Постанова № 58786241, 30.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/142/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницької Н. Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

30 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: Черпітяк О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - позивач) до фізичної особи ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: винести рішення про стягнення з платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 заборгованість перед бюджетом у сумі 145 700, 52 грн. до місцевого бюджету.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2016 позовну заяву залишено без розгляду в частині стягнення 42 985,52 грн. у зв'язку з її відкликанням.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2016 позов задоволено частково. Стягнено з фізичної особи ОСОБА_3 заборгованість перед бюджетом у сумі 97 342,75 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Вінницькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, згідно результатів якої виявлено порушення відповідачем вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, яке полягало у несплаті податку на доходи фізичних осіб в сумі 102 715 грн.

25.06.2015 за результатами перевірки складено акт №1685/17/27038.15057.

30.06.2015 позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0050511701 про збільшення ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, за основним платежем в розмірі 102 715 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 25 678,75 грн., а всього в сумі 128 393,75 грн. (а.с.10).

23.09.2015 податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" №2163-23, якою визначено суму узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 17 306,77 грн. (а.с.7).

Акт перевірки та податковове повідомлення-рішення направлялись відповідачу, однак у встановленому законом порядку ним не оскаржувалися, тому за відповідачем рахується непогашений податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 145 700,52 грн., який вважається узгодженим.

З урахуванням того, що позивач відкликав частину позовних вимог, щодо стягнення суми податкового боргу в розмірі 42 985,52 грн., що становить суму штрафної санкції та пені, справа розглядається в частині вимог щодо основного платежу - 102 715 грн.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача податковий борг в сумі 97 342, 75 грн. виключивши з розрахунку суми податкового боргу відсотки за користування кредитом, нараховані кредитором до умов договору та анульовані за його рішенням (в сумі 19 861, 49 грн.), оскільки такі не є доходом платника податків в розумінні ПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України (далі - ПК України) , податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України вказано, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу п. 59. 1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що у зв'язку із сформованою заборгованістю відповідачу було надіслано податкову вимогу форми № 2163-23 від 23.09.2015.

Проте, відповідачем не надано доказів, на спростування доводів позивача або підтвердження погашення вказаної суми заборгованості чи оскарження її в адміністративному чи судовому порядку.

Оскільки, відповідач не здійснював процедур адміністративного чи судового оскарження даних донарахувань, то за ним рахується непогашений податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 145 700,52 грн., та з урахуванням того, що позивач відкликав частину позовних вимог в розмірі 42 985,52 грн., що становить суму штрафної санкції та пені, податковий борг який підлягає стягненню становить 102 715 грн. та є узгодженим відповідно до вказаних норм податкового законодавства. А тому позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи

При цьому апеляційний суд вказує, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до наведених норм процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема, встановлення факту узгодженості податкових зобов'язань, що стали підставою для звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення.

Натомість в межах даної адміністративної справи суд позбавлений повноважень перевіряти правомірність формування та розрахунку суми податкового боргу позивачем, оскільки предметом даного позову є вимога про стягнення податкового боргу, а правомірність його нарахування повинна перевірятися судом за позовом платника податків про оскарження рішення про його нарахування.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення адміністративного позову повністю.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року скасувати.

Адміністративний позов Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Стягнути з платника податку - фізичної особи ОСОБА_3 (код ДРФО НОМЕР_1, АДРЕСА_1) податковий борг в сумі 102 715 грн. (сто дві тисячі сімсот п'ятнадцять гривень), за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу: 11010500.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 липня 2016 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.