Ухвала суду № 58783463, 30.06.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 680/723/14-ц

Провадження № 22-ц/792/992/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Федорової Н.О.,

суддів Баса О.Г., Матковської Л.О.,

секретаря Бондаря О.В.,

з участю: прокурора Параскевича О.Г.,

представника відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_3 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 грудня 2014 року у справі за позовом виконувача обовязків Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації до Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод», ОСОБА_3, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 інспекція сільського господарства у Хмельницькій області, Хмельницька обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача реєстраційна служба Новоушицького районного управління юстиції, про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним та скасування його реєстрації, визнання недійсними та скасування реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації та реєстрації права власності, знесення нерухомого майна,

в с т а н о в и л а:

23 червня 2014 року виконувач обовязків Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації звернувся до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що 17 травня 2007 року розпорядженням голови Новоушицької районної державної адміністрації № 355/07-р державному підприємству «Красилівський агрегатний завод» (далі ДП «Красилівський агрегатний завод») надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для облаштування пляжу за рахунок земель державної власності на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району, орієнтовною площею 2 га.

________________

Доповідач у першій інстанції ОСОБА_5 Провадження № 22-ц/792/992/16

Суддя-доповідач ОСОБА_6 Категорія № 19, 23

20 листопада 2012 року розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 347/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ДП «Красилівський агрегатний завод» за межами населеного пункту с. Рудківці Вільховецької сільської ради для рекреаційного призначення облаштування пляжу. Зазначеним розпорядженням вирішено передати в оренду земельну ділянку загальною площею 1,1781 га земель водного фонду терміном на 49 років. На підставі зазначеного розпорядження між ДП «Красилівський агрегатний завод» та Новоушицькою районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки № 184/2012. Зазначений договір 24 грудня 2012 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Новоушицькому районі за № 682330006003772.

Орендарем земельної ділянки, в порушення умов вказаного договору оренди та ст. 8 Закону України «Про оренду землі», 16 серпня 2013 року укладено договір суборенди земельної ділянки № 06-206 з ОСОБА_3, який було зареєстровано у реєстраційній службі Новоушицького районного управління юстиції. За умовами цього договору у суборенду передано земельну ділянку площею 0,0644 га. Суборендарю надано право, окрім облаштування пляжу, на встановлення споруд, що не передбачено договором оренди земельної ділянки, укладеного між ДП «Красилівський агрегатний завод» та Новоушицькою районною державною адміністрацією.

Окрім того, ОСОБА_3 без відповідного погодження з Новоушицькою районною державною адміністрацією та повідомлення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконано роботи по будівництву елінга з кімнатами відпочинку, на частині берегу річки та частині земельної ділянки, вкритої водним плесом річки Дністер.

29 жовтня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано за № ХМ 202133010982 декларацію про готовність обєкта до експлуатації (елінг з кімнатами для відпочинку (А-ІІ), подану ОСОБА_3 На підставі зазначеної декларації реєстраційною службою Новоушицького районного управління юстиції за останнім зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.

Незаконне використання ОСОБА_3 земельної ділянки водного фонду рекреаційного призначення під будівництво елінгу, яке також було проведено всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави.

А тому, просив суд, визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки № 06-206 від 16 серпня 2013 року, площею 0,0644 га, укладений між ДП «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_3; скасувати реєстрацію зазначеного договору; визнати недійсною та скасувати реєстрацію декларації про готовність обєкта до експлуатації (елінг з кімнатами для відпочинку (А-ІІ) від 29 жовтня 2013 року за № ХМ 202133010982; визнати недійсною та скасувати реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно; зобовязати ОСОБА_3 знести самочинно побудований елінг з кімнатами для відпочинку.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2014 року було залучено до участі у справі Хмельницьку обласну державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки № 06-206, площею 0,0644 га, кадастровий номер 6823386500:07:001:0584, що розташована на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області від 16 серпня 2013 року, укладений між ДП «Красилівський агрегатний завод» і ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію; скасовано реєстрацію декларації про готовність обєкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ) за № ХМ 202133010982 від 29 жовтня 2013 року, подану ОСОБА_3; скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно елінг з кімнатами відпочинку за № 221038368233 від 21 листопада 2013 року, що знаходиться за адресою вулиця Соснова 12/1, садово-городнє товариство «Калюс», Вільховецька сільська рада, Новоушицький район, Хмельницька область; зобовязано ОСОБА_3 знести самочинно побудований елінг з кімнатами відпочинку. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено стягнути з ДП «Красилівський агрегатний завод», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області та ОСОБА_3 на користь держави по 81 грн. 20 коп. судового збору.

