Ухвала суду № 58785531, 05.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р. Справа № 876/3839/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Улицького В.З.,

суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.09.2015 року за №0016961701, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.10.2015 року за №0019381701/15945 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2015 року за №Ф-0019371701/15946.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, рішення за №0019381701/15945 від 16.10.2015 року, вимогу за №Ф-0019371701/15946 від 16.10.2015 року та податкове повідомлення-рішення за №0016961701 від 08.09.2015 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

За результатами планової виїзної документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2014 року по 31.12.2014 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області 10.08.2015 року складено акт за №308/33/13-07-17-01/НОМЕР_1.

На підставі акту відповідачем прийнято: рішення від 08.09.2015 року за №0016981701/14016, яким застосовано штрафні санкції у сумі 3606 грн. 96 коп.; вимогу про сплату боргу від 08.09.2015 року за №0016971701/14014, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 36069 грн. 95 коп.; податкове повідомлення-рішення за №0016961701 від 08.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11072 грн. 63 коп., в тому числі за основним платежем 8858 грн. 10 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2214 грн. 53 коп.

За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом відкликано згадані вимогу та рішення і надіслано рішення за №0019381701/15945 від 16.10.2015 року, якими застосовано штрафні санкції в сумі 1803 грн. 48 коп., та вимогу за №Ф-0019371701/15946 від 16.10.2015 року, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 36069 грн. 65 коп.

Відносно грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб колегія суддів зазначає, що як вбачається з акта перевірки в основу таких висновків були покладені обставини з приводу завищення валових витрат за 2014 рік на суму 59054 грн. 00 коп. в порушення підп.177.4.4, підп.177.4.2, підп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України та складались з: завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей; безпідставного включення до складу валових витрат пов'язаних зі сплатою ліцензії; завищення витрат в частині оплати комунальних послуг.

У відповідності до положень підп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України, в редакції чинній з 01.01.2015 року, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.4.2 цього ж пункту передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу).

Як передбачено підп.177.4.1 згаданого пункту до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Щодо завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається зі змісту акта перевірки контролюючим органом констатовано лише сам факт завищення згаданих витрат без покликання на первинні бухгалтерські документи.

У відповідності до положень абзацу 2.3.2.2 підп.2.3.2 п.2.3 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013року за №395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за №607/23139, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відсутність покликань у акті перевірки на зазначену інформацію, зокрема, на первинні бухгалтерські документи і документи податкової, бухгалтерської звітності, позбавляє суду можливості перевірити висновки контролюючого та дозволяє констатувати факт невідповідності спірного рішення у цій частині критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Більше того, позивачем надано первинні бухгалтерські документи та документи бухгалтерської звітності, які спростовують порушення податкового законодавства, яке полягало у завищенні витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей.

Щодо завищення витрат в частині оплати комунальних послуг.

Згідно договору оренди від 31.03.2014 року укладеного з ПП "Опіум" позивач орендує 187,1 кв.м, однак згідно квитанцій за комунальні платежі сплатив за все підвальне приміщення, частина якого, а саме 195 кв.м, перебуває в оренді фізичної особи підприємця ОСОБА_2

При цьому, контролюючим органом не взято до уваги, що позивачем самостійно виключено зі складу витрат вартість сплачених комунальних послуг за приміщення, які не використовуються в господарській діяльності, у сумі 40951 грн. 90 коп., підтвердженням чого є Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (а.с.110 том І).

Відтак, контролюючим органом під час здійснення перевірки виключено зі складу валових витрат витрати, які вже були виключені позивачем самостійно, що вказує на протиправність дій суб'єкта владних управлінських функцій.

Особливу увагу слід звернути і на те, що контролюючий орган під час проведення перевірки щодо сплати податку на доходи фізичних осіб застосував норми Податкового кодексу України, які набрали чинність з 01.01.2015 року, та не стосувались періоду за який проводилась перевірка.

З приводу безпідставного включення до складу валових витрат витрат пов'язаних зі сплатою ліцензії колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що ліцензію з терміном дії понад один рік можна вважати основним засобом, оскільки вона відповідає критеріям визначеним п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України як невиробничий основний засіб очікуваний строк корисного використання (експлуатації) якої з дати введення в експлуатацію становить понад один рік. Тому вартість такої ліцензії підлягає амортизації у складі нематеріальних активів і включена до складу витрат операційної діяльності бути не може.

В свою чергу, оскільки витрати на придбання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями не можуть бути амортизовані, бо така видається лише на один рік, то витрати на її придбання є "Іншими витратами звичайної діяльності", які чітко передбачені "ж" пп.138.10.6 п. 138.10 ст.138 ПК України.

Жодна норма ПК України не встановлює прямої заборони суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі на загальній системі оподаткування на формування витрат з вартості ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на один рік.

Як наслідок висновок контролюючого органу про безпідставне включення до складу валових витрат пов'язаних зі сплатою ліцензії не відповідає нормам чинного законодавства, які діяли у періоді, що перевірявся.

Як наслідок протиправним є застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

За таких обставин, суд вважає, що контролюючий орган з порушенням норм чинного законодавства збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Що стосується вимоги про сплату боргу.

Як вбачається зі змісту акта перевірки на визначення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вплинули:

- висновки контролюючого органу з приводу заниження чистого оподатковуваного доходу;

- висновки з приводу заниження нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Висновки про заниження чистого оподатковуваного доходу ґрунтувались на висновках про завищення валових витрат за 2014 рік на суму 59054 грн. 00 коп., які не знайшли свого підтвердження під час дослідження судом правомірності збільшення суми основного платежу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Як наслідок, не може вважатись правомірним визначення відповідачем суми недоїмки з єдиного соціального внеску в цій частині.

Щодо висновків про заниження нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Частиною третьою ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 8 липня 2010 року №2464-VI, у редакції чинній на час сплати внеску, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

У відповідності до положень ч.2 ст.9 згаданого Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч.3 цієї ж статті, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вбачається зі змісту акта перевірки контролюючим органом здійснено розрахунок єдиного внеску з урахуванням даних зазначених у книзі обліку доходів і витрат платника податку за 2014 рік.

Як передбачено підп.1 п.4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року за № 455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1622/24154, чинної у звітному періоді, який перевірявся, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Наведені норми законодавства дозволяють суду прийти до висновку, що для заповнення звіту з єдиного соціального внеску, фізична особа на загальній системі оподаткування не повинна орієнтуватись на фактичні розміри чистого доходу по місяць, які відображені у книзі обліку доходів і витрат. Достатньо взяти річний чистий дохід та розподілити його по місяцях самостійно відповідно до п.2 ч.1 ст.7 згаданого Закону.

Більше того, в даному випадку, має місце нечіткість та неясність законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема, в частині документів, які містять інформацію про виплати (дохід) - в одному випадку це дані річних податкових декларацій (річної звітності) в іншому випадку бухгалтерські та інші документи.

Встановлення судом обставин неякісності закону є достатнім для того щоб визнати втручання контролюючого органу у майнові права позивача необґрунтованими, протиправними.

Як наслідок, рішення за №0019381701/15945 від 16.10.2015 року є протиправним, оскільки ним застосовано штрафні санкції у зв'язку з донарахуванням недоїмки з єдиного соціального внеску, правомірність якого не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року у справі №813/6363/15- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: В. Улицький

Судді: C. Кузьмич

Р. Гулид