Рішення № 5878306, 07.08.2009, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа 2-16/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2009 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді - Іванченко О. Ю.. |

при секретарі - Первішко Н.О. |

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Солоне у залі суду цивільну справу за позовом Водоп»яна ОСОБА_1 до Районного комунального закладу охорони здоров'я Солонянська центральна районна лікарня