Непогоджуючись з даним рішенням, представник ДП «Красилівський агрегатний завод» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Рішення суду вважає таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, суд першої інстанції не врахував, що ДП «Красилівський агрегатний завод» дотримано вимог чинного законодавства щодо укладення договору суборенди земельної ділянки. Підприємством було отримано дозвіл Хмельницької обласної державної адміністрації № 99/68-26-4450/2013 від 13 серпня 2013 року, відповідно до якого остання не заперечувала проти передачі частини земельної ділянки площею, 0,280 га в суборенду третім особам згідно договору оренди земельної ділянки № 184/2012 від 24 грудня 2012 року.

Договором оренди не заборонено передавати у суборенду всю земельну ділянку або її частину, облаштовувати пляж та встановлювати інші споруди на цій ділянці. А тому, у договорі суборенди також було передбачено можливість суборендаря облаштовувати пляж та встановлювати інші споруди. Отже, договір суборенди, укладений із ОСОБА_3, не суперечить умовам договору оренди земельної ділянки.

Окрім того, договір суборенди було укладено на підставі технічної документації із землеустрою земельної ділянки, яка погоджена начальником відділу Держкомзему у Новоушицькому районі, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Поза увагою суду залишилось і те, що відповідно до положень Земельного кодексу України, розпорядником земель, переданих в оренду, а потім в суборенду, є Хмельницька обласна державна адміністрація. Отже, прокурором подано позовну заяву в інтересах неналежного позивача Новоушицької районної державної адміністрації, що є прямою підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Непогоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Рішення суду вважає необґрунтованим, незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов в частині визнання договору суборенди земельної ділянки, площею 0,0644 га, недійсним, судом не взято до уваги діючого розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 20 грудня 2012 року № 347/2012-р, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку водного фонду та у якому зазначено її цільове призначення для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд). Таке ж цільове призначення вказано і в договорі оренди земельної ділянки.

Вважає, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, право суборенди якого не може бути припинено, крім випадків, визначених в ст. 388 ЦК України. Однак суд, не скасовуючи ні договору оренди, ні розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 20 листопада 2012 року № 347/2012-р., визнав недійсним договір суборенди, керуючись лише технічною документацією, яка передувала прийняттю вказаного розпорядження та не є правовстановлюючим документом.

На його думку, суд неправильно послався на ст. 203 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про оренду землі», як підставу визнання недійсним договору суборенди, оскільки виключні підстави для визнання недійсним договору оренди землі так і договору суборенди передбачені ст. 15 вказаного Закону.

Не погоджується із висновком суду про те, що договір суборенди укладався з метою узаконення самочинного будівництва, чим порушено вимоги ст. 203 ЦК України, оскільки на суборендованій земельній ділянці після укладання договору суборенди в 2013-2014 р.р. облаштовано пляж, підїзну дорогу та встановлено гідротехнічну споруду елінг з кімнатами відпочинку.

Визначаючи правовий режим земельної ділянки, суд неправильно посилається на ст. 50 ЗК України, що стосується категорії земель рекреаційного призначення, адже за договором оренди земельна ділянка належить до земель водного фонду. Використання земельної ділянки водного фонду для рекреаційних потреб не забороняє зведення певних споруд, зокрема гідротехнічної споруди елінгу.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах Новоушицької районної державної адміністрації, суд порушив вимоги ст. 122 ЗК України та ст.376 ЦК України, адже остання не є а ні власником, а ні розпорядником зазначених земель, а відтак її інтереси діями ОСОБА_3 не порушені.

Не погоджується із висновком суду про те, що елінг є житловою спорудою з усіма комунікаціями і не відноситься до гідротехнічних споруд. Суд не врахував, що відповідно до декларації про готовність обєкта до експлуатації від 29.10.2013 року даний обєкт є елінгом для зберігання водного транспорту та з кімнатами для відпочинку. У ньому відсутні будь-які житлові приміщення, відсутнє будь-яке інженерне обладнання водопровід, гаряче водопостачання, каналізація, сміттєпровід, опалення, центральне чи пічне від індивідуальних установок. До того ж, згідно відповіді Хмельницького обласного управління водних ресурсів № 1396 від 3.10.2014 року, що міститься в матеріалах справи, елінги відносяться до спеціальних гідротехнічних споруд і можуть бути розміщені в межах прибережної захисної смуги.

Зазначає, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, ОСОБА_4 агентство земельних ресурсів, реєстраційна служба Новоушицького районного управління юстиції, які є учасниками процесу, в розумінні ст. 3. КАС України є субєктами владних повноважень. А тому, спір в частині скасування реєстрації договору суборенди земельної ділянки, визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації та реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник ОСОБА_7 ОСОБА_1 та представник Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» ОСОБА_2 підтримали свої апеляційні скарги з мотивів, які в них зазначені.

Прокурор заперечив проти апеляційних скарг, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомленні у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що17 травня 2007 року Новоушицька районна державна адміністрація видала розпорядження № 355/07-р про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду ДП «Красилівський агрегатний завод» земельної ділянки за рахунок земель державної власності на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області для рекреативних та туристичних цілей (Т. 1, а.с. 7).

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 20 листопада 2012 року № 347/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами с. Рудківці Новоушицького району Хмельницької області, в користування на умовах оренди ДП «Красилівський агрегатний завод» для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд), передано в оренду ДП «Красилівський агрегатний завод» земельну ділянку загальною площею 1,1781 га за рахунок земель водного фонду строком на 49 років і надано повноваження Новоушицькій районній державній адміністрації на укладення договору оренди вказаної земельної ділянки (Т. 1, а.с. 8).

24 грудня 2012 року Новоушицька районна державна адміністрація та ДП «Красилівський агрегатний завод» уклали договір оренди земельної ділянки № 184/2012, за умовами якого райдержадміністрація передала вказаному підприємству в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,1781 га, для рекреаційного призначення (облаштування пляжу). При цьому, орендар зобовязався виконувати обмеження щодо обєкту оренди, передбачені законом або договором, і дотримуватися режиму використання земель рекреаційного призначення (Т. 1, а.с. 9-12).

Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Новоушицькому районі Хмельницької області за № 682330006003772 (Т. 1, а.с. 12).

Указана земельна ділянка (кадастровий номер 6823386500:07:001:0584) розташована уздовж річки Дністер і відноситься до земель водного фонду та рекреаційного призначення (облаштування пляжу) (Т. 1, а.с. 14).

16 серпня 2013 року ДП «Красилівський агрегатний завод» і ОСОБА_3 уклали договір суборенди земельної ділянки № 06-206, за умовами якого підприємство передало останньому в строкове платне користування частину орендованої ним земельної ділянки площею 0,0644 га для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд) строком на 48 років з моменту державної реєстрації цього договору (Т. 1, а.с. 16-17). 19 вересня 2013 року реєстраційна служба зареєструвала договір суборенди земельної ділянки за № 2565721 (Т. 1, а.с. 21-22).

Хмельницька обласна державна адміністрація своїм листом № 99/68-26-4450/2013 від 13 серпня 2013 року погодила укладення відповідачами договору суборенди земельної ділянки (Т. 1, а.с. 95).

Протягом 2009-2010 років ОСОБА_3Н побудував елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ) загальною площею 199,4 кв.м. на земельній ділянці за межами с. Рудківці, Новоушицького району Хмельницької області, що не була відведена їм для цієї мети, без належного дозволу.

14 жовтня 2013 року ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на нерухоме майно елінг з кімнатами відпочинку (А-11) в с. Рудківці Новоушицького району Хмельницької області, розташований на цій земельній ділянці.

29 жовтня 2013 року Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у Хмельницькій області зареєструвала декларацію про готовність вказаного обєкта до експлуатації (Т. 1, а.с. 20).

21 листопада 2013 року реєстраційна служба прийняла рішення про державну реєстрацію прав і видала ОСОБА_3Н свідоцтво про право власності серії САВ № 508937 на елінг з кімнатами відпочинку. При цьому, була здійснена державна реєстрація права власності останнього на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Сосновій, 12/1, у садово-городньому товаристві «Калюс» (запис № 3516520, реєстровий номер нерухомого майна № 221038368233) (Т. 1, а.с. 21-22).

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є одними з істотних умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 50, ч. 3 ст. 52 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Як передбачено ч. 1, п. «в» ч. 2, ч. 3 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (ч. 1, п. «г» ч. 2 ст. 61 ЗК України).

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 88, 89 ВК України.

З положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Красилівський агрегатний завод» і ОСОБА_3 уклали договір суборенди земельної ділянки з метою легалізації вже існуючого самочинного будівництва. При цьому, окрім умови про облаштування пляжу, вони включили до договору умову щодо права суборендаря на встановлення на орендованій земельній ділянці споруд. Отже, відповідачі всупереч положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», вийшли за рамки обмежень, установлених договором оренди земельної ділянки.

ОСОБА_3Н не мав наміру використовувати земельну ділянку для рекреаційного призначення (облаштування пляжу), тому без включення зазначеної умови до договору суборенди земельної ділянки він не був би укладений відповідачами.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що договір суборенди земельної ділянки суперечить нормам чинного законодавства, внаслідок чого його слід визнати недійсним в цілому із скасуванням державної реєстрації цього правочину. Саме на вказаній вимозі (визнання недійсним договору суборенди в цілому) наполягав і прокурор у позовній заяві, захищаючи інтереси держави в суді, що він підтвердив і в судовому засіданні апеляційного суду, оскільки оспорений договір укладався з метою легалізації незаконного будівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно стає обєктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким субєктом правовідносин здійснено такі дії та на якого субєкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Частинами 1 і 4 статті 376 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути як відповідний орган державної влади, в тому числі прокурор, який звертається до суду в його інтересах, так і орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Згідно з п. 3 Порядком прийняття в експлуатацію обєктів, що належать до I - III категорії складності, та обєктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Порядок внесення змін до декларації та її скасування встановлений п. 22 Порядку.

Так, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати обєкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Враховуючи те, що будівництво елінга ОСОБА_3 було здійснене на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво, без належним чином затвердженого проекту, на земельній ділянці рекреаційного призначення, на якій заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, тобто воно є самочинним, суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованного висновку про необхідність скасування Декларації про готовність обєкта до експлуатації, державної реєстрації права власності на елінг та зобовязання відповідача його знесення.

Доводи представника ДП «Красилівський агрегатний завод» та представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 щодо законності та правомірності укладення останніми договору суборенди землі не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи.

Також не заслуговують на увагу посилання представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 на недотримання судом практики ОСОБА_8 Суду з прав людини.

За обставинами справи «Стретч проти Обєднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії», на рішення ОСОБА_8 Суду з прав людини від 24 червня 2003 року у якій послався апелянт, 27 листопада 1969 року заявник уклав з муніципалітетом міста Дорчестер договір оренди земельної ділянки для промислової забудови строком на 22 роки. За умовами цього договору він за власні кошти побудував шість будівель для легкої промисловості, які здав у суборенду. Договір оренди надавав заявникові право на його пролонгацію ще на 21 рік. 4 жовтня 1990 року він повідомив муніципалітет про намір продовжити договір оренди, при цьому заявник погодився на збільшення орендної плати. Однак, муніципалітет відмовився від пролонгації договору посилаючись на те, що, погоджуючись на цю умову договору, він перевищив свої повноваження.

Застосовуючи положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини до цієї справи ОСОБА_8 Суд з прав людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити строк його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цієї умови. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати, в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника ОСОБА_8 Суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобовязання, взяті ним на себе у звязку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

За таких обставин, ОСОБА_8 Суд з прав людини виніс рішення на користь заявника.

Натомість, обставини, що мають значення для справи, яка розглядається, є істотно відмінними.

Як зазначив прокурор, ОСОБА_3 набув право володіння та користування земельною ділянкою з порушенням норм чинного законодавства, тобто, незаконно. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо платного строкового користування ОСОБА_3 земельною ділянкою державної форми власності.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 21 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» розяснив, що, ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (субєктом владних повноважень) як субєктом публічного права та субєктом приватного права фізичною особою, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у Хмельницькій області здійснила реєстрацію декларації про готовність обєкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ), яка в подальшому стала підставою для оформлення ОСОБА_3Н права власності на це нерухоме майно, а в подальшому реєстраційна служба провела державну реєстрацію цього права ОСОБА_3 Отже, між сторонами виник спір про право цивільне, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Твердження представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 про віднесення даного спору до адміністративної юрисдикції не ґрунтуються на законі.

Правилами технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 29 березня 2004 року № 251 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2004 року № 932/9531), Правилами безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 3 квітня 2012 року № 661 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 633/20946), Методикою обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженою наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252 (у редакції наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10 вересня 1996 року № 165; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за № 466/1002), установлено, що гідротехнічна споруда це інженерна споруда, призначена для використання водних ресурсів і керування водним режимом або для боротьби зі шкідливою дією води, зокрема, до гідротехнічних споруд відносяться: греблі, дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Отже, доводи представника ОСОБА_3Н ОСОБА_1, що елінг з кімнатами відпочинку є гідротехнічною спорудою, яка могла бути споруджена у прибережній захисній смузі, не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання представника ДП «Красилівський агрегатний завод» в апеляційній скарзі на те, що прокурор звернувся до суду з позовом на захист інтересів неналежного позивача Новоушицької районної державної адміністрації, також є безпідставними.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вправі звертатися до суду із позовом на захист інтересів держави.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 прокурори подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, у тому числі потреба у здійсненні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. При цьому інтереси держави можуть збігатися або не збігатися з інтересами конкретних державних підприємств, а держава може вбачати інтерес не тільки в діяльності цих підприємств.

Обґрунтовуючи своє звернення до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що незаконне використання ОСОБА_3Н земельної ділянки водного фонду рекреаційного призначення під будівництво елінгу, яке було проведено останнім всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави. При цьому, прокурор визначив Новоушицьку районну державну адміністрацію, як орган, який, на його думку, повинен представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.

Таким чином, у суду були відсутні підстави для висновку, що у справі бере участь неналежний позивач.

Пояснення представника відповідача ОСОБА_1, надані апеляційному суду, про те, що оспорений договір суборенди на даний час вже є розірваним та про те, що елінг з кімнатами відпочинку знесений, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дані обставини виникли після ухвалення судом першої інстанції рішення, яке переглядається, а отже їм не може надаватись оцінка.

Інші доводи не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги закону, всебічно, повно і обєктивно зясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова