Постанова № 58787856, 30.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Справа№ 910/2196/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю:

від позивача: Іванов О.В.;

від відповідача: Борисюк О.В.;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 19.04.2016р.

у справі № 910/2196/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс"

до Коммунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністарції)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05.03.2013р. між ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця" та ТОВ "Сітібудсервіс" укладено інвестиційний договір №0503-ІД/13, відповідно до умов якого ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща Водиця", яке є землекористувачем земельної ділянки, залучило в якості інвестора ТОВ "Сітібудсервіс" до проектування та спорудження житлової та громадської забудови з об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури. Позивачем було встановлено на будівельному майданчику інформаційний стенд (щит) будівництва об'єкту. Позивач вказує, що представниками КП "Київреклама" було незаконно демонтовано встановлений позивачем на будівельному майданчику щит. Позивач в позовній заяві зазначав, що представники КП "Київреклама" під час демонтажу щита посилалися на наказ Департаменту містобудування та архітектури Київської міської ради №348 від 18.11.2015р., що втратив чинність.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2016р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, встановив, що під час демонтажу щита позивача відповідач діяв згідно наданих йому повноважень на підставі наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу.

Крім того, Господарський суд не виявив факту перебування спірного майна у незаконному володінні відповідача, оскільки відсутні всі умови для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, передбачені ст.387 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2016 р. скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права, не повністю досліжено докази по справі та не надано оцінку доводам позивача щодо всіх вказаних порушень відповідача, у зв'язку з чим, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають матеріалам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено на 30.06.2016р.

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, у матеріалах справи наявні докази належного повідомлення особи про місце та дату розгляду справи (аркуш справи 119).

Явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою. Разом з тим, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від представника третьої особи до суду не надходило.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

За таких обставин справи судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи, повідомленого належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та надавши їм юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.01.2016р. представниками КП "Київреклама" здійснено демонтаж стенду, встановленого позивачем на будівництві об'єкту на виконання положення наказу Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (Київської міської державної адміністрації) №348 від 18.11.2015р. "Про демонтаж рекламних засобів": Будівництво мікрорайонів 1, 2, 1 п.к. 3, 1 п.к. 6 у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп.Правди (просп.Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м.Києва.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що відповідачем незаконно демонтовано інформаційний стенд. 05 березня 2013р. між ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та ТОВ "Сітібудсервіс" укладено інвестиційний договір №0503-ІД/13, відповідно до умов якого ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", яке є землекористувачем земельної ділянки, залучило в якості інвестора ТОВ "Сітібудсервіс" до проектування та спорудження житлової та громадської забудови з об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури та передало ТОВ "Сітібудсервіс" для виконання на всіх етапах реалізації договору частину функцій замовника будівництва об'єкта. Позивач зазначає, що у відповідності до вимог п.12 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ №466 від 13.04.2011р. інформація про зареєстровану декларацію, відомості про найменування об'єкту та його категорію складності, зображення об'єкта, його основні техніко-економічні показники, тощо мають міститися на стенді, що встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці. На виконання вимог вказаного порядку ним було встановлено інформаційний стенд (щит) біля паркану на будівельному майданчику об'єкта будівництва,який на думку позивача не є рекламним засобом, а КП "Київреклама" не мало права на демонтаж, в зв'язку з відсутністю дозвільних документів на його встановлення. Також, позивач стверджує, що строк дії наказу дозвільного органу для демонтажу встановлених конструкцій закінчився 31.12.2015р., а демонтаж здійснено поза межами строку дії наказу 13.01.16р.

Перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає, що рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та повним з'ясуванням обставин справи.

Суд вірно визначив характер спірних правовідносин та застосув норми чинного законодаства.

Регулювання правовідносин, пов'язаних з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві, здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 , Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253.

Згідно ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до п.2 Типових правил: дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Пунктом 1.3. Порядку визначено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу.

Згідно п. 17.3. Порядку демонтаж рекламних засобів у випадках, встановлених п. 17.2 Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу, яким у м. Києві є Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

13.01.2016р. відповідачем здійснено демонтаж рекламного щита позивача на виконання наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2015 №348 "Про демонтаж рекламних засобів".

КП "Київреклама" підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати покладені на підприємство функції та інші повноваження, передбачені Порядком та Статутом підприємства, в тому числі - організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів.

Таким чином, відповідач під час здійснення демонтажу щита позивача діяв на підставі винесеного Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення про демонтаж.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів того, що наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2015 №348 "Про демонтаж рекламних засобів" було скасовано чи визнано судом нечинним, а відтак КП "Київреклама" здійснювало демонтаж щита позивача на підставі рішення суб'єкта владних повноважень.

Судова колегія не погоджується з твердженнями позивача щодо того, що наказ Дозвільного органу станом на 13.01.2016р. втратив свою чинність у зв'язку з закінченням строку його дії, оскільки в самому наказі зазначений лише термін виконання наказу для посадової особи, відповідальної за його виконання. Невиконання наказу у визначений термін є лише підставою для дисциплінарної відповідальності для посадової особи, згідно норм трудового права, що не може бути предметом розгляду даної справи.

Відповідно до п.12.1 Порядку розміщення реклами в м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №37/6253 від 22.09.2011р. демонтаж спеціальних конструкцій означає комплекс заходів, що передбачають відокремлення спеціальної конструкції від місця її розміщення та транспортування на спеціально відведену територію для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання спеціальних конструкцій не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.12.2. Порядку демонтаж здійснюється, зокрема, у випадку прийняття наказу дозвільного органу про скасування погодження.

Згідно з п.12.4 Порядку демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється на підставі наказу дозвільного органу. У випадку необхідності демонтажу спеціальних конструкцій дозвільний орган складає перелік спеціальних конструкцій, що підлягають демонтажу, на підставі інформації, наданої КП "Київреклама" та/або балансоутримувачами. Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється без направлення власнику (законному користувачу) вимоги, якщо власник (законний користувач) або його адреса не встановлені.

Відповідно до п. 12.7 Порядку власник (законний користувач) має право на повернення демонтованої спеціальної конструкції після звернення до КП "Київреклама" чи балансоутримувача із наданням документа, що підтверджує оплату вимушених витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції, її транспортуванням та подальшим зберіганням.

Згідно частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами першою третьою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

У відповідності зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, обов'язковою умовою для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння є підтвердження належними та допустимими доказами 1) право власності (інше суб'єктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, 2) факт вибуття майна з його володіння, 3) наявність майна у незаконному володінні відповідача та 4) відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем здійснено демонтаж щита позивача на підставі чинного наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2015 №348 "Про демонтаж рекламних засобів", Порядком розміщення реклами в м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №37/6253 від 22.09.2011 року передбачено, що власник (законний користувач) має право на повернення демонтованої спеціальної конструкції після звернення до КП "Київреклама" чи балансоутримувача із наданням документа, що підтверджує оплату вимушених витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції, її транспортуванням та подальшим зберіганням, проте позивач не надав доказів відмови відповідача щодо повернення щита .

Крім того, даним порядком передбачено, що демонтоване майно повертається після надання документів, що підтверджують оплату витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції, її транспортуванням та подальшим зберіганням, в той час, як позивач надав докази лише звернення до відповідача з вимогою про повернення майна.

Відповідно до п.2.1.3. Порядку розміщення реклами в м.Києві дозвільний орган організовує інвентаризацію рекламних засобів та приймає рішення щодо демонтажу самовільно встановлених рекламних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ від 18.11.2015 №348 "Про демонтаж рекламних засобів", згідно якого було демонтовано щит позивача, в зв'язку з віднесенням його до самовільно встановленого рекламного засобу. Докази того, що позивачу надавався дозвіл на встановлення рекламного засобу суду не надані, як не надані докази щодо звернення позивача з вимогами до дозвільного органу про скасування рішення щодо визначення встановленого інформаційного стенду на будівництві як рекламної конструкції, спорудженої без одержання необхідного в даному випадку дозволу.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (позивача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.-

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІБУДСЕРВІС" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2016р. у справі № 910/2196/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2016р. у справі № 910/2196/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2196/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх