Постанова № 58785543, 29.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м. Львів № 876/1029/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

апелянта: ОСОБА_1

представника апелянта: ОСОБА_2

представника відповідача: Урядко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Солом'янського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним наказу, зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 з врахування збільшених позовних вимог звернулася в суд із позовом до голови Соломянського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України:

- про визнання протиправним наказу голови Соломянського районного суду м. Києва за № 49-о.с. від 14.03.2011 р. «Про відсторонення від посади» в частині «без збереження заробітної плати»;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 грошову винагороду судді з 14.03.2011 р. по день виконання судового рішення:

- спрямувати розрахунок грошової винагороди позивача як судді з 14.03.2011 р. по день виконання судового рішення для виконання - для виплати заборгованих виплат по грошовій винагороді;

- зобов'язати Державну казначейську службу України до безспірного списання коштів на відшкодування не нарахованої та не виплаченої ОСОБА_1 грошової винагороди судді;

- визнати протиправною дію Соломянського районного суду м. Києва щодо втрати трудової книжки ОСОБА_1 та її невидачі.

- визнати ОСОБА_1 такою що не звільнена з посади судді Солом'янського районного суду м. Києва:

- зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва оплатити ОСОБА_1 листки непрацездатності за перші п'ять днів непрацездатності відповідно до законодавства, починаючи з календарної дати видачі позивачу першого листка непрацездатності за 2011 рік, при цьому нарахування виплат здійснити в цінах на момент здійснення цього виду грошових виплат;

- зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва вжити заходів щодо оплати послідуючих днів непрацездатності ОСОБА_1 тобто, надати всі листки непрацездатності до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отримати з цієї Виконавчої дирекції грошові кошти для оплати листків непрацездатності в повному обсязі та виплатити їх ОСОБА_1 в цінах на момент виплати коштів соціального страхування;

- зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва надати листок непрацездатності ОСОБА_1 по вагітності та пологах до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отримати з цієї Виконавчої дирекції грошові кошти для оплати цього листка непрацездатності в повному обсязі та виплатити їх ОСОБА_1 в цінах на момент виплати коштів такого виду соціального страхування;

- зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва, Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві надати до виконання Державної казначейської служби України відомості про нараховані ОСОБА_1 заборгованість з грошової винагороди та соціальних виплат внаслідок непрацездатності;

- зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва, Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві надати до виконання Державної казначейської служби відомості про нараховані позивачу заборгованості із грошової винагороди та соціальних виплат внаслідок непрацездатності;

- зобов'язати Державну казначейську службу України безспірно списати на банківський рахунок ОСОБА_1 з Державного бюджету України кошти на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок не нарахування та невиплати грошової винагороди з 23.02.2011 та соціальних виплат внаслідок непрацездатності в 2012 році;

- відшкодувати на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 80 тис. грн., внаслідок визнання діянь Солом'янського районного суду м. Києва такими, що містять ознаки морального катування та катування голодом, шляхом безспірного їх списання на банківський рахунок позивача з Державного бюджету України; ( т. 4 а.с 111 )

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним і скасувати наказ голови Солом'янського районного суду м. Києва № 49-о.с. від 14.03.2011 про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді без збереження заробітної плати в частині «без збереження заробітної плати».

Крім того, суд зобов'язав Солом'янський районний суд м. Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період з 14.03.2011 по 08.05.2012 згідно поданих нею листків непрацездатності.

Апелянт ОСОБА_1 не погоджуючись з даною постановою з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Апелянт ОСОБА_1, представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.

В судовому засіданні представник відповідача Урядко І.Б. просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

23.02.2011р. Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням № 377/2-б відсторонила ОСОБА_1 від посади судді Солом'янського районного суду м. Києва. ( т.3 а.с. 46-47 )

Наказом Голови Солом'янського районного суду м. Києва за № 49-о.с. від 14.03.2011 р. відсторонено позивача від посади судді з 23 лютого 2011 року без збереження заробітної плати. (т.3 а.с.48).

13 березня 2013 року Указом Президента України «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з набранням законної сили обвинувального вироку. (т.3 а.с.144)

Наказом голови Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 звільнено з посади судді 22 березня 2013 року (т.3 а.с.141).

ч. 4 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсторонення судді від посади у звязку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

Згідно ч. 1 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Під час прийняття рішення про відсторонення позивача від посади судді, вказані Закони не передбачали положень, які б врегульовували порядок виплати суддівської винагороди відстороненому від посади судді.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції до спірних відносин вірно застосував положення Кодексу законів про працю України.

Згідно статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, обов'язковою умовою нарахування та виплати суддівської винагороди є перебування судді на робочому місці та фактичне виконання ним роботи, у тому числі, не пов'язаної зі здійсненням правосуддя.

Судом першої інстанції встановлено, що після відсторонення ОСОБА_1 на роботі не з'являлася, не виконувала ніякої роботи, як пов'язаної, так і не пов'язаної зі здійсненням правосуддя.

Згідно копій табеля обліку використання робочого часу в Солом'янському районному суді м. Києва за період з березня 2011 року до квітня 2012 року позивач на робочому місці не з'являлася, у графах «відпрацьовані дні та години» вказано «Н» (т.2 а.с.33-62).

Позивачем не заперечується факт її відсутності на робочому місці протягом вказаного періоду та виконання будь-якої роботи, не пов'язаної із здійсненням правосуддя.

З матеріалів справи, в тому числі з наданих копій матеріалів особової справи ОСОБА_4, зокрема копій листків її непрацездатності (т.2 а.с.107-132, т.3 а.с.63-64), копій відповідей лікарських установ, у яких перебувала позивач, наданих на запити Солом'янського районного суду м. Києва (т.3 а.с.66, 68, 73-74, 75), копії листа виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 27.01.12 №274-09 (т.3 а.с.91-92) видно, що позивач у період з 14.03.2011 по 22.04.2011, з 26.04.2011 по 10.08.2011, з 26.09.2011 по 18.11.2011, з 28.11.2011 по 30.12.2011 перебувала на листках тимчасової непрацездатності, а з 03.01.2012 по 07.05.2012 перебувала на листку непрацездатності внаслідок вагітності та пологів.

Із копій заяв позивача про надання по місцю роботи листків тимчасової непрацездатності, які містяться в матеріалах особової справи, видно, що позивач була непрацездатна у зв'язку з хворобою також із 02.09.2011 по 23.09.2011.

Докази про проходження ОСОБА_1 лікування 25.04.2011, в період з 21.11.2011 по 25.11.2011, тобто протягом 6 робочих днів, в суду відсутні. Остання не надала суд доказів невиходу на роботу в ці дні з інших поважних причин.

З 14.05.2012 позивачу надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що свідчить копія наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2012 №57-в (т.3 а.с.119).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків, серед яких тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (ч.1 ст.51 Закону чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Голови Солом'янського районного суду м.Києва № 49-о.с. від 14.03.2011 року «Про відсторонення від посади судді ОСОБА_1» в частині «без збереження заробітної плати» та зобов'язав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період з 14.03.2011 року по 08.05.2012 року згідно поданих нею листів непрацездатності. Оскільки, позивач після відсторонення від посади, була відсутня на роботі з поважних причин, а отже має право на компенсацію втрати заробітної плати за період з 14.03.2011 по 08.05.2012, згідно поданих нею листків непрацездатності, за винятком 6 робочих днів (25.04.2011, період з 21.11.2011 по 25.11.2011). Допомога внаслідок тимчасової непрацездатності, надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати тому, наказ голови суду Солом'янського районного суду м. Києва в частині відсторонення без збереження заробітної плати позивача слід скасувати.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди виходячи з наступних підстав.

ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 80000 грн. апеляційний суд дійшов висновку, про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди однак, в розмірі, що є значно меншим від заявлених вимог, тобто, в розмірі 2000 грн..

Колегія суддів вважає, що з відповідача Солом'янського районного суду м. Києва слід стягнути в користь позивача завдану моральну шкоду оскільки, ОСОБА_4 після відсторонення від посади вчасно не була виплачена компенсація втрати заробітної плати за період з 14.03.2011 р. по 08.05.2012 р. згідно листків непрацездатності.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, та враховує ті обставини, що у позивача були порушенні нормальні життєві зв'язки, а саме моральні страждання в зв'язку з невиплатою компенсації втрати заробітної плати за період згідно листків непрацездатності що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.

Крім того, колегія суддів вважає, що підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як видно з матеріалів справи позивач повний розрахунок який повинен був провести з нею відповідач при звільненні відповідно до Наказу голови Солом'янського районного суду м. Києва «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді від 22 березня 2013 року не отримала.

Судом встановлено, що позивач в день звільнення та неодноразово після звільнення пред'являв вимогу Солом'янському районному суду м. Києва про проведення з нею повного розрахунку що не спростував відповідач.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що з вини Солом'янського районного суду м. Києва в порушення вимог ст. 116, ст.117 КЗпП України з позивачем при звільненні вчасно не був проведений повний розрахунок, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачів в користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 23.03.2013 р. по 29.06.2016 р.

Колегія суддів вважає, що належними відповідачами у даній справі є Солом'янський районний суд м. Києва, Територіальне управління державної судової адміністрації в м. Києві, Державна судова адміністрацію України оскільки, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на них покладений обов'язок нарахувати та виплачувати заробітну плату тощо.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції що відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправних дій Солом'янського районного суду м. Києва щодо втрати трудової книжки тощо. Оскільки, відповідно до ст. 48 КЗпП України, п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 17.08.1993р. № 110 р. відповідач вчинив усіх необхідних заходів для того щоб позивач отримала трудову книжку, а саме направив повідомлення про отримання трудової книжки № 9786, № 23267, № 32274, трудову книжку. ( т.3 а.с. 142, а.с. 81-82, а.с. 103-105, а.с. 149, 149-151 ).

Колегія суддів, не вбачає в діях Солом'янського районного суду м. Києва протиправних дій та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в решті позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково. В решті вимог відмовити за безпідставністю вимог.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року у справі за № 809/4025/14 - скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Солом'янського районного суду м.Києва № 49-о.с. від 14.03.2011 року «Про відсторонення від посади судді ОСОБА_1» в частині «без збереження заробітної плати».

Зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва, Територіальне управління державної судової адміністрації в м. Києві, Державну судову адміністрацію України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період з 14.03.2011 року по 08.05.2012 року згідно поданих нею листів непрацездатності та середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні з 23.03.2013 р. по 29.06.2016р.

Стягнути з Солом'янського районного суду м. Києва в користь ОСОБА_1 суму в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. за завдану моральну шкоду.

В решті вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: В.З. Улицький

Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 04.07.2016 року.