митного контролю, тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», у нього були виявлені не заявлені 10 000 євро та 20 850 грн., які знаходилися в одному з відділень його сумки. Із вказаної суми ОСОБА_4 було пропущено 10 000 євро та за протоколом про порушення митних правил вилучено 20 850 гривень.

У апеляційні скарзі представник Київської митниці ДФС порушив питання про скасування постанови судді. В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що суддею були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме не були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані всі обставини справи, з урахуванням особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Указав на необґрунтованість посилання суду першої інстанції на те, що у разі застосування до ОСОБА_4 стягнення у виді конфіскації предмету правопорушення, на останнього буде покладено «індивідуальний надмірний тягар». Поряд із цим, указав, що при звільненні правопорушника від обов'язкового стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення, суд навіть не з'ясував чи працевлаштований ОСОБА_4 Також, суд зазначив, що грошові кошти є його заробітною платою, яка була зібрана за тривалий час. Однак жодних доказів на підтвердження цього, матеріали справи не містять.

Також суд не звернув увагу на те, що правопорушник часто перетинає митний кордон України авіатранспортом. З якою метою, та за які кошти літає ОСОБА_4 за кордон, враховуючи його довідку з місця роботи, відповідно до якої його щомісячна заробітна плата становить 1420 грн., судом не встановлено.

Просив постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накласти стягнення у виді конфіскації вилученої валюти та штрафу у відповідному розмірі.

Вислухавши пояснення:

представника Київської митниці ДФС України, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

захисника, який доводи апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС вважав необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та винності ОСОБА_4 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 27.02.2016 року № 0088/125120102/16, протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 27.02.20106 року, доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Бориспіль-аеропорт» від 27.02.2016 року, поясненнями ОСОБА_4 та іншими доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Наведене указує на те, що підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4 суд не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ігнатюк О.В.