Ухвала суду № 58785472, 05.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р. Справа № 876/1963/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 27.01.2016року звернувся з адміністративним позовом до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 1 наказу Генерального прокурора України № 39ш від 15.07.2015 у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області було ліквідовано 11 відділів прокуратури області, в тому числі і відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та 53 штатні одиниці. Згідно пункту 3 вказаного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області було утворено нові управління, відділи, встановлено 41 штатну одиницю.

У зв'язку з цим, наказом прокурора Волинської області від 04.01.2016 №1к позивача звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру " та пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Позивач вважає, що наказ прокурора про звільнення його з посади є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки при ліквідації відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації у структурі прокуратури Волинської області утворено нові підрозділи - управління та відділи із функціями аналогічними тим, які мали ліквідовані підрозділи, які виконують такі ж функції, як і ліквідовані. Крім цього, позивач вказує, що він з 31.06.1995 по 04.01.2016 працював на різних посадах в органах прокуратури Волинської області, зокрема, на посадах слідчого прокуратури Старовижівського району, слідчого, старшого слідчого, помічника, старшого помічника прокурора Любомльської міжрайонної прокуратури, а з 19.09.2012 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області. Упродовж роботи в органах прокуратури до дисциплінарної відповідальності не притягувався, неодноразово заохочувався, є учасником бойових дій в Афганістані. Все це, на думку позивача, є доказом більш високого рівня кваліфікації у порівняні з іншими працівниками.

Разом з тим, зазначає, що відповідачем порушено вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України, згідно якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Всупереч цій нормі, позивач був ознайомлений з відповідним попередженням 04.08.2015 в період перебування у щорічній відпустці. При цьому, йому не запропоновано жодної з посад, наявних в прокуратурі області, внаслідок чого не враховано переважне право на залишення на роботі, передбачене чинним законодавством. Крім того, звільнення з посади відбулось без погодження з профспілковим комітетом.

ОСОБА_1 вважає, що звільнивши його з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки, незважаючи на його багаторічну працю в органах прокуратури, не врахував його професійні якості, а тому просить визнати протиправним і скасувати наказ №1к від 04.01.2016 про звільнення його з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області прокурора відділу, поновити його з 04.01.2016 на вказаній посаді, стягнути в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року - в позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що наказ прокурора про звільнення його з посади є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки при ліквідації відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації у структурі прокуратури Волинської області утворено нові підрозділи - управління та відділи із функціями аналогічними тим, які мали ліквідовані підрозділи, які виконують такі ж функції, як і ліквідовані. Крім цього, позивач вказує, що він з 31.06.1995 по 04.01.2016 працював на різних посадах в органах прокуратури Волинської області, зокрема, на посадах слідчого прокуратури Старовижівського району, слідчого, старшого слідчого, помічника, старшого помічника прокурора Любомльської міжрайонної прокуратури, а з 19.09.2012 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області. Упродовж роботи в органах прокуратури до дисциплінарної відповідальності не притягувався, неодноразово заохочувався, є учасником бойових дій в Афганістані. Все це, на думку позивача, є доказом більш високого рівня кваліфікації у порівняні з іншими працівниками.

Разом з тим, зазначає, що відповідачем порушено вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України, згідно якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Всупереч цій нормі, позивач був ознайомлений з відповідним попередженням 04.08.2015 в період перебування у щорічній відпустці. При цьому, йому не запропоновано жодної з посад, наявних в прокуратурі області, внаслідок чого не враховано переважне право на залишення на роботі, передбачене чинним законодавством. Крім того, звільнення з посади відбулось без погодження з профспілковим комітетом.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що за результатами обговорення комісією прийнято рішення рекомендувати залишити на роботі ОСОБА_2, оскільки при рівних умовах кваліфікаційного рівня переваги в залишенні на роботі надаються відповідно до пункту першого частини другої статті 42 КЗпП України сімейним - при наявності двох і більше утриманців. Крім цього, в разі звільненні ОСОБА_2 основним джерелом існування була б соціальна виплата дружини, яка є нижча від прожиткового мінімуму, що погіршило б становище останнього.

З врахуванням вищевказаних обставин для звільнення у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури подано кандидатури прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Крім того, судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що він був ознайомлений із попередженням про звільнення під час перебування у відпустці, оскільки згідно наказу прокурора області №481 від 27.08.2015 ОСОБА_1 надано відпустку в період з 01.09.2015 по 30.09.2015, тоді як з попередженням був ознайомлений 04.08.2015, тобто до надання та перебування у відпустці .

Крім цього, суд не приймає до уваги твердження позивача про незаконність його звільнення з посиланням на ту обставину, що таке звільнення відбулось без погодження профспілкового органу, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з прокурором попередньої згоди профспілкового органу для розірвання трудового договору не потрібно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 31.06.1995 по 04.01.2016 працював в органах прокуратури Волинської області, що підтверджується відомостями з трудової книжки . Крім того, на підставі наказу прокурора Волинської області №647к від 18.09.2012 був призначений на посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області в порядку переведення з Любомльської міжрайонної прокуратури .

Проте, 04.01.2016 наказом прокурора Волинської області № 1к позивача було звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру " та пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури . За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України "Про прокуратуру " не врегульовано спірні правовідносини, підлягає застосуванню трудове законодавство.

Так, однією з умов звільнення прокурора з посади згідно пункту дев'ятого частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру " є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами Кодексу законів про працю у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

Із приписів статті 51 Кодексу законів про працю України вбачається, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пункт першої частини першої статті 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

З наведених норм вбачається, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів регулюються спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України №1697-VII).

У зв'язку з набранням чинності нового Закону України "Про прокуратуру" була змінена система органів прокуратури України.

Зокрема, статтею 7 Закону України №1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У додатку до Закону України №1697-VII наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджувалися з 15.12.2015 (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення " Закону України №1697-VII).

Отже, Закон України №1697-VII змінив систему прокуратури України та надав Генеральному прокурору України повноваженнями щодо організації діяльності органів прокуратури України (пункт 2 частини 1 статті 9 Закону України №1697-VII).

Також, вказаним Законом Генеральному прокурору України надано повноваження видавати накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України та визначено, що накази Генерального прокурора України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (частина 2 статті 9 Закону України №1697-VII). Відповідно до частини першої статті 14 статті 9 Закону України №1697-VII загальна чисельність працівників органів прокуратури становить 15000 осіб зі зменшенням кількості прокурорів з 1 січня 2018 року до 10000 осіб.

На виконання наведеної норми Генеральним прокурором України був виданий наказ нормативно-правового змісту № 39ш від 15.07.2015.

Відповідно до пункту першого вказаного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано 11 відділів (47 посад) та 6 штатних одиниць: старший прокурор прокуратури області - 4, прокурор прокуратури області - 1, прес-секретар прокурора області (на правах старшого прокурора області) - 1. Всього 53 одиниці.

Зокрема, у структурі та штатному розписі прокуратури області ліквідовано структурні підрозділи та штатні одиниці відділів нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення; процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення; нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності; нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби; нагляду за додержанням законів органами податкової міліції; нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та процесуального керівництва; нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення; приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації; нагляду у кримінальному провадженні у сфері транспорту, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; відділу захисту прав і свобод дітей. Крім того, скорочено 8 посад прокурорів та слідчих інших структурних підрозділів прокуратури області. Таким чином, відповідно до пунктів 1, 2 вищеназваного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано та скорочено 61 одиницю, на яких перебували оперативні працівники, зокрема, ліквідовано відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області, де обіймав посаду прокурора відділу ОСОБА_1

Пунктом 3 галузевого наказу Генерального прокурора №2гн від 15.09.2014 "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України зобов'язано керівників прокуратур усіх рівнів забезпечувати комплектування прокурорсько-слідчих посад професійно підготовленими, компетентними, принциповими, добросовісними, з високими моральними якостями працівниками. Так, як наказом Генерального прокурора України №39ш від 15.07.2015 штатна чисельність прокуратури області зменшилася на 20 одиниць, виникло питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників. У зв'язку із цим, наказом прокурора області від 22.07.2015 №51 утворено відповідну комісію.

Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту "; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів " визначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Крім цього, з листа Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 від 21.05.2012 слідує, що на практиці для визначення таких працівників роботодавець робить порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються наступні обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт.

Так, з пояснень представників відповідача в судовому засіданні встановлено, що рішення комісії приймалось з урахуванням вимог частини першої статті 42 КЗпП України щодо переважного залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Як вбачається з протоколу засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, які передбачені пунктом першим статті 40 КЗпП України від 28.07.2015, відповідно до вимог трудового законодавства серед працівників, посади яких скорочувались, зокрема ОСОБА_2 - начальник відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, ОСОБА_1 - прокурор відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, ОСОБА_3 - прокурор відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, відсутні особи щодо яких встановлено обмеження на звільнення. Разом з тим, комісією встановлено, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває троє неповнолітніх дітей, дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Інших засобів для утримання сім'ї, крім його заробітної плати, не має. На прокурора відділу ОСОБА_1 поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки він є учасником бойових дій. Крім того, позивач отримує пенсію за вислугою років, яка є додатковим джерелом доходів та має двох повнолітніх дітей. Щодо особи прокурора відділу ОСОБА_3 зазначено, що він має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, дружина працевлаштована.

Як слідує з матеріалів справи, за результатами обговорення комісією прийнято рішення рекомендувати залишити на роботі ОСОБА_2, оскільки при рівних умовах кваліфікаційного рівня переваги в залишенні на роботі надаються відповідно до пункту першого частини другої статті 42 КЗпП України сімейним - при наявності двох і більше утриманців. Крім цього, в разі звільненні ОСОБА_2 основним джерелом існування була б соціальна виплата дружини, яка є нижча від прожиткового мінімуму, що погіршило б становище останнього.

З врахуванням вищевказаних обставин для звільнення у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури подано кандидатури прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням комісії про наступне звільнення ОСОБА_1 повідомлено 04.08.2015 з врученням йому відповідного попередження, з яким він був ознайомлений 04.08.2015, про що свідчить його підпис. При цьому, у попередженні вказано про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу та роз'яснено, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру " в редакції від 14.12.2015 передбачено припинення функціонування в системі органів прокуратури України усіх прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення відповідних місцевих прокуратур, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається у Додатку до цього Закону. Одночасно ОСОБА_1 роз'яснено, що згідно з пунктом 5-1 Перехідних положень він може прийняти участь у конкурсному відборі на зайняття посади керівника, першого заступника та заступника керівника відповідної місцевої прокуратури . Викладені обставини свідчать про те, що позивач був попереджений про наступне звільнення з дотриманням положень частини першої статті 49-2 КЗпП України, тобто не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Разом з тим, належних доказів які б свідчили про подачу документів для участі у конкурсному відборі на зайняття посади керівника, першого заступника та заступника керівника відповідної місцевої прокуратури позивачем під час розгляду вказаної адміністративної справи суду надано не було.

З порівняльної таблиці кваліфікації працівників відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області для визначення кандидатур працівників, які підлягають звільненню із займаної посади на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці, ліквідації ряду структурних підрозділів та окремих посад апарату прокуратури області відповідно до наказу Генерального прокурора України від 15.07.2015 №39 ш вбачається, що ОСОБА_1 в кадровому резерві на керівні посади не перебував .

З врахуванням вищевикладеного, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що при заповненні вакантних посад не враховувалось переважне право на залишення на роботі, а також порушення відповідачем вимог трудового законодавства щодо неналежного повідомлення про наступне вивільнення, без пропозиції переведення на вакантні посади, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи та поясненнями представників відповідача в судовому засіданні.

Крім того, судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що він був ознайомлений із попередженням про звільнення під час перебування у відпустці, оскільки згідно наказу прокурора області № 481 від 27.08.2015 ОСОБА_1 надано відпустку в період з 01.09.2015 по 30.09.2015, тоді як з попередженням був ознайомлений 04.08.2015, тобто до надання та перебування у відпустці. Разом з тим, суд зазначає, що в період з 02.10.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 перебував на лікуванні, а тому, враховуючи положення частини третьої статті 40 КЗпП України, звільнення не проводилось, а також враховуючи його відсутність в цей період на роботі, вакантні посади пропонувались працівникам прокуратури області, які перебували на робочих місцях .

Суд не погоджується з твердженнями позивача про можливість переведення його у новостворений відділ з аналогічними функціями, які виконував відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області, оскільки згідно наказу Генерального прокурора України №39ш від 15.07.2015 вказаний відділ ліквідовано.

Відповідно до Положення про відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області, затвердженого наказом прокурора області №54 від 30.09.2014, основним завданням відділу є забезпечення цілодобового чергування у приміщенні прокуратури області, приймання оперативної інформації і спеціальних повідомлень про кримінальні правопорушення та події, їх опрацювання, аналіз та реєстрація.

Таким чином, службові обов'язки ОСОБА_1, як і інших працівників вищевказаного відділу (відповідно до розподілу обов'язків між працівниками відділу), як правило, полягали у цілодобовому чергуванні у приміщенні прокуратури області, прийманні оперативної інформації і спеціальних повідомлень про кримінальні правопорушення та події засобами телефонного, електронного зв'язку чи факсом, їх опрацюванні, аналізі та реєстрації у спеціальних книгах обліку, а також, при необхідності, передачі інформації за належністю відповідним структурним підрозділам чи посадовим особам.

У зв'язку з ліквідацією зазначеного відділу наказом прокурора Волинської області "Про організацію чергування у прокуратурі області " №59 від 04.08.2015 з метою оперативного вирішення невідкладних питань прокурорсько-слідчої діяльності, оперативного реагування на кримінальні правопорушення та події, які набули суспільного резонансу, у зв'язку зі змінами у структурі апарату прокуратури області, організовано цілодобове чергування відповідно до затверджених графіків оперативними працівниками структурних підрозділів апарату прокуратури області, що мають доступ до державної таємниці форм 2 та 3. Обов'язок здійснення цілодобового чергування на зазначених оперативних працівників наказами про розподіл службових обов'язків не покладено, а здійснюється відповідно до затверджених щомісячних графіків.

Крім цього, у ході засідання комісії оцінювалась кваліфікація працівників відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області, які підпадали під скорочення, однак без врахування продуктивності праці, оскільки враховуючи вищевказану специфіку відділу роботу його працівників неможливо порівняти з роботою працівників інших структурних підрозділів апарату прокуратури області, які, зокрема, здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях, а також нагляд за додержанням законів правоохоронними органами.

Отже, з вищевказаного слідує, що функції ліквідованого відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області було покладено на оперативних працівників прокуратури Волинської області в режимі чергування без створення нового відділу з такими ж функціями.

Крім цього, суд не приймає до уваги твердження позивача про незаконність його звільнення з посиланням на ту обставину, що таке звільнення відбулось без погодження профспілкового органу, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з прокурором попередньої згоди профспілкового органу для розірвання трудового договору не потрібно.

З огляду на вищевказане, оскаржуваний наказ прокурора Волинської області №1к від 04.01.2016 про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури у зв'язку із реорганізацією і скороченням кількості прокурорів органу прокуратури за пунктом дев'ятим частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства України з дотриманням відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади, а відтак позовна вимога щодо його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати до задоволення не підлягає. Разом з тим, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо стягнення з прокуратури Волинської області на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., завданої неправомірними діями відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " від 31.03.1995 №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Отже, звертаючись до суду із позовною вимогою про стягнення моральної шкоди, позивач повинен був зазначити та довести в чому полягає завдана йому моральна шкода та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, вказати докази, якими це підтверджується.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року у справі № 803/63/16 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар