Рішення № 58788952, 05.07.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

05 липня 2016 року Справа № 927/504/16

позивач: Публічне акціонерне товариство "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО",

вул. Горького, 40, м. Чернігів, 14000

відповідач:Приватне акціонерне товариство "Комвольно-суконна компанія "Чексіл",

вул. Щорса, буд. 66, м. Чернігів, 14014

предмет спору: про стягнення 995141,33 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 28/2579 від 06.06.2016 юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №12 від 01.07.2016, представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем Публічним акціонерним товариством "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" подано позов про стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства "Комвольно-суконна компанія "Чексіл" 1000000,00 грн боргу за активну електроенергію за квітень 2016; 5191,26 грн пені та 3% річних в розмірі 409,84 грн, за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії № 1815 від 01.09.2008 з додатками до нього.

Відповідач, в поданих письмових запереченнях №35 від 17.06.2016 просить суд частково відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що до порушення провадження у справі повністю погасив заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 1000000,00 грн (500000,00 грн згідно платіжного доручення №1509 від 24.05.2016 та 500000,00 грн згідно платіжного доручення №1535 від 25.05.2016). На сьогоднішній день розмір заборгованості складає 5601,10 грн, з яких: 409,84 грн 3% річних та 5191,26 грн пені. Відповідач також зазначає, що згідно з ст.7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Позивач в письмовій заяві №68 про часткову зміну підстав позову зазначає, що на підставі актів про використану електроенергію споживачу було виставлено рахунки за спожиту активну електроенергію: №1815_04-2016 від 30.04.2016 на суму 1212840,44 грн та №1815_05-2016 від 31.05.2016 на суму 989540,23 грн, всього на загальну суму 2202380,67 грн. У звязку з частковою оплатою рахунків в сумі 1212840,44 грн, фактична заборгованість за активну електроенергію станом на 13.06.2016 становить 989540,23 грн. Крім того відповідачу нараховано 5191,26 грн пені та 3% річних в розмірі 409,84 грн. Позивач також вказує на те, що після подачі позову до суду 24.05.2016 відповідачу було виставлено рахунок за активну електроенергію за травень 2016 №1815_05-2016 від 31.05.2016 на суму 989540,23 грн. У звязку з викладеним позивач просить суд частково змінити підставу позову та стягнути з відповідача 989540,23 грн боргу за травень 2016, 409,84 грн 3% річних та 5191,26 грн пені.

Ухвалою суду від 21.06.2016 подана позивачем заява про часткову зміну підстав позову була розцінена як заява про часткову зміну підстав позову та зменшення позивачем заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу, і прийнята судом.

Представники сторін в судовому засіданні 05.07.2016 надали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

До початку судового засідання, від відповідача, через канцелярію суду надійшла письмова заява вих.№39 від 30.06.2016 про розстрочку виконання рішення суду, в якій відповідач не заперечує щодо стягнення 989540,23 грн боргу за спожиту електроенергію, 409,84 грн 3% річних, 5191,26 грн пені та 15084,02 грн судового збору. Проте, у звязку з складним фінансовим становищем на фоні підвищення вартості енергоресурсів, орендної плати за землю, індексу інфляції, зменшенням кількості замовлень на виготовлення продукції, що призвело до затримок у виплаті заробітної плати працівникам та несвоєчасного розрахунку з контрагентами, з метою уникнення зупинки підприємства, збереження робочих місць та своєчасного виконання поточних грошових зобовязань просить суд одночасно з прийняттям рішення розстрочити його виконання на 6 місяців, встановивши наступний графік погашення заборгованості в сумі 1010068,45 грн: до 31.07.2016 (14927,12 судового збору, 5191,26 грн пені, 409,84 грн 3% річних, 147815,78 грн боргу за спожиту електроенрегію, всього на суму 168344,00 грн); до 31.08.2016 168344,00 грн; до 30.09.2016 168344,00 грн; до 31.10.2016 168344,00 грн; до 30.11.2016 168344,00 грн; до 31.12.2016 168344,00 грн.

