Постанова № 58787810, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/7024/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Чорної Л.В.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.В.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Петренко Б.І. - генеральний директор,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.05.2016 року

у справі № 910/7024/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Гарант»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис»

про стягнення 101 658,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року по справі № 910/7024/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Гарант» 91 094,92 грн. - інфляційних втрат, 5 260,91 грн. - 3% річних, 752,60 грн. - пені, 1 456,63 грн. - судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року по справі № 910/7024/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Гарант».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.06.2016 року.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7024/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року справу прийнято до провадження у зазначеному вище складі колегії суддів.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Гарант» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Гарант» (далі - позивач, підрядник, ТОВ «Строй Гарант») та Товариством з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» (далі - відповідач, замовник, ТОВ «РК «Барбарис») укладено договір підряду № 42 (далі - Договір).

За умовами Договору підрядник зобов'язується власними силами та засобами, з використанням власних матеріалів, на свій ризик, якісно, у встановлені Договором строки виконати комплекс оздоблювальних робіт на 4-му поверсі на об'єкті реконструкції Замовника (нежитловий будинок, корпус № 17 (адміністративний) (літера А) за адресою бульвар Івана Лепсе, 6 у Солом'янському районі міста Києва), а замовник зобов'язується вчасно прийняти і оплатити виконані підрядником роботи.

Згідно з п. 7.1 Договору Замовник приймає виконані належним чином Підрядником роботи шляхом підписання акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи за Договором.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору, оплата робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Розрахунки за виконані роботи проводяться замовником на підставі Актів приймання виконаних підрядних робіт та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт. Строк розрахунків - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання замовником вказаних акту та Довідки.

Згідно з наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, позивачем виконувалися за Договором роботи, що підтверджується:

- довідкою та актом № 1 за листопад 2014 року від 30.11.2014 року на суму 125 492,11 грн. (а.с. 33-35).

- довідка та акт № 2 за грудень 2014 року від 31.12.2014 року на суму 214 923,78 грн. (а.с. 36-37).

- довідка та акт № 3 за березень 2015 року від 31.03.2015 року на суму 6 743,32 грн. (а.с. 38-39).

Таким чином, у відповідності до положень п. 3.3 Договору, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем:

- за Актом і Довідкою від 30.11.2014 року на суму 125 492,11 грн. - не пізніше 05.12.2014 року;

- за Актом і Довідкою від 31.12.2014 року на суму 214 923,78 грн. - не пізніше 09.01.2015 року (з врахуванням того, що 01.01.2015 року та 07.01.2015 року святкові дні);

- за Актом і Довідкою від 31.03.2015 року на суму 6 743,32 грн. - не пізніше 07.04.2015 року.

Як зазначає позивач, що підтверджується виписками по особовому рахунку останнього, оплата зазначених актів була проведена, проте з простроченням.

За Актом і Довідкою від 30.11.2014 року на суму 125 492,11 грн. сплачено 11.02.2015 року 125 492,11 грн. (а.с. 40).

За Актом і Довідкою від 31.12.2014 року на суму 214 923,78 грн. сплачено:

- 07.09.2015 року у розмірі 32 226,41 грн. (платіж був здійснений на суму 50 000,00 грн., з яких 32 226,41 грн. було зараховано в погашення заборгованості за Актом і Довідкою від 31.12.2014 року на підставі листа відповідача № 128-15 від 24.09.2015 року) (а.с. 41-42);

- 09.09.2015 року у розмірі 30 000,00 грн. (зараховано в погашення заборгованості за Актом і Довідкою від 31.12.2014 року на підставі листа позивача № 127-15 від 24.09.2015 року) (а.с. 43-44);

- 16.09.2015 року у розмірі 50 000,00 грн. (а.с. 45);

- 23.09.2015 року у розмірі 50 000,00 грн. (а.с. 46);

- 30.09.2015 року у розмірі 50 000,00 грн. (а.с. 47);

- 04.12.2015 року у розмірі 2 697,37 грн. (платіж був здійснений на суму 9 440,69 грн., з яких 2 697,37 грн. було зараховано в погашення заборгованості за Актом і Довідкою від 31.12.2014 року, а 6 743,32 грн. було зараховано в погашення заборгованості за Актом і Довідкою від 31.03.2015 року) (а.с. 48).

За Актом і Довідкою від 31.03.2015 року на суму 6 743,32 грн. сплачено 04.12.2015 року у розмірі 6 743,32 грн. (платіж був здійснений на суму 9 440,69 грн., з яких 2 697,37 грн. було зараховано в погашення заборгованості за Актом і Довідкою від 31.12.2014 року, а 6 743,32 грн. було зараховано в погашення заборгованості за Актом і Довідкою від 31.03.2015 року) (а.с. 48).

Позивач правомірно зараховував вказані платежі в погашення заборгованості за вказаними Актами та Довідками у хронологічному порядку, оскільки відповідач у призначенні платежу зазначив лише реквізити Договору, без посилання на Акт, за яким здійснюється погашення, що, у даному випадку, не суперечить положенням законодавства.

З огляду на зазначене, ТОВ «Строй Гарант» стверджує, що ним належним чином виконані роботи за Договором, проте ТОВ «РК «Барбарис» несвоєчасно оплатило їх.

01.02.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 та просв сплатити 3% річних, пеню та інфляційні втрати за несвоєчасний оплату робіт по Договору. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Враховуючи вказане, позивач звернувся з даним позовом, нарахував та просив стягнути з відповідача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, 101 658,45 грн., з яких: 94 606,96 грн. - інфляційні втрати, 5 260,91 грн. - 3% річні, 1 790,58 грн. - пеня.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Як встановлено вище, відповідач оплатив виконані за Договором роботи, проте порушив строк такої оплати за Актом і Довідкою від 30.11.2014 року на суму 125 492,11 грн., Актом і Довідкою від 31.12.2014 року на суму 214 923,78 грн., Актом і Довідкою від 31.03.2015 року на суму 6 743,32 грн.

З огляду на зазначене, позивач нарахував пеню у розмірі 6 743,32 грн. за період з 04.06.2015 року по 03.12.2015 року на суму несвоєчасно оплачених виконаних підрядних робіт за Договором та просить їх стягнути з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати робіт підрядника, замовник сплачує підряднику пеню, яка обраховується від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, у який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що стосовно вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Колегія суддів зазначає, по-перше, прострочення оплати виконаних робіт, з урахуванням п. 3.3 Договору, почалося 08.04.2015 року. По-друге, оскільки позов було подано 15.04.2016 року, то у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позивач має право здійснювати розрахунок з 15.04.2015 року, тобто в межах строку позовної давності. По-третє, останній день розрахунку, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є 07.10.2015 року.

Отже, до суми пені розрахованої до 15.04.2015 року слід застосовувати строк позовної давності.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня розрахована з 15.04.2015 року по 07.10.2015 року.

Колегія суддів, враховуючи зазначене вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 752,60 грн. пені.

Крім того, враховуючи прострочення оплати виконаних та прийнятих робіт, позивач просив стягнути з відповідача 5 260,91 грн. - 3 % річних та 94 606,96 грн. - інфляційних втрат.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 260,91 грн. 3% річних та часткове задоволення позовних вимог в частині та стягнення інфляційних втрат у розмірі 91 094,92 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що надане відповідачем платіжне доручення № 877 від 19.05.2016 року на суму 1 163,12 грн. з призначенням платежу «сплата інфляційних втрат та 3% річних за договором підряду № 42 від 06.11.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 193,85грн.», суд обґрунтовано не прийняв, оскільки згідно наданих позивачем до матеріалів справи доказів (банківської виписки від 23.05.2016 року по особовому рахунку позивача), зазначені грошові кошти 20.05.2016 року були повернуті відповідачу.

Стосовно платіжних доручень, доданих до апеляційної скарги, про сплату 3% річних та інфляційних втрат після винесення оскаржуваного рішення, то колегія суддів звертає увагу, що відповідач не позбавлений права пред'явити їх виконавцю, у випадку відкриття виконавчого провадження, як доказ добровільного виконання рішення.

Щодо посилання апелянта на необхідність застосування строку позовної давності стосовно нарахування пені, колегія суддів звертає увагу, що пеня розраховується за кожен прострочення окремо, а отже і застосовувати строк позовної давності необхідно відносно кожного дня окремо, а не відносно першого дня прострочення платежу, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі. Крім того, апелянт власного розрахунку стягуваних сум суду не надавав.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року по справі № 910/7024/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Барбарис» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року по справі № 910/7024/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/7024/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.В. Чорна

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 02.07.2016 року.