Ухвала суду № 58785449, 04.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р. Справа № 876/2851/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на додаткову постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2016 року у справі №607/18507/15-а за заявою ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі правонаступником якого є Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.12.2015р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (далі - Управління), просив визнати протиправними дії Управління щодо обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01.01.2012р. та зобов'язати Управління здійснити нарахування та проводити виплати пенсії позивачу, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2015р. у справі №607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006р. за №9/4311, починаючи з 01.01.2012р.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2016р. позов задоволено.

12.02.2016р. представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким зобов'язати Управління здійснювати нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_2, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2015р. у справі №607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006р. за №9/4311, починаючи з 01.01.2012р. без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами. Заява обґрунтована тим, що внаслідок орфографічної описки у позові, позивач у пункті 4 прохальної частини позову випадково не зазначив вимоги про зобов'язання Управління здійснити нарахування та проводити виплати пенсії позивачу починаючи з 01.01.2012р., без обмежень розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, хоча це і було основним предметом позову, оскільки Управління провело нарахування з обмеженнями.

23.03.2016р. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено додаткову постанову, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити нарахування та проводити виплати пенсії ОСОБА_2, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2015р. у справі №607/20041/14-а з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006р. за №9/4311, починаючи з 01.01.2012р., без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Не погоджуючись з додатковою постановою суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати додаткову постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2016р. та винести нову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вимоги, зазначеної у заяві про винесення додаткового рішення, позивач не заявляв.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткову постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 18.03.2015р. зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі проводити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році, на підставі довідки, виданої Управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006р. за №9/4311, починаючи з 01.01.2012р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015р. вказану постанову Тернопільського міськрайонного суду від 18.03.2015р. скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії, без врахування Довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006р. за № 9/4311; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році, на підставі Довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006 року за № 9/4311 починаючи з 01.01.2012 року і до припинення права на таке; в решті позовних вимог відмовлено.

Як встановлено зі змісту позовної заяви при зверненні вказаного судового рішення до примусового виконання у листопаді 2015 року Управління здійснено позивачу перерахунок пенсії з врахуванням довідки, виданої Управлінням МНС в Тернопільській області від 27.07.2006р. за №9/4311, однак обмежено розмір пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами.

Вважаючи такі дії Управління незаконними, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Приймаючи додаткову постанову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою суду від 02.02.2016р. дії Управління щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами визнані неправомірними, оскільки позивач має право на здійснення нарахування та виплату пенсії без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами з тих підстав, що пенсію призначено з 01.08.2006р., до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким встановлено максимальний розмір пенсії. З цих підстав заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо зобов'язання Управління проводити пенсійні виплати позивачу без такого обмеження підлягає до задоволення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткової постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. При цьому таке судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Перелік правових підстав, за наявності яких суд може постановити додаткове рішення, чітко передбачений ч.1 ст.168 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як зазначено ОСОБА_2 у позовній заяві: «…діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, порушено його права, які підлягають захисту шляхом визнання таких дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії без обмеження 10 прожиткових мінімумів, починаючи з 01 січня 2012 року з урахуванням виплачених сум» (а.с.2).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.106 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною 4 ст.105 КАС України визначено формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову та за своєю суттю є бажаним для позивача способом захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

Аналіз положень КАС України дозволяє зробити висновок, що зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача, а зміст позовних вимог - це визначений позивачем спосіб захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з ч.4 ст.105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Дотримання вимог процесуального законодавства до змісту позовної заяви та юридично правильний зміст позовних вимог, зазначення способу судового захисту, сприяє ефективному розгляду справи.

Водночас, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Із змісту ст.162 КАС України випливає, що у разі задоволення адміністративного позову суд не обмежений у визначених цією статтею способах захисту порушеного права та може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що у позовній заяві, фактично, йдеться про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача 10 прожитковими мінімумами при виконанні постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015р., суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з врахуванням положень КАС України, визнання таких дій неправомірними, як це зазначено у резолютивній частині постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2016р., не є належним способом захисту порушеного права позивача, тоді як відновлення порушених прав у даному випадку полягає у вчиненні відповідачем юридично значимих дій.

Окрім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

У мотивувальній частині постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2016р. судом обґрунтовано неправомірність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивачу десятьма прожитковими мінімумами згідно з Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», тоді як у резолютивній частині не визначено способу виконання судового рішення, який б забезпечив захист порушеного права позивача.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні додаткової постанови дотримані норми права, а тому така скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 168, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а додаткову постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2016 року у справі №607/18507/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 05.07.2016р.