Представник позивача щодо розстрочки виконання рішення суду заперечував. В письмових запереченнях №76 вказує на те, що у випадку розстрочення заборгованості відповідача ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» у свою чергу, не зможе своєчасно проводити розрахунки з оптовим ринком електроенергії України у звязку з чим до Товариства буде застосовано штрафні санкції за неналежне виконання зобовязань по договору від 30.03.2007 №3984/02 купівлі-продажу електроенергії між ДП «Енергоринок» та ВАТ ЕК «Чернігівобленерго».

Подана відповідачем заява про розстрочку виконання рішення суду прийнята судом до розгляду.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

В судовому засіданні 05.07.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги, щодо розстрочення виконання рішення суду заперечував.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог не заперечував та просив розстрочити виконання рішення суду в сумі 1010068,45 грн на 6 місяців у звязку з важким фінансовим становищем.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Приймаючи до уваги, що позивачем було подано письмову заяву про часткову зміну підстав позову, яка була розцінена судом як заява про часткову зміну підстав позову та зменшення позивачем заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу, суд розглядає справу з урахуванням часткової зміни підстав позову та зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюється законами України Про засади функціонування ринку електричної енергії України та Про електроенергетику.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 зі змінами та доповненнями, постачання електроенергії для забезпечення потреб споживачів здійснюється на підставі договору на постачання електроенергії, що укладається між споживачем та електропостачальною організацією.

01.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго» (постачальник), правонаступником якого є позивач відповідно до п. 1.3. Статуту публічного акціонерного товариства Чернігівобленерго, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії Чернігівобленерго від 18.04.2011 року, протокол №7 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 20.04.2011 року, № запису 10641050030001479) та Закритим акціонерним товариством «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1815.

Зміна назви юридичної особи відповідача на Приватне акціонерне товариство "Комвольно-суконна компанія "Чексіл", ідентифікаційний код юридичної особи 14251734, підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.73).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (постачальник) взяв на себе зобовязання продавати електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 54000 кВА, 60кВт, а споживач оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії: встановлюється згідно Додатків №2/1,2/2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до цього договору.

У відповідності до ст.276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що постачається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання електроенергії та обліковий період встановлюється сторонами у договорі.

Відповідно п. 2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Постачальник, відповідно до п.2.2.2. договору, зобовязується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток №5 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Згідно з п.7.5. договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії, умов додатка № 4 до цього договору Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та замірів електричної потужності, проведених в установлені нормативними документами періоди максимального навантаження енергосистемами України, оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

У відповідності до додатку № 4/4 до договору про постачання електричної енергії № 1815 від 01.09.2008 сторони погодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються споживачем за показами розрахункових засобів обліку 31 числа кожного місяця/кварталу та заносяться в «Акт звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії», який не пізніше наступного дня за підписом відповідальної посадової особи надається постачальнику, після чого споживач отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електроенергію протягом розрахункового періоду. Постачальник має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зняття показів розрахункових приладів обліку, заносити в „Акт звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії та надавати на погодження відповідальній особі споживача. Споживач не пізніше наступного дня отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду підписується споживачем та повертається постачальнику протягом 3 робочих днів від дня його отримання.

Обсяг спожитої відповідачем активної електричної енергії за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 становить 812215 кВтгод, що підтверджується Актом про використану електричну енергію від 30.04.2016, за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 630127 кВтгод, що підтверджується Актом про використану електричну енергію від 31.05.2016, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.22,61).

Пунктом 2.2.4. договору про постачання електричної енергії №1815 від 01.09.2008 передбачено обовязок постачальника надавати споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в Додатку №3 до договору «Порядок розрахунків».

Позивачем, відповідно до п. 2.2.4. договору про постачання електричної енергії №1815 від 01.09.2008, було виставлено відповідачу рахунки: №1815_04-2016 від 30.04.2016 за активну електроенергію на суму 1212840,44 грн, який отримано відповідачем 10.05.2016; №1815_05-2016 від 31.05.2016 за активну електроенергію на суму 989540,23 грн, отриманий відповідачем 03.06.2016 (а.с.23-27,62-66).

Проти факту споживання електроенергії, її кількості і вартості та факту отримання рахунків відповідач заперечень не надав.

Частинами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п.2.3.3. договору про постачання електричної енергії №1815 від 01.09.2008, споживач зобовязаний оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатку №3 до цього договору „Порядок розрахунків, додатку №4 до цього договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та діючого законодавства.

Додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії №1815 від 01.09.2008 сторони погодили, що споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 01 числа календарного місяця по 31 число цього календарного місяця включно, плановими платежами, перший плановий платіж, самостійно до 5 числа розрахункового періоду у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання, згідно договору, з врахуванням сальдо на початок розрахункового періоду; другий плановий платіж, самостійно до 15 числа розрахункового періоду у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання, згідно договору. Остаточний розрахунок не пізніше перших 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

Відповідно по рахунку №1815_04-2016 від 30.04.2016 на суму 1212840,44 грн, відповідач зобовязаний був розрахуватись по 13.05.2016 включно; по рахунку №1815_05-2016 від 31.05.2016 на суму 989540,23 грн по 08.06.2016 включно (4,5.06 вихідні).

Як свідчать матеріали справи, відповідач за спожиту у квітні 2016 активну електроенергію по рахунку №1815_04-2016 від 30.04.2016 на суму 1212840,44 грн, розрахувався з порушенням термінів оплати , а саме 16.05.2016 сплатив 212840,44 грн; 24.05.2016 - 500000,00 грн та від 25.05.2016 - 500000,00 грн. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 16.05.2016; від 24.05.2016 та від 25.05.2016, а також копіями платіжних доручень №1535 від 25.05.2016 на суму 500000,00 грн та №1509 від 24.05.2016 на суму 500000,00 грн (а.с.28,67,68,74,75).

Рахунок за спожиту у травні 2016 активну електроенергію №1815_05-2016 від 31.05.2016 на суму 989540,23 грн, на день розгляду справи відповідачем не оплачено.

Таким чином, фактична заборгованість відповідача за спожиту в травні 2016 електричну енергію по договору про постачання електричної енергії №1815 від 01.09.2008 становить 989540,23 грн.

Оскільки рахунок за активну електроенергію №1815_04-2016 від 30.04.2016 на суму 1212840,44 грн було оплачено відповідачем з простроченням встановлено договором строку оплати, позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за прострочку відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати за спожиту активну електроенергію у квітні 2016 в розмірі 5191,26 грн за період з 16.05.2016 по 20.05.2016, 409,84 грн 3% річних за період з 16.05.2016 по 20.05.2016.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1. договору про постачання електричної енергії №1815 від 01.09.2008 сторони передбачили відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №3 „Порядок розрахунків до цього договору, у звязку з чим споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені (а.с.30), суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано 5191,26 грн пені за прострочку відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати за спожиту активну електроенергію за період з 16.05.2016 по 20.05.2016.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати за спожиту у квітні 2016 електричну енергію, тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 409,84 грн 3% річних за період з 16.05.2016 по 20.05.2016 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, зобовязання повинні виконуватись належним чином в установлений строк.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за спожиту електроенергію своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 989540,23 грн боргу за активну електроенергію за травень 2016; 5191,26 грн пені та 3% річних в розмірі 409,84 грн.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 14927,12 грн.

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення суду.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, повязаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей, тощо).

Підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд не зобов'язаний за заявою сторони надати розстрочку виконання рішення, але може розстрочити виконання рішення згідно зі статтею 121 ГПК України в порядку статті 43 ГПК України.

Аналогічна позиція викладена в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2010 №9.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на складне фінансове становище, повязане з підвищенням вартості енергоресурсів, орендної плати за землю, індексу інфляції, зменшенням кількості замовлень на виготовлення продукції, що призвело до виникнення у товариства відповідача 550000,00 грн боргу за спожиту енергію у вигляді пару; 900000,00 грн боргу за спожиту електроенергію, що підтверджується інформацією про рух коштів між постачальником і споживачем та копіями рахунків на її оплату; 1600000,00-1800000,00 грн заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, 400000,00 грн боргу по єдиному соціальному внеску, що підтверджується щомісячними звітами до Державної податкової інспекції в м.Чернігів про загальну суму нарахованої заробітної плати за період з лютий-травень 2016; 100000,00 грн боргу по відшкодуванню пільгових пенсій; близько 1000000,00 грн боргу по кредитах та відсоткам за користування кредитними коштами, що підтверджується копіями кредитних договорів та інформацією про рух коштів по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; станом на 30.06.2016 залишок коштів на поточних рахунках відповідача складає 1,76 російських рублів, 17,84 долари США та 138933,90 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк». Проте, незважаючи на складність фінансового стану відповідач продовжує свою господарську діяльність, переходить в режим жорсткої економії та нарощує обсяги виробництва, тому з метою уникнення зупинки підприємства та його банкрутства, збереження робочих місць, підприємство буде в змозі добровільно погасити заборгованість перед позивачем протягом 6 місяців, сплачуючи борг рівними частинами.

Відповідно до приписів ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Частиною 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача, ту обставину, що підприємство забезпечує робочими місцями жителів міста та області, значний розмір заявлених позивачем позовних вимог, незначний термін прострочки оплати, і примусове стягнення з відповідача всієї суми позову одночасно може привести до непередбачуваних наслідків, які негативно вплинуть на роботу підприємства, в тому числі і до арешту рахунків та майна підприємства, в результаті чого буде заблоковано господарську діяльність і призведе до зупинки роботи підприємства, а в подальшому і до банкрутства підприємства, а також враховуючи факт повного погашення відповідачем заборгованості за квітень 2016 року та ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення відповідача від виконання рішення суду, суд доходить висновку, що вищевикладене є винятковою обставиною, що свідчить про неможливість виконання рішення в силу обєктивних причин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.09.2013 року по справі №5028/12/65/2012.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду і розстрочити виконання рішення суду строком на 4 місяці.

Керуючись ст.11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.173, 174, 175, 193, 231, 276 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України Про електроенергетику, ст. 22, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, ст.3, 4 Закону України „Про судовий збір, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комвольно-суконна компанія "Чексіл", вул. Щорса, буд. 66, м. Чернігів, 14014 (поточний рахунок №26007935720531 у Чернігівській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» м.Чернігів, МФО 353014, код ЄДРПОУ 14251734) на користь Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", вул. Горького, буд. 40, м. Чернігів, 14000 (поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26032301102791 в філії Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 353553, код ЄДРПОУ 22815333) 989540,23 грн боргу за активну електроенергію.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комвольно-суконна компанія "Чексіл",

вул. Щорса, буд. 66, м. Чернігів, 14014 (поточний рахунок №26007935720531 у Чернігівській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» м.Чернігів, МФО 353014, код ЄДРПОУ 14251734) на користь Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", вул. Горького, буд. 40, м. Чернігів, 14000 (поточний рахунок № 26002377008001 в Чернігівському РУ ПАТ КБ „Приватбанк, МФО 353586, код ЄДРПОУ 22815333) 5191,26 грн пені; 3% річних в розмірі 409,84 грн та 14927,12 грн судового збору.

4. Заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково.

5. Розстрочити виконання рішення суду строком на 4 місяці.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази зі строком предявлення до виконання: з 19.07.2016 по 18.07.2017 на стягнення 5191,26 грн пені; 3% річних в розмірі 409, 84 грн; 243184,23 грн. боргу за активну електроенергію та 14927,12 грн судового збору; зі строком предявлення до виконання з 19.08.2016 по 18.08.2017 на стягнення 248785,33 грн. боргу за активну електроенергію; зі строком предявлення до виконання з 19.09.2016 по 18.09.2017 на стягнення 248785,33 грн боргу за активну електроенергію; зі строком предявлення до виконання з 19.10.2016 по 18.10.2017 на стягнення 248785,34 грн боргу за активну електроенергію

Повне рішення підписано 06.07.2016.

Суддя Л.М. Лавриненко