Постанова № 58784657, 30.06.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 червня 2016 р. № 820/2863/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання неправомірними дій та зняття арешту з майна -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо не зняття арешту з майна, накладеного постановою від 06.11.2012 р. в межах виконавчого провадження, номер за ЄДРВП № ВП 35260008;

- зняти арешт зі всього майна, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1) (нерухомого та рухомого) накладений постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника від 06.11.2012 р. в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № ВП 35260008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2016 року їй стало відомо від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу, що на її майно (рухоме, нерухоме) накладено арешт та заборонено його відчужувати на підставі постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції № ВП 35260008 від 06.11.2012 року. У зв'язку з цим, 12.04.2016 року повноважний представник ОСОБА_1 звернулась до відповідача з письмовою заявою про надання можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження № ВП 35260008 за допомогою технічних засобів. Можливості ознайомитися з матеріалами вказаного виконавчого провадження представником відповідача не було надано, з посиланням на те, що відсутні матеріали ВП № 35260008. Державним виконавцем надано лише копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.05.2013 року, відповідно до якої провадження закінчено у зв'язку зі сплатою боргу ОСОБА_1 у повному обсязі. Проте, у постанові про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не зазначено відомості про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача щодо розпорядження майном, власником якого вона є, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, уповноваженого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, в порядку, передбаченому ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України. 23.06.2016 року через канцелярію суду представником позивача надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 37).

Представник відповідача - Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33). 29.06.2016 року представником відповідача через канцелярію суду надано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю державного виконавця. При цьому, доказів на обґрунтування підстав свого клопотання представник відповідача не надав.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що відповідач не обмежений у виборі кількості представників, які можуть представляти його інтереси, зокрема, у суді. Законними представниками органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням статутом, яких не було позбавлено можливості з'явитися в судові засідання з метою захисту прав та інтересів.

У письмових запереченнях на позов, наданих до суду, представник відповідача зазначив, що у зв'язку з тим, що боржником ОСОБА_1 не виконано в добровільному порядку в наданий державним виконавцем строк виконавчого листа № 2а-5240/12/2070 від 10.10.2012 року, виданого Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського міського центру зайнятості боргу в сумі 5220,0 грн., 06.11.2012 року державним виконавцем цілком правомірно прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, копія якої направлена боржнику для виконання. Боржником ОСОБА_1 виконавчий збір за постановою № 35260008 від 06.11.2012 року не сплачений. На думку представника відповідача, відповідно до ст.50 Закону України "Про виконавче провадження ", підстав для зняття арешту зі всього майна боржника відсутні, оскільки боржником не сплачено виконавчий збір, відтак доводи позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 50-51).

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обовязковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що 29.10.2012 року відкрито виконавче провадження № 35260008 за виконавчим листом № 2а-5240/12/2070, виданим 10.10.2012 року Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості вартість матеріального забезпечення у розмірі 5220.66 грн. (а.с. 40).

Державним виконавцем встановлено боржнику термін до 05.11.2012 року для добровільного виконання рішення суду з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Листом від 29.10.2012 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направлено вищевказану постанову (а.с. 41).

У зв'язку з невиконанням боржником - ОСОБА_1, вищевказаного виконавчого документа в наданий державним виконавцем строк, на виконання вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" 06.11.2012 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, копія якої направлена боржнику для виконання (а.с. 42-43).

З метою забезпечення збереження майна боржника, керуючись сг.57 Закону України "Про виконавче провадження", 06.11.2012 року відповідачем прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копія якої направлена на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника та сторонам до відома (а.с. 44-46).

23.05.2013 року у зв'язку з надходженням до відділу повідомлення Харківського міського центру зайнятості № 02-8997-22/13 від 15.05.2013 року, що боржником ОСОБА_1 сума боргу сплачена в повному обсязі, на підставі п.8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", 23.05.2013 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої направлена органу, який видав виконавчий документ та сторонам виконавчого провадження. Проте, арешт з майна боржника не знімався.

Не погодившись з тим, що арешт не знятий, позивач звернувся з даним позовом до суду про його зняття.

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), визначаються умови і порядок виконання на території України судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями статті 5 наведеного Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 6 зазначеного вище Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Положеннями частини 1 статті 11 вказаного Закону, державного виконавця зобов'язано вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

За змістом частини першої статті 17 Закон України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень статі 52 Закон України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини 1 та 2 ст. 50 вказаного Закону).

Отже, в разі закінчення виконавчого провадження, державний виконавець знімає накладений ним арешт на майно боржника. При цьому арешт не знімається в тому разі, якщо виконавчий збір або витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій не стягнуто.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач вмотивовує правомірність не зняття арешту тим, що станом на день закінчення виконавчого провадження 23.05.2013 року, у державного виконавця була в наявності постанова про стягнення виконавчого збору від 06.11.2012 року.

Проте суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника виконавчого збору.

Отже, державний виконавець, приймаючи постанову від 23.05.2013 року про закриття виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із сплатою суми боргу, протиправно не зняв арешт з майна накладеного постановою від 06.11.2012 р. в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № ВП 35260008, без урахування відомостей про відсутність даних щодо отримання позивачем постанов про відкриття виконавчого провадження та, відповідно, стягнення виконавчого збору.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про те, що, у державного виконавця станом на 23.05.2013 року відповідно до норм ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" були наявні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Крім того, з автоматизованої системи діловодства суду встановлено, що 27.06.2013 року на адресу Харківського окружного адміністративного суду від Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надійшов виконавчий документ № 2а-5240/12/2070 з відміткою про виконання.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що державним виконавцем виконано дії, пов'язані зі зняттям арешту, які він повинен був і міг вчинити.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в позов належить задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання неправомірними дій та зняття арешту з майна - задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо не зняття арешту з майна накладеного постановою від 06.11.2012 р. в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № ВП 35260008.

Зняти арешт зі всього майна, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1) (нерухомого та рухомого) накладений постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника від 06.11.2012 р. в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № ВП 35260008.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко