Постанова № 58790717, 04.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/12618/16-а

Провадження № 2-а/127/460/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року 09 год. 00 хв. м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій відповідача щодо відмови в призначені пенсії неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію. Свої вимоги мотивував тим, що позивач з 1998 року по 2016 рік отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зазначений період він працював на цивільних посадах, досягнув пенсійного віку та має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. В березні 2016 року позивач відмовився від військової пенсії та звернувся до відповідача з проханням призначити пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування». В заяві від 23 травня 2016 року позивач просив відповідача надати розрахунок пенсії з відповідним роз'ясненням щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік, адже законом передбачено, що розрахунок пенсії проводиться з врахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Крім того, просив відновити своє порушене право та провести перерахунок пенсії призначеної з 01 квітня 2016 року з врахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки. Відповідач відмовив у задоволені заяви. Свою відмову мотивував тим, що заявник до 2016 року перебував на обліку в Головному управління ПФ України у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугу років, при цьому заявникові пенсія в 2016 році не була призначена, а здійснено лише перевід з одного виду пенсії на інший, тобто з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Позивач не погоджується з думкою відповідача та вважає, що йому пенсія за віком призначена вперше, а не відбувся перехід з одного виду пенсій на інший, як-то твердить відповідач, та вважає, що існують підстави для отримання пенсії із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. За наведеного просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначені пенсії із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію з 01 квітня 2016 року, а постанову допустити до негайного виконання.

Відповідач 29 червня 2016 року надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що в Законі України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 01 жовтня 2011 року) не було чітко визначено порядок переведення з одного виду пенсій на інший. Такий порядок переведення був впорядкований листом ПФ України від 27 лютого 2004 року №1878/03, відповідно до якого звернення осіб, які отримували пенсію, зокрема і відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» вважалось новим призначенням пенсії. З 01 жовтня 2011 року ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» викладена в новій редакції, відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший вид може здійснюватись як в межах зазначеного Закону, так і зі зміною Закону. Оскільки пенсія позивачу за вислугу років призначено з 1998 року призначення пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати як при первинному призначенні пенсії немає законних підстав. Переведення пенсії позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідачем здійснено з урахуванням п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327, а саме при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії за віком враховано показник середньої заробітної плати за 2007 рік. Крім того, відповідач зазначив, що застосування середньої заробітної плати визначеної ч. 2 ст. 40 Законом України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три календарні роки, що передують року звернення з одногу виду пенсії на інший, передбачено тільки при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. За наведеного просив відмовити у задоволені позову.

Крім того, 23 червня 2016 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за загальними правилами.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суд вважає, що повідомлені позивачем обставини та обставини викладені в письмових запереченнях відповідача є достатніми для ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання, а тому розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач з 27 листопада 1998 року по 31 березня 2016 року отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Продовжуючи працювати, позивач набув необхідний страховий стаж, достатній для призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування». З 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, розмір якої обчислений відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» щодо розміру заробітної плати та розміру загального страхового стажу. Розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної за період роботи з 01 липня 2000 року по 29 лютого 2016 року. При цьому середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії визначений в розмірі 5761,83 грн. (1197,91Х4,80990), де 4,80990- індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, 1197,91 грн. - середня заробітна плата по Україні за 2007 рік. Позивачеві зарахований загальний страховий стаж 40 років 11 місяців 27 днів, що дорівнює коефіцієнту 0,40917 (491 місяць), а з урахуванням кратності в 1,35- 0,55238. Розмір пенсії позивача до виплати з 01 квітня 2016 року склав 3236,42 грн.

Позивач 23 травня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про надання розрахунку пенсії з відповідним роз'ясненням щодо застосування при її обрахунку показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік. Крім того, просив провести перерахунок призначеної 01 квітня 2016 року пенсії з врахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії відповідно до положень Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 6).

Листом від 03 червня 2016 року № 96/І-2 відповідач повідомив позивача про порядок, який був застосований при обрахунку розміру пенсії останнього за віком, зазначивши його складові. З посиланням на положення ст. ст. 40, 42, 45 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», в які з 08 липня 2011 року внесено зміни, відповідач обґрунтував застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік при обрахунку середньомісячного заробітку для розрахунку пенсії. Крім того зазначив, що показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії може застосовуватись лише при первинному призначенні пенсії, або при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а тому відсутні підстави для перерахунку, адже пенсія за вислугу років позивачеві виплачувалась з 27 листопада 1998 року (а. с. 7-9).

Не погоджуючись із застосованим відповідачем порядком розрахунку розміру пенсійного забезпечення позивача, останній звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З поданого позову та письмових заперечень відповідача вбачається, що спір між сторонами виник с приводу порядку обрахунку середньої заробітної плати, розмір якої в свою чергу впливає на розмір пенсійного забезпечення позивача. Позивач вважає, що у даному випадку при розрахунку пенсії повинен застосовуватись розмір середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як то передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» При цьому зазначає, що пенсія за віком йому призначається вперше, а не відбувається переведення з одного виду пенсії на інший. Відповідач в свою чергу наполягає на тому, що у даному випадку здійснено переведення з одного виду пенсії на інший, при цьому для визначення розміру середньої заробітної плати необхідно застосовувати положення ст. 45 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», тобто застосувати показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. У даному випадку це показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

З аналізу наведених норм вбачається, що особі може бути призначена пенсія за одним із зазначених законів, при чому кожним із законів передбачені різні порядок та підстави призначення різних видів пенсій в межах Закону. Так Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачена пенсія за вислугу років, пенсія по інвалідності та пенсія в разі втрати годувальника. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачені пенсії за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За наведеного суд приходить до висновку, що після призначення позивачеві в 1998 році пенсії за вислугу років, при призначенні пенсії за віком в 2016 році відбувся перехід на інший вид пенсії. Натомість, такий перехід відбувся з одного виду пенсії на інший не в межах одного Закону, а тому суд вважає призначення позивачеві пенсії за віком в 2016 році відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не переходом на інший вид пенсії в межах одного Закону, а новим призначенням пенсії за іншим Законом. При цьому суд бере до уваги, що позивач після звільнення з органів внутрішніх справ продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним Законом. Однак у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, як зазначалось вище. При цьому суд бере до уваги, що відповідно до зазначеної норми Закону, застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії може бути здійснено за бажанням особи, натомість відповідачем не доведено, що позивач надав таку згоду, а тому відповідач неправомірно застосував показник заробітної плати за 2007 рік. Крім того, при розрахунку пенсії за вислугу років позивачеві за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яку отримував позивач до переведення на пенсію за віком, взагалі не застосовувався показник середньої заробітної плати в України, з якого сплачені страхові внески, адже такий порядок нарахування не передбачений зазначеним Законом. За наведеного, до зазначених правовідносин положення ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» застосуванню не підлягають.

Безпідставним, в свою чергу, є і застосування відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачеві положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №327 щодо показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про те, що пенсія позивачеві за віком з 01 квітня 2016 року призначалась вперше, для обрахунку її розміру, а саме заробітної плати необхідної для обчислення пенсії слід застосовувати положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» та брати до уваги саме середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, яка є її складовою частиною.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, а тому така відмова є протиправною, а позов підлягає задоволенню.

Щодо допуску постанови до негайного виконання, то суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.183-2 КАС України, постанови суду з такої категорії справ не відносяться до тих, що підлягають негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ст. 9, 40 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 5-11, 69-72, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним дії управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2016 року із врахуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути поданая протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: