Ухвала суду № 58785159, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/9010/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Вовк С.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вирішив за необхідне прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами; зобов'язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що такий висновок не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки Міністерством оборони України жодних рішень щодо призначення чи відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не приймалось.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 11 травня 1979 року по 14 травня 1981 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, у період з 02 лютого 1980 року по 14 травня 1981 року приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан.

Відповідно до довідки МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0432661 від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_3 з 13 жовтня 2015 року було безтерміново встановлено інвалідність II групи внаслідок поранення (контузії) отриманого під час проходження військової служби при перебуванні в районах, де велись бойові дії.

Згідно витягу з протоколу засідання №669 від 20 березня 2013 року Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач 08 грудня 2015 року звернувся до Військового комісаріату Київського міського військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності II групи, яке пов'язане з участю у бойових діях в Республіці Афганістан відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Листом від 18 січня 2016 року № 248/3/6/128 департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Київський міський військовий комісаріат про те, що відсутні підстави для розгляду поданих позивачем документів, а тому документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975.

Надалі військовий комісар Київського міського комісаріату ОСОБА_4 листом від 22 січня 2016 року № 289 повідомив позивачу про те, що оскільки останній отримав інвалідність після 01 січня 2014 року, то відсутні підстави для розгляду поданих документів.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Порядок та на умови, виплати грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в різний період часу регулювались наступними прийнятими Кабінетом Міністрів України нормативно правовими актами: Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»; Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).

Згідно з п.4 ч.2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 статті 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 13 жовтня 2015 року - день встановлення позивачу інвалідності другої групи.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року у справі № К/800/1679/14.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року № 21-135а15.

Так, відповідно до п.6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: 1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, яка спрямована на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Таким чином, що при розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен був врахувати Постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до п. 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає. Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (пункт 12 Порядку № 975).

Приписами пункту 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Проте, слід врахувати, що за приписами вказаного нормативно-правового акту прийняттю рішення передує складання уповноваженим органом висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги. При цьому таким органом є Департамент фінансів Міністерства оборони України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відмовлено у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги саме на підставі висновку, викладеному у листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України віл 18 січня 2015 року.

Наведене свідчить, що саме Міністерством оборони України, як суб'єктом владних повноважень, вчинено дії, пов'язані із відмовою у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу.

Колегія суддів також на доводити апелянта про порушення норм процесуального права зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 18 КАС України усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що такі справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Залучення органів державної влади до участі у справах не змінює їх предметної підсудності.

Крім того, за загальним правилом, встановленим статті 23 КАС України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено випадків здійснення адміністративного судочинства у місцевих загальних судах колегією суддів, тому приписи частин першої та другої статті 24 цього Кодексу застосуванню не підлягають.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові, оскільки проходження позивачем військової служби підтверджується матеріалами справи, так само вірно зазначено про застосування нормативно-правових актів, які діяли на момент встановлення інвалідності.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа була розглянута судом першої інстанції у скороченому провадженні та з урахуванням норм статті 183-2 КАС України, суд зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.