Постанова № 58784481, 30.06.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року № 813/4436/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахта «ОСОБА_1» до Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та акту опису майна,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Шахта «ОСОБА_1» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042500 від 24.10.2014 року та акту опису майна №21 від 27.11.2012 року .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно акту опису від 27.11.2012 р №21 в податковій заставі станом на 01.01.2013 р перебувало вугілля марки «Ж» в кількості 11230 т на загальну суму 6 628 800,00 грн. Перевіркою підтверджено, що станом на 01.10.2013 р на вугільному складі ПАТ «Шахта «ОСОБА_1» знаходилась 12730 т вугільної продукції, оскільки протягом жовтня 2013 р було видобуто 15400 т вугілля, яке не описувалось в податкову заставу, а було реалізовано згідно договору №19-13/1-ЕН від 25.12.2012 р з ДП «Вугілля України» та іншими споживачами. Додаткового зазначив, що отримані кошти від реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, були направлені в повному обсягу в рахунок виплати заробітної плати, а тому у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Щодо скасування акту опису майна №21 від 27.11.2012 року позивач зазначив, що вказаним актом описано майно в майбутньому часі, яке по даних підприємства не добуте. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні, пояснив, що відчуження майна, що перебуває в податковій заставі потребує дозволу контролюючого органу. Позивач реалізував вугілля, що було предметом податкової застави, та використав отримані кошти на оплату матеріалів, електроенергії та послуг, чим порушено вимоги ст. 92 Податкового кодексу України. З врахуванням викладеного, рішення прийняте контролюючим органом є обґрунтованим, правомірним, прийнятим в межах та на виконання повноважень контролюючого органу, таким чином, слід залишити в силі, а у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Публічне акціонерне товариство «Шахта «ОСОБА_1» зареєстроване як юридична особа 30.07.1997 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 00178175, та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 01.09.1997 року, станом на момент розгляду справи перебуває на обліку Сокальській обєднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Львівській області.

27.11.2012 року проведено опис майна вугілля марки «Ж», 18000 т, про що податковим керуючим складено акт № 21.

26.09.2014 року Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Шахта «ОСОБА_1» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2013 р по 31.12.2013 р, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р по 31.12.2013 р., про що складено акт № 531/2200/00178175 від 26.09.2014 року.

Вказаним актом зафіксовано, порушення позивачем вимог ст. 92 Податкового кодексу України (відчуження майна на загальну суму 4 017 191,87 грн, яке перебувало у податковій заставі, згідно актів опису майна від 03.08.2012 р №1 та від 27.11.2012 р №21 без згоди податкового органу та кошти від такого відчуження не були направлені в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу).

З врахуванням викладеного контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.10.2014 року та зобов'язано сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна 4 070 191,87 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу та актом опису майна від 27.11.2012 р №21, вважаючи такі протиправними та такими, що слід скасувати, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (далі - ПК України) платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу

Згідно з п. 92.3 ст 93 ПК України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Згідно підп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Актом опису майна № 21 від 27.11.2012 р. податковий керуючий ОСОБА_2 провів опис вугілля марки «Ж», яке буде видобуте ПАТ «Шахта «ОСОБА_1» протягом грудня 2012 року у кількості 18000 тон, загальною вартістю10584000 тис. грн.

Таким чином, предметом податкової застави було вугілля марки «Ж», якого фактично не було в наявності на час опису, і яке мало з'явитися (видобуте) у ПАТ «Шахта «ОСОБА_1» в майбутньому, у грудні 2012 р.

Відповідно до акта перевірки залишок описаного по акту опису майна від 27.11.2012 р №21 станом на 01.11.2013 р. становив 2 939,0 тон. Дозволів на самостійну реалізації вугілля Сокальська ОДПІ не давала. Без згоди Сокальської ОДПІ у жовтні 2013 р. відвантажено вугілля марки Ж в кількості 8 321 тон.

Перевіркою встановлено, що отримані кошти від реалізації описаного вугілля використані підприємством: на виплату заробітної плати 862 731,77 грн.; податок з доходів фізичних осіб 290 794,78 грн, єдиний соціальний внесок 723 534,00 грн.; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства 2 013,00 грн.; закупівля матеріалів та обладнання 2 604 516,45 грн; надання послуг 313 015,58 грн; електроенергію 2 233 969,98 грн., продукти харчування 289 988,54 грн., інше 33 715,25 грн.

З врахуванням наведених обставин, на переконання відповідача, позивачем спрямовано 4 070 191,87 грн. коштів, одержаних від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки «Ж» на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, що є порушенням вимог, передбачених ст. 92 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачене ст. 124 цього ж Кодексу.

Однак такі твердження відповідача судом не беруться до уваги, оскільки з виписки з розрахункового рахунку ПАТ «Шахта «ОСОБА_1» отримані кошти від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки «Ж» зарахувало на виплату заробітної плати та податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ПК України у разі, якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

З врахуванням відомостей зафіксованих у акті перевірки ПАТ «Шахта «ОСОБА_1» щодо спрямування коштів, одержаних від реалізації вугілля, на переконання суду справедливими є аргументи представника позивача, що немає необхідності одержання дозволу відповідача на реалізацію вугілля, оскільки, вказані кошти спрямовані на цілі, передбачені ч. 3 ст. 92 ПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів факт використання коштів, одержаних від реалізації описаного у податкову заставу майна на цілі передбачені п. 92.3 ст. 92 ПК України.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку, викладеного в акті перевірки ПАТ «Шахта «ОСОБА_1» від 26.09.2014 року щодо вчинення позивачем порушень п. 92.3 ст. 92 ПК України.

Щодо позовної вимоги про скасування акту опису майна від 27.11.2012 р №21, то така не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем лише реалізоване надане Кодексом повноваження, отже такий акт є правомірним та скасуванню не підлягаює.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідних критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042500, а тому адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 24 жовтня 2014 року №0000042500.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Шахта «ОСОБА_1» (с.Сілець, Сокальський район, Львівська область, ЄДРПОУ 00178175) судовий збір в розмірі 243,60 грн (двісті сорок три гривні 60 коп).

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.