Постанова № 58787793, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/22564/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.06.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року

у справі № 910/22564/15 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом комунального підприємства «Київський метрополітен»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про виселення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року по справі № 910/22564/15 позов комунального підприємства «Київський метрополітен» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення та зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю.

Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нерухомого майна (частини переходу), згідно викопіювання зі схеми Тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро «Позняки» (вестибюль № 1), загальною площею 13,8 кв.м. Також зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту набрання рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/22564/15 законної сили звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро «Позняки» (вестибюль № 1), загальною площею 13,8 кв.м. від тимчасових огороджуючи конструкцій (кіосків), які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. Крім того, стягнуто з відповідача 2 436,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.04.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року по справі № 910/22564/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 29.06.2016 року представник комунального підприємства «Київський метрополітен» надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Представник комунального підприємства «Київський метрополітен» просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 14.04.2016 року залишити без змін.

Представники фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в судове засідання 29.06.2016 року не з'явилися. Проте, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги.

У відповідності до п. 3.9.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач, що не з'явився у судове засідання 29.06.2016 року, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Участь представника, що не з'явився у судове засідання, судом обов'язковою не визнавалась.

Відповідачем через відділ документального забезпечення суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь свого представника у даному судовому засіданні. Судова колегія зазначає, що відповідач не позбавлений права залучити іншого представника у даній справі, до того ж, правова позиція відповідача викладена у його апеляційній скарзі, тому клопотання про відкладення розгляду справи судова колегія відхиляє. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений двомісячним строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі не передбачено ГПК України.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2011 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 204-У(Ор)-11 (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київради від 29.04.2010 року № 590/4028 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро «Позняки» (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1 Договору).

За умовами пункту 2.1 Договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 13,8 кв.м, згідно з викопіюванням Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Актом прийому-передачі майна в оренду від 01.11.2011 року, складеного між позивачем та відповідачем визначено, що відповідно до договору оренди від 15.10.2011 року № 204-У(Ор)-11 Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину переходу станції метро «Позняки» (вестибюль № 1), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) загальною площею 13,8 кв.м.

Відповідно до п. 2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Пунктом 8.5.6. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 15.10.2011 року) передбачено, що у разі припинення дії цього договору Орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро «Позняки» в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні Орендарем зазначених в цьому пункті Договору умов, Орендодавець самостійно, на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Згідно з п. 4.14. Договору Орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Орендодавцю.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і відповідно до рішення Київради від 29.04.2010 року № 590/4028 діє з 15.10.2011 року до 13.10.2014 року (2 роки 364 дні). Відповідно до п. 9.3. Договору після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради. В той же час, як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, станом на день вирішення спору судом першої інстанції у справі № 910/26596/15 Київською міською радою не приймалися рішення щодо продовження дії спірного Договору.

Таким чином, Договір припинив свою дію 14.10.2014 року.

Частина 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У зв'язку із закінченням терміну дії Договору, позивач, відповідно до вимог п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» листом № 16 від 17.10.2014 року повідомив відповідача про закінчення терміну дії Договору, а також вимагав в строк до 12.11.2014 року звільнити об'єкт оренди від огороджуючих конструкцій відповідача та повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також, пунктом 7.5. Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Всупереч вимогам законодавства та умовам Договору відповідач об'єкт оренди позивачу не повернув. Вказане відповідачем не заперечується. Крім того, у своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач відповідно до норм чинного законодавства не є належним орендодавцем нерухомого майна.

Доводи відповідача про те, що позивач не має фактичного та юридичного відношення до нерухомого майна, з якого просить виселити відповідача, судовою колегією відхиляються з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Пунктом 5.2 Статуту Комунального підприємства «Київський метрополітен» закріплено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має достатній обсяг повноважень повідомляти Орендаря про припинення дії Договору та виступати з відповідним позовом про виселення та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції.

Також, як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року у справі № 910/26596/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та яке набрало законної сили, відмовлено повністю в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання продовженим Договору № 204-У(Ор)-11 від 15.10.2011 року. Вказаним рішенням було встановлено, що договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №204-У(Ор)-11 від 15.10.2011 року припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Обставини, встановлені у справі № 910/26596/15, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року у справі № 910/26596/15, то встановлені ними факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро «Позняки» (вестибюль № 1) від тимчасових огороджуючих конструкцій (кіосків), які належать відповідачу.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та виселив фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нерухомого майна (частини переходу), згідно викопіювання зі схеми Тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро «Позняки» (вестибюль № 1), загальною площею 13,8 кв.м. та зобов'язав фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту набрання рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/22564/15 законної сили, звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро «Позняки» (вестибюль № 1), загальною площею 13,8 кв.м. від тимчасових огороджуючих конструкцій (кіосків), які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2016 року у справі № 910/21714/15, від 08.06.2016 року у справі № 910/15937/15, від 24.05.2016 року у справі № 910/29612/15, від 21.01.2015 року у справі № 910/193/15-г.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/22564/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/22564/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22564/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 04.07.2016