Постанова № 58784837, 06.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2016 року № 826/2388/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" простягнення заборгованості у розмірі 350959,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2016 р. відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 183-2 КАС України відкрито скорочене провадження та запропоновано відповідачу надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 р. з огляду на надходження заперечень від відповідача справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Згідно до п. 1 та додатку 1 постанови КМУ від 16.12.2015 р. №1055 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" прийнято рішення реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1.

При цьому відповідно до вказаного додатку внаслідок організації управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва утворено Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з огляду на що судом здійснено заміну позивача у справі.

Під час судового засідання представник УПФ позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Так, в обґрунтування власної правової позиції у справі, представник відповідача зазначив, що розрахунки по списку №2 містять ряд неточностей, помилок та відомостей, що не відповідають дійсності та чинному законодавству, а також не відповідають відпрацьованим стажам та іншим особистим даним пенсіонерів. Окрім цього, також зауважено, що чинним законодавством не передбачено визначення розміру відшкодування на основі щомісячних розрахунків, розрахунків за період з вересня по грудень 2015 р. підприємство не отримувало, як і не отримувало відповіді від УПФ на заяву про узгодження вимоги від 26.01.2016 р. вих. №3/37, з огляду на що така заява, за переконанням відповідача, вважається задоволеною.

Отож, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.2003 р. (далі Закон) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до статтею 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення, при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено Інструкцією „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі Інструкція), затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663.

Відповідно до Інструкції плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 „Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.8 вказаної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 „Прикінцевих положень Закону (1058-15), сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення. Таким чином, виплати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.

Виходячи з аналізу названих вище законодавчих положень, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Судом встановлено, що позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками, копія яких знаходиться в матеріалах справи. Згідно розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складеного позивачем, та розрахунку заборгованості за період з вересня 2015 р. по грудень 2015 р. заборгованість відповідача перед УПФ по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка неохоплена заходами примусового стягнення і несплачена відповідачем, в загальному розмірі за Списком №2 складає 350959,18 грн., з них: за вересень 2015 р. - 71937,84 грн., за жовтень 2015 р. - 111478,45 грн., за листопад 2015 р. - 82725,09 грн., за грудень 2015 р. - 84817,80 грн., що підтверджується наявними у справі розрахунками (а.с. 12 - 13), витягом з карток особового рахунку відповідача (а.с. 15).

Між тим, як також підтверджується матеріалами справи, листом вих. від 04.072016 р. №517/12 (а.с. 18-22) повідомлено ВАТ "Київхімволокно" про зміни у сумі відшкодування за 2015 рік згідно даних, що надійшли до управління зі структурних підрозділів Пенсійного фонду, щодо конкретних працівників, перелік яких міститься у вказаному листі. Зазначений лист, як встановлено судом, отримано відповідачем 085.02.2016 р., доказом чого є відмітка про отримання ВАТ "Київхімволокно" на вказаному листі (а.с. 18).

Також 19.01.2015 р. (а.с. 35) відповідачем отримано лист УПФ від 19.01.2015 р. №476/12, в додатках до якого мітився серед іншого річний зведений розрахунок по Списку №2 за січень 2015 р.

26.01.2015 р. ВАТ "Київхімволокно" (а.с. 47) скеровано на адресу УПФ заяву про узгодження вимоги, в якій повідомило, що не погоджується із розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на 2015 р. та звертається до УПФ для узгодження таких вимог.

У справі наявні копії довідок про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній на працівників ВАТ "Київхімволокно" (а.с. 65 - 174). Також УПФ надано до суду копії довідок про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії визначеним працівникам ВАТ "Київхімволокно" (а.с. 180 - 210).

В той же час, як пояснено представником позивача та що підтверджується матеріалами справи, з 07.02.2011р. гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, пенсію їй призначено за віком по списку № 2.

ОСОБА_2 працювала на ВАТ «Київхімволокно», пільговий стаж на цьому підприємстві становить 8 років 1 місяць 14 днів, а саме 02.08.1988 року по 16.09.1996 року (підтвердження пільгова довідка № 232 від 20.10.2009р.) та розрахунок стажу з пенсійної справи (копія додається).

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку (для жінок - 55 ) на кожні 2 роки такої роботи - жінкам. ОСОБА_2 вийшла на пенсію у 52 роки, оскільки мала менше 10 років на зазначених роботах, а саме із зменшенням пенсійного віку, що також надає їй право на отримання пільгової пенсії. Тобто твердження представника підприємства є хибними та суперечать чинному законодавству.

Разом з тим з 12.02.2011р. гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, пенсію їй призначено за віком по списку № 2. ОСОБА_3 працювала на ВАТ «Київхімволокно», пільговий стаж на цьому підприємстві становить 9 років, а саме з 01.10.1988р. по 31.12.1996р. та 01.04.1997р. по 01.01.1998р. (підтвердження пільгова довідка № 138 від 29.07.2010р.) та розрахунок стажу з пенсійної справи (копія додається).

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку (для жінок - 55 ) на кожні 2 роки 1 такої роботи - жінкам. Так, ОСОБА_3 вийшла на пенсію у 51 рік, оскільки мала менше 10 років на зазначених роботах, а саме із зменшенням пенсійного віку, що також надає їй право на отримання пільгової пенсії.

Разом з тим з 29.05.2013р. гр. ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Кєва, пенсію їй призначено за віком по списку № 2. ОСОБА_4 працювала на ВАТ «Київхімволокно», пільговий стаж на цьому підприємстві становить 6 років 5 місяців 28 днів, а саме з 05.08.1991 р. по 30.04.1994 р. та 01.07.1994 р. по 16.01.1995 р., з 17.01.1995 р. по 31.01.1997 р. та 01.02.1997 р. по 30.04.1997 р. (підтвердження пільгова довідка № 58 від 11.08.2011р.) та розрахунок стажу з пенсійної справи.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку (для жінок - 55 ) на кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Гр. ОСОБА_4 вийшла на пенсію у 53 рік, оскільки мала менше 10 років на зазначених роботах, а саме із зменшенням пенсійного віку, що також надає їй право на отримання пільгової пенсії.

Крім цього, відповідачем також зазначено перелік таких осіб, як ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_1, ОСОБА_11

Так, ознайомившись з даними твердженнями щодо відсутності, на думку відповідача, права на нарахування пільгової пенсії управління зазначає, що відповідно до п.6.2 (Інструкції 21-1) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

З наведеного слідує, що такі особи як ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11 отримали частину необхідного стажу за який підприємство у пропорційному відношенні відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії за час перебування у трудових відносинах з ВАТ «Київхімволокно».

Крім цього, як пояснено представником УПФ та не спростовано відповідачем, управління намагалось неодноразово провести спільну нараду (звірку) з ВАТ Київхімволокно». Так, зокрема, 22.01.2015 р. розпочато звірку (копія протоколів від 22.01.2015 р. та 22.01.2015 р.).

Між тим, на спростування поданих заперечень представника ВАТ «Київхімволокно» щодо нарахування суми до відшкодування щодо ОСОБА_14 позивачем зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 03.03.2015 р. внесено ряд змін до законодавства з питань пенсійного забезпечення. Так, однією із змін у законодавчій реформі має місце оподаткування сум пенсій. Зазначеним законом передбачено, що у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем отримано розрахунки Управління Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими та обов'язковими для виконання.

При цьому, доказів оскарження розрахунків або дій органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період квітень-серпень 2015 року, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, посилання відповідача на те, що чинним законодавством не передбачено визначення розміру відшкодування на основі щомісячних розрахунків, не відповідають дійсності та є безпідставними.

При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 30.06.2015 р. у справі № 21-171а15, де суд вказав на правильність застосування пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції, яка полягає у тому, що збільшення розміру пенсії за рахунок надбавок та підвищень, які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788-ХІІ, відрізняється від збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку, визначеного Законом №1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788-ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.

Інші доводи та обставини, на які відповідач посилається у письмових запереченнях проти позову, є у повному обсязі спростованими позивачем.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені УПФ обставини підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3).

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються (ч. 4).

Звертаючись із даним позовом УПФ судового збору за звернення до суду сплачено не було. Між тим, ухвалою від 22.02.2016 р. судом відмовлено УПФ у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору та відстрочено УПФ сплату судових витрат до дати прийняття рішення у справі.

А відтак, з огляду на зазначені обставини, враховуючи несплату УПФ станом на дату прийняття рішення у справі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з УПФ суму необхідного до сплати судового збору, визначеного ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Так, згідно вказаної норми судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378 грн.), тобто: 350959,18 грн. * 1,5% = 5264,39 грн.

При цьому суд зауважує, що платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях при зверненні з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва є наступні реквізити:

Отримувач коштів УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897;

Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві;

Код банку отримувача (МФО) 820019;

Рахунок отримувача 31218206784007;

Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Згідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Положеннями ст. 257 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення (ч. 1).

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (абз. 1 ч. 2).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ч. 4).

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 5).

При цьому, виходячи з наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на висновки Європейського суду з прав людини, котрі, на переконання суду, є актуальними і для ситуації, що склалась.

Так, у п. 44 рішення у справі "Шмалько проти України" (Заява №60750/00) від 20.07.2004 р. суд, ставлячись із розумінням до того, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, чітко наголосив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат (ч. 2).

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність застосування в даному випадку положення ст. 267 КАС України та встановити судовий контроль за виконанням цього судового рішення в частині стягнення судового збору із суб"єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 05763429) на користь Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з вересня 2015 р. по грудень 2015 р. в сумі 350959,18 грн. (триста п"ятдесят тисяч дев"ятсот п"ятдесят дев"ять гривень 18 коп.).

Стягувач - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул.Каштанова,6, р/р 25602306234875 - господарський рахунок в Деснянському ТВ БВ №10026/066 філії - Головного Управління по м.Києву та Київської області АТ Ощадбанк МФО 322669 код ЄДРПОУ 40379527).

3. Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір в сумі 5264,39 грн. (п"ять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 39 коп.).

4. Зобов"язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у місячний строк з дня набрання постановою законної сили до суду звіт про виконання постанови в частині стягнення судового збору.

5. Попередити суб"єкта владних повноважень про наслідки , які можуть настати в разі неподання такого звіту, а зокрема, накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська