Постанова № 58784831, 05.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2016 року № 826/12451/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0003651701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.06.2015 №0003661701,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0003651701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки витрати на оренду робочого місця нотаріуса мають належне документальне підтвердження з оформленням первинних документів, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а нарахування та утримання єдиного внеску здійснено у порядку, передбаченим чинним законодавством.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями законодавчих вимог та наявними первинними документами.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 19.10.2014 №5346. Місцем реєстрації робочого місця позивача, згідно з реєстраційним посвідченням від 16.12.2004 №456, є місто АДРЕСА_1.

У свою чергу, державної податкової інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 02.06.2015 №483/26-54-17-01-17-2617622415, в якому зафіксовані такі порушення:

- пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік на суму 36 077,91 грн.;

- абзацу 4 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 137 672,87 грн. у тому числі по періодам: за 2013 рік у сумі 70 049,54 грн., за 2014 рік у сумі 67 623,33 грн.

На підставі висновків перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0003651701, яким приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, за основним платежем у розмірі 36 077,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 019,48 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60, якою визначено, що станом на 15.06.2015 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені позивачам становить 137 672,87 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701, яким до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, у зв'язку з донарахуванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 137 672,87 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 20 772,24 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи підстави викладеного в акті перевірки висновку, суд аналізує наступні правові норми.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 32 Закону України «Про нотаріат» визначено, що приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Пунктами 178.2, 178.3 статті 178 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, визначено, що з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат», а також наведено невичерпний орієнтовний перелік витрат, які можуть бути віднесені до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу.

Зокрема: оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів; страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування: а) охоронна та пожежна сигналізація; б) металеві двері або металеві ролети; в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах; г) металеві шафи; д) вогнестійкий сейф; е) інформаційна вивіска; є) обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; з) телекомунікаційні послуги; и) меблі; програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства; встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами; виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів; витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою; витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо); витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства; проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо); оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників); сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки); витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, державна податкова інспекція в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визначила фактичну суму витрат приватного нотаріуса за 2014 рік 51 378,90 грн., що не співпало із даними податкової декларації про майновий стан і доходи від 30.04.2015 №1600034594 у сумі 117 441,90 грн. Розбіжність склала 66 063,00 грн.

Такий висновок зроблено на підставі того, що між ОСОБА_2, в подальшому орендодавець, з однієї сторони та ОСОБА_3, в подальшому орендар 1, ОСОБА_1, в подальшому орендар 2, з іншої сторони, укладено договір оренди нежитлових приміщень від 31.10.2014.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди, за оренду зазначеного приміщення орендарі сплачують договірну орендну плату із розрахунку 285,00 грн. за 1 кв. м. за кожний місяць з дня підписання цього Договору. Оплата здійснюється щомісячно або разовими платежами, готівкою або перерахуванням на поточний рахунок орендодавця.

Пунктом 2.2 договору оренди встановлено, що з урахуванням того, що вказані приміщення використовувались орендарями відповідно до договору позички, укладеного між орендодавцем та орендарем 1 27.05.2011 та договору позички частини приміщення, укладеного між орендарем 1 та орендарем 2 06.06.2011, строк дії яких закінчився в травні 2014 року, сума орендної плати за 2014 рік складає 285,00 грн.*122 кв. м.*12 міс. = 417 240,00 грн.

Згідно з пунктом 2.6 договору оренди, за домовленістю між орендарями, з урахуванням приміщень, які кожен із орендарів використовує відповідно до раніше укладених договорів позички, Орендар 1 сплачує 75% орендної плати, Орендар 2 - 25% орендної плати. За 2014 рік ця сума складає 333 792,00 грн. та 83 448,00 грн.

На підставі акту виконаних робіт (до названого договору оренди) від 26.12.2014 на виконання умов пунктів 2.1, 2.2, 2.6 договору оренди нежитлових приміщень орендарем 2 передано готівкою орендодавцю орендну плату у розмірі 83 448,00 грн.

Тобто, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернуто увагу на те, що відповідно до розділу 2 договору оренди (Порядок розрахунків) орендарі сплачують договірну орендну плату із розрахунку 285,00 грн. за 1 кв. м. за кожний місяць з дня підписання договору. Зокрема, орендарі повинні були сплатити суму орендної плати тільки за два місяці - листопад та грудень 2014 року, оскільки договір підписаний сторонами 31.10.2014. Відповідно, сума оренди складає 285,00 грн.*122 кв. м.*2 міс.=69 540,00 грн., від якої 25% складає 17 385,00 грн.

У той же час, ОСОБА_1 до складу валових витрат віднесено повну суму орендної плати, сплачену на підставі акту виконаних робіт від 26.12.2014.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що безпосередньо умовами договору оренди від 31.10.2014 передбачено здійснення оплати за вказаним договором як щомісячно або ж разовим платежем. Відтак, позивач, скориставшись наданим йому договором оренди від 31.10.2014 правом, здійснив оплату за користування орендованим приміщенням разовим платежем у розмірі, встановленому положеннями договору, а саме: 83 448,00 грн.

При цьому, твердження про помилковість розрахунків плати за користування орендованим приміщенням, наведеним у положеннях договору оренди від 31.10.2014, суд до уваги не бере, оскільки визначення умов договору, у тому числі його істотних умов, є приватноправовими правовідносинами, які виникли безпосередньо між сторонами такого договору.

У свою чергу, підтвердження сплати позивачем грошових коштів у розмірі 83 448,00 грн. в якості плати за користування приміщенням, підтверджується наявним у матеріалах справи первинним документом - актом виконаних робіт від 26.12.2014. Крім того, факт дійсного використання позивачем нежитлового приміщення на підставі договору оренди від 31.10.2014 відповідачем не заперечувався.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що твердження відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0003651701, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, відтак, вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи доходів і зборів мають право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

При цьому, у розумінні підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Таким чином, контролюючі органи наділені повноваженнями щодо здійснення перевірки самозайнятих осіб (до переліку яких відносяться приватні нотаріуси), а, відтак, твердження ОСОБА_1 про протиправність дій відповідача в особі його службових осіб в частині проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 самозайнятої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу є необґрунтованими.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Вказаною нормою встановлюються і особливості сплати єдиного внеску для різних платників, перелік яких визначений у статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Так, відповідно до пункту 5 частини першої зазначеної статті платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме нотаріальною діяльністю, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Отже, приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 за №1014/18309 та діяла до 03.12.2013.

Пунктом 3.4. даного Порядку передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Аналогічне положення міститься і у пункті 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013 №1628/24160.

Судом встановлено, що звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013, 2014 роки, а саме: таблиця 3 Додатку №5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, приватним нотаріусом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подано 23.04.2014 та 30.04.2015, тобто у строки, передбачені законодавством України. При проведенні перевірки жодних зауважень з боку податкового органу щодо своєчасності та форми подання звітів не висловлено.

Так, у висновках акту перевірки контролюючим органом вказано, що позивачем не сплачено суму єдиного внеску на 137 672,87 грн. При цьому, останнім проігноровано механізм формування приватними нотаріусами звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

На підставі статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було прийнято постанову правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, якою затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (дана постанова діяла до 03.12.2013) та винесено наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013 №1628/24160.

Згідно з пунктами 3.4 даних Порядків, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою, згідно з таблицею 3 Додатка №5 до Порядку. В таблиці 3 в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 3 Додатка №5 до розглядуваних Порядків має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії податкової декларації про майнових стан і доходи за 2013 рік, поданої позивачем до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, сума задекларованого чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску (пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), становить 1 619 019,45 грн. у відповідності до акту перевірки, правильність визначення позивачем чистого оподатковуваного доходу не заперечувалася відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимоги пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 3.4 Порядків формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №22-2 й №454, згідно яких у графі 3 таблиці 3 Додатку №5 вказано як база для нарахування єдиного внеску суму чистого оподатковуваного доходу відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, виконано.

Визнаючи правомірність нарахування та сплати єдиного внеску позивачем, суд також вказує, що Законом України від 04.07.2013 №406-VІІ було внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади.

На виконання вказаної норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» видано спільний лист Міністерства доходів та зборів України та Пенсійного фонду України від 27.12.2013 №21052/5/99-99-17-03-01-16, №36398/05.10, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляє, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/2416, надають органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до роз'яснення Пенсійного фонду України «Опис формату звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто займаються незалежною професійною діяльністю, формують та подають звіт згідно з таблицею 3 додатка №5 до Порядку. У графі 2 таблиці 3 Додатка №5 «Сума доходу, заявлена в податковій декларації» відображаються в розрізі місяців суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року. При цьому слід зазначити, що у графі 3 таблиці 3 додатка №5 зазначені особи самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року».

Подані приватним нотаріусом ОСОБА_1 звіти з єдиного внеску за 2013 рік, 2014 рік заповнені з урахуванням вказаних вище вимог та відповідають приписам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, на спростування позиції відповідача щодо правомірності дій державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо застосування для розрахунку недоїмки частин 2 та 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд наголошує на тому, що встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок передбачав, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. При цьому, загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності повинна співпадати із загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат.

У даному випадку, загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат, а контролюючим органом жодних зауважень щодо встановленої обставини не висловлено. У той же час, висновок державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про нарахування єдиного внеску на суму, що визначається шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, жодним нормативним актом чи методичною логікою не підтверджується.

Отже, суд вважає, що позивачем правильно, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, сформовано зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від15.06.2015 №Ф-60 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також бере до уваги і той факт, що процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована положеннями статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з пунктом 3 частини 11 якої передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки у даному випадку встановлено відсутність порушення позивачем норм законодавства в частині нарахування єдиний внесок, то відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій. Відтак, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.06.2015 №0003651701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.