Ухвала суду № 58783897, 06.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

06 липня 2016 року Справа № 805/1864/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О., вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, перевіривши дотримання вимог ст.ст. 105-106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

встановила:

04 липня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» (далі - позивач), датований 23 червня 2016 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі відповідач або ВДВС), в якому позивач просив:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 41,42 грн.;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року про стягнення виконавчого збору у сумі 20 838,16 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суддя після одержання позовної заяви, крім іншого, зясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. До сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Відповідна правова позиції сформульована в п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами за законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», викладеної в редакції Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 (із змінами та доповненнями).

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує наступне.

В провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/2942/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР» до товариства з обмеженою діяльністю «Мединський і К» про стягнення 255 257,05 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14 січня 2016 року № 905/2942/15 позов задоволено частково; вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР» заборгованість за договором про надання послуг № 30/09 від 30 вересня 2014 року у сумі 145 275,43 грн., 3% річних у сумі 2 933,25 грн., інфляційних втрат у сумі 57 093,40 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 079,53 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

01 лютого 2016 року господарським судом Донецької області виданий наказ на примусове виконання рішення від 14 січня 2016 року по справі № 905/2942/15, яке набрало законної сили 30 січня 2016 року.

25 березня 2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП № 50607472 з примусового виконання наказу № 905/2942/15, виданого 01 лютого 2016 року господарським судом Донецької області.

Сторонами виконавчого провадження ВП № 50607472 були: стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР», боржник товариство з обмеженою відповідальністю «Мединський і К».

12 травня 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 50607472 винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, яка передбачала стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» витрат на проведення виконавчих дій у сумі 41,42 грн.

12 травня 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 50607472 винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, яка передбачала стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» виконавчого збору у сумі 20 838,16 грн.

Як свідчить лист Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 08 червня 2016 року № 6799, 30 травня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 50607472.

03 червня 2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП № 51535110 з примусового виконання постанови № 50607472, виданої 12 травня 2016 року ВДВС Дружківського МУЮ, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» виконавчого збору у сумі 20 838,16 грн.

03 червня 2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП № 51315186 з примусового виконання постанови № 50607472, виданої 12 травня 2016 року ВДВС Дружківського МУЮ, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» витрат на проведення виконавчих дій у сумі 41,42 грн.

Наведені обставини свідчать, що позивачем, який є боржником у виконавчих провадженнях ВП № 51535110 та ВП 51315186, оскаржуються постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору, винесених у виконавчому провадженні ВП № 50607472 з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Донецької області у справі № 905/2964/15.

Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що передбачено ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини фраза «встановленого законом», крім іншого, поширюється на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа «Сокуренко і Стригун проти України»).

В постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 825/2565/14 Верховний Суд України висловив наступну правову позицію.

«За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України суди розглядають у порядку господарського судочинства справи щодо оскарження дії чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Як убачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС про виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з його стягнення. З позовом на ці дії звернулося ТОВ, яке було стороною у спорі, що вирішувався господарським судом. На підставі наказу цього суду було відкрито виконавче провадження про стягнення присудженої суми, а потім виділено в окреме провадження оскаржену вимогу про стягнення виконавчого збору.

З наведеного нормативного регулювання з огляду на фактичні обставини справи вбачається, що незгода сторони з діями державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим документом, виданим господарським судом, не може бути предметом розгляду за правилами КАС.

Отже, не обговорюючи питання правильності застосування судами окремих норм Закону № 606-XIV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що за описаної правової ситуації неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 82 Закону 606-XIV щодо визначення суду як «суду, встановленого законом», до юрисдикції якого належить зазначений вище спір. Суть цих положень зводиться до того, що суд, який розглянув справу не своєї юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на те, що спір за позовом ТОВ суди хибно розглянули за правилами адміністративного судочинства, всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС».

Наведене зумовлює висновок, що спір, за вирішенням якого товариство з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду непідвідомчий адміністративним судам.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, суддя приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 КАС України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами; у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен розяснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, що передбачено ч. ч. 4, 6 ст. 109 КАС України.

Спір, за вирішенням якого товариство з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду, належить до господарської юрисдикції.

Такий висновок, узгоджується з правовими позиціями Верхового Суду України, викладеними в постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 825/2565/14 та у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 3-341гс16.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 107, ст. 109, ст. 160, ст. 165, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалила:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 805/1864/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративний справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

3. Розяснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлена ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. Розяснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що розгляд спору, за вирішенням якого вона звернулася, належить до господарської юрисдикції, а справа має розглядатися судом, який видав виконавчий документ.

5. Ухвала постановлена, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

6. Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

7. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кравченко Т.О.