Ухвала суду № 58786289, 01.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01 липня 2016 р. К/800/17711/16

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 р. у справі № 419/924/16-а за позовом Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 7091 грн.

Позов обгрунтований тим, що відповідач неправомірно здійснив виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі, що не відповідає ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 р., позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Щастинська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким адміністративний позов залишити без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року № 2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений цим Законом.

При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року становив 1286 грн.

Отже, ОСОБА_1 при випуску з навчального закладу мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто, не менше 7716 грн.

Однак, неповнолітнім ОСОБА_1 була отримана одноразова грошова допомога у розмірі 625 грн.

Відповідно до положень ст.25 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

В пп.1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994 року № 226 зазначено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх,професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи з пріоритетності законів над іншими підзаконними актами, суди дійшли висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2342-IV, а не постанови КМУ №226.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яку ратифіковано Верховною Радою України 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області та зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 7091 грн.

Також суди зазначили про необгрунтованість посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду та неможливість прокурора бути законним представником неповнолітнього ОСОБА_1, оскільки підставою для представництва інтересів неповнолітнього стало порушення майнових прав дитини, позбавленої батьківського піклування. На час звернення прокуратури з даним позовом ОСОБА_1 був неповнолітньою особою, позбавленою батьківського піклування, а тому не мав можливості самостійно захищати свої права. Порушення прав щодо отримання одноразової грошової допомоги було виявлено лише після проведення відповідної перевірки законності дій відповідача органами прокуратури, що свідчить про поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Т. Черпіцька