Постанова № 58784767, 04.07.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року справа № 823/522/16

17 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гришанова Д.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з договором),

представника відповідача та ПАТ «Дельта Банк» - Нестерка І.О. (згідно з довіреностями),

представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», - про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 (далі - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

визнати протиправними дії щодо застосування наслідків нікчемності правочину до договору банківського вкладу (депозиту) від 16.01.2015 №013-23502-160115 "Найкращий від Миколая", укладеному позивачем з ПАТ "Дельта Банк";

визнати протиправною бездіяльність щодо невключення її у загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок ФГВФО, за вищевказаним договором;

зобов'язати включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк", відповідно до банківського (депозитного) рахунку НОМЕР_2 та надати ФГВФО додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вищевказаним рахунком за рахунок ФГВФО відповідно до вищенаведеного договору банківського вкладу.

Позов мотивовано тим, що 16.01.2015 позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» вищевказаний договір на суму 7112,76 дол.США, які не були повернені вкладнику у встановлений строк, та за відсутності правових підстав її не включено до загального реєстру вкладників зазначеного банку. Тому просить задовольнити позов.

Представник відповідача та ПАТ "Дельта Банк" проти заявленого позову заперечував, мотивуючи тим, що кошти на депозитний рахунок позивача надійшли від розподілу значного обсягу коштів депозиту третьої особи з метою створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум, що перевищують розмір гарантованого відшкодування, і свідчить про нікчемність угоди. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник ФГВФО не прибув у судове засідання, натомість надав суду письмове заперечення, в якому зазначив, що відповідач включив позивача до переліку та реєстру вкладників із сумою відшкодування 1933,79грн., а Фонд здійснює виплати згідно з інформацією, наданою його уповноваженою особою на ліквідацію відповідного банку. Крім того, посилався на законодавчо встановлене право відповідача визнавати договір нікчемним. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позову.

У судових засіданнях представники сторін підтримали власні правові позиції по суті спору.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши докази у взаємозв'язку та логічній послідовності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач 16.01.2015 уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» №013-23502-160115 (далі - договір), предметом якого є розміщення грошового вкладу на строк 4 місяці із виплатою відсотків.

За пунктом 1.6 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2.

Згідно п. 1.8 додаткової угоди № 1 від 16.01.2015 до Договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами його договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовується (а.с.13).

На рахунок позивача у вказаному банку перераховані кошти в сумі 7112,76 дол.США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 16.01.2015 №44441074 (а.с.14).

Суд встановив, що у термін закінчення дії договору кошти позивачу банком не були повернені.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року №181 щодо початку процедури ліквідації цього банку та призначила уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5.

На заяву позивача про повернення коштів за договором отримано відповідь від тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» від 25.09.2015 (вих.№05-3090597) про те, що операції щодо виплати коштів за рахунками тимчасово обмежені на час здійснення тимчасової адміністрації (а.с.15).

Суд з'ясував, що до часу звернення в суд позивача включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, та виплачено 13.10.2015 суму відсотків, нарахованих за вищевказаним депозитним договором, у сумі 1933,79грн. під час процедури ліквідації банку.

На повторне звернення позивача від ПАТ «Дельта Банк» отримано листа від 16.02.2016 (вих.05-3236743) про те, що за результатами проведеної перевірки Договір визнано нікчемним згідно п.7 ч.3 статті 38 Закону України «При систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У контексті зазначеного суд врахував, що згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом і відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Позивач підтвердив наявність депозитного договору зі вказаним банком і зарахування на його рахунок коштів за меморіальним ордером. Разом з тим, положеннями статті 38 Закону №4452-VI визначено перелік заходів, які повинна вживати уповноважена особа Фонду, щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У свою чергу частиною 3 статті 38 Закону визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Твердження відповідача про нікчемність договору банку з позивачем не відповідає вищевказаним підставам, зазначеним в законі. Зокрема, не надано жодних доказів, що вказаний договір укладено з метою надання третій особі переваг і його умови цього не визначають.

Оскільки позивач уклала договір з банком 16.01.2015 - до дати визнання банку неплатоспроможним (02 березня 2015 року) і того ж дня були зараховані в повному обсязі кошти на рахунок у банку, твердження відповідача, що мета такого договору - надання переваг третій особі для отримання коштів понад суму гарантованого відшкодуванням ФГВФО, є безпідставним.

Частиною 4 статті 38 Закону №4452 встановлено, що уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч.5 ст.38 Закону).

Отже надане законодавством уповноваженій особі Фонду право обмежувати здійснення банком будь-яких операцій не є безумовним, оскільки для реалізації такого права відповідач повинен мати обґрунтовані підстави для блокування виплат за вкладами позивача, які підтверджені належними доказами.

Водночас доказів та відповідних обґрунтувань на підтвердження наявності обставин, які би зумовлювали наявність вищевказаних законодавчих підстав вважати Договір нікчемним, а отже застосовувати наслідки такої нікчемності, не наведено.

Тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення позивача у загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок ФГВФО, суд врахував частини 1-3 ст.27 Закону №4452-VI, якими передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, а також зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Отже відповідач не має обов'язку формувати перелік рахунків для ФГВФО, про що просить позивач. Його інформація Фонду складається з вкладників і сум коштів, належним їм до виплати.

Згідно з ч.5 ст.27 Закону № 4452-VI протягом трьох робочих днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Ч.6 ст.27 Закону №4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Врахувавши, що законом встановлено конкретні строки, протягом яких має бути вчинена певна дія уповноваженою особою ФГВФО, суд дійшов висновку, що будь-які перевірки документів, на підставі яких виникли правовідносини між банком та його клієнтом щодо виплати депозитів, мають бути здійснені протягом вказаного строку і опісля особи мають бути включені до певного списку. Суд встановив, що позивач не включена до переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, навпаки, згідно з письмовими запереченнями ФГВФО включена, але на частину таких коштів.

Суд врахував, що відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку, який складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Суд звернув увагу, що згідно з роздруківкою бази даних ФГВФО, наданою представником відповідача (а.с.83), та його поясненнями у судовому засіданні, позивача включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, на суму 1933,79грн. та виплачено ці кошти позивачу за рахунок ФГВФО 13.10.2015. Тобто до переліку вкладників відповідач включив частину сум коштів згідно з Договором. Отже суд встановив, що спір виник із-за неповноти інформації, сформованої відповідачем, щодо рахунків та сум коштів, які надані відповідачем Фонду.

Суд врахував п.6 розділу ІІІ Положення, яким передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Пунктами 2, 3 розділу IV Положення встановлено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Отже реєстр вкладників складає саме ФГВФО, а не уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку, як про це стверджує позивач, а відповідач наділений повноваженням складати саме Перелік вкладників і надавати додаткову інформацію до нього для формування безпосередньо Фондом Загального реєстру вкладників. При цьому, перелік вкладників має містити повну інформацію.

На підставі вищенаведених норм перелік вкладників, на підставі якого Фондом затверджується відповідний реєстр, включає в себе інформацію про вкладника та суми, що підлягають відшкодуванню.

Суд врахував, що неповнота інформації про позивача, як вкладника банку, не заявлена предметом цього спору, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає обставинам спору та підставам позову.

Врахувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення позивача до реєстру вкладників та зобов'язання такого включення є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Бездіяльність відповідача щодо неподання додаткової інформації про вклади позивача, що є передумовою для зобов'язання Уповноваженої особи надати Фонду додаткову інформацію про позивача, не оскаржується. До часу оскарження та визнання неправомірною такої бездіяльності позовна вимога зобов'язати відповідача подати ФГВФО додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за банківським рахунком НОМЕР_2 за рахунок ФГВФО відповідно до вищенаведеного договору банківського вкладу є передчасною.

Крім того, з огляду на вимоги вищевказаних частин 1-3 ст.27 Закону №4452-VI відповідач не має обов'язку подавати ФГВФО номери рахунків вкладників банку. Тож на виконання абзацу другого ст.19 Конституції України суд не вбачає безпідстав для такого зобов'язання на вимогу позивача.

Врахувавши пропорційність задоволених позивних вимог, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір за подання цього позову в сумі 551,20грн.

Керуючись ст.ст. 2, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності правочину до договору банківського вкладу (депозиту) від 16.01.2015 №013-23502-160115 "Найкращий від Миколая", укладеному ОСОБА_4 з ПАТ "Дельта Банк".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551,20грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 10 коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлено 06.07.2016