Постанова № 58784565, 05.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2020/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представника позивача - Білюченка Є.В. довіреністю,

представника відповідача - Бодрягова Л.В. задовіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Малиновського відділу ДВС м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови державного виконавця про зняття арешту, -

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Малиновського відділу ДВС м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просив:

-скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції Вронського С.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2002 року серії АА № 057994, якою накладено арешт на будинок АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Малиновській районній адміністрації надано мешканцями будинку АДРЕСА_1 копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2002 року накладену на будинок АДРЕСА_1.

Мешканцями вказаного будинку висловлено бажання скористатись своїм правом на приватизацію кімнат в даному будинку, якими вони не можуть скористатися в зв'язку з існуванням зазначеного арешту.

Згідно з даної постанови, станом на 05.08.2002 року власником гуртожитку зазначено адресою був гр. ОСОБА_4.

В зв'язку з необхідністю отримання інформації стосовно того, за ким було зареєстровано право власності на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, на час винесення державним виконавцем вказаної постанови Малиновська районна адміністрація ОМР звернулась із відповідним запитом до КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості".

22.10.2015 року на адресу Малиновської районної адміністрації ОМР надійшов лист КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості" , яким повідомлено, що право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, станом на 31.12.2012 року не зареєстровано та раніше не реєструвалось.

Виходячи із змісту отриманої інформації та з метою досудового врегулювання даного питання, Малиновська райадміністрація ОМР звернулась до Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції з листом про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції Вронського С.В. про арешт майна боржника та оголошенню заборони на його відчуження від 05.08.2002 року, на підставі ст. 51 ЗУ „Про виконавче провадження".

23.03.2016 року Малиновська районна адміністрація отримала лист Малиновського відділу ДВС в якому повідомлено про неможливість скасування вищевказаної постанови державного виконавця, в зв'язку з відсутністю ухвали суду про скасування арешту на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Також представник позивача зазначив, що постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції Вронського С.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2002 року серії АА №057994, було винесено із порушенням норм законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради набуває статус позивача у зв'язку з тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.10.2002 року № 337 „Про ліквідацію районних адміністрацій виконавчого комітету Одеської міської ради" та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.10.2002 року № 338 „Про створення Київської, Малиновської, Приморської Суворовської районних адміністрацій виконавчого комітету Одеської міської ради", утворено у м. Одесі районні адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради: Київську, Малиновську, Приморську, Суворовську, на базі районних адміністрацій виконавчого комітету Одеської міської ради, що ліквідуються: Жовтневої, Іллічівської, Київської, Ленінської, Малиновської, Приморської, Суворовської, Центральної.

Суд встановив, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, яка не ліквідована, та в зв'язку з вищевикладеним є правонаступником Малиновської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради.

Згідно з довідкою КП ЖКС «Черьомушки» № 427 від 05.04.2016 року, будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП „ЖКС" Черьомушки".

Отже, вказаний житловий будинок належить до комунальної власності міста Одеси та перебуває в оперативному управлінні Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та обслуговується КП ЖКС «Черьомушки», відповідно до до 3.4. Положення про районну адміністрацію виконавчого комітету Одеської міської ради, яке затверджене рішенням виконкому Одеської міської ради № 524 від 15.06.1999 року (що діяло на час накладення арешту), який відповідає п 3.2.4 Положення про Малиновську районну адміністрацію, яке затверджене рішенням Одеської міської ради № 4584-УІ від 13.02.2014 року (чинне на теперішній час)..

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції Вронського С.В. накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно з даною постановою, станом на 05.08.2002 року власником гуртожитку зазначено адресою був гр. ОСОБА_4.

З огляду на матеріали справи, а саме з листа КП «Одеського міського бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» вбачається, що право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року не зареєстровано та раніше не реєструвалось (а.с.14).

Суд встановив, що у вступній частині оскаржуваної постанови , підставою для її винесення була ухвала від 26.07.2002 року постановлена Центральними місцевим судом м. Одеси. Однак ні вказаної ухвали ні виконавчого провадження в рамках якого було накладено арешт на зазначене нерухоме майно, не збереглося.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції 2002 року), державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

Дана норма Закону відповідає ч. 2 ст. 17 ЗУ „Про виконавче провадження" (в чинній редакції), яка зазначає, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 19 ЗУ „Про виконавче провадження" (в редакції 2002 року), що також передбачено ст. 18 ЗУ „Про виконавче провадження" (в чинній редакції), серед іншого, у виконавчому документі повинні бути зазначені:

-назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

-дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

-дата набрання чинності рішенням.

Суд зазначає, що в супереч вказаній нормі закону, державний виконавець в своїй постанові посилається на виконання ухвали суду без номеру або номеру справи в рамках якої постановлено ухвалу, а також не вказана дату набрання нею чинності (тобто, взагалі невідомо чи набрала дана ухвала законної сили і чи підлягала вона виконанню).

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції 2002 року), якою, зокрема, встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

-якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

-у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону.

Вказана норма Закону відповідає ст. 26 ЗУ „Про виконавче провадження" (в чинній редакції).

Суд зауважує, що в мотивувальній частині постанови від 05.08.2002 року серії АА №057994 зазначено, що за боржником ОСОБА_4 зареєстровано будинок АДРЕСА_1, що суперечить дійсності, так як згідно з листом КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості" від 21.10.2015 року № 4551-08/100, право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, станом на 31.12.2012 року не зареєстровано та раніше не реєструвалось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції Вронського С.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2002 року серії АА № 057994, якою накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 належить до скасування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції Вронського С.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2002 року серії АА № 057994, якою накладено арешт на будинок АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Малиновського відділу ДВС в м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради сплачений судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім),00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 05 липня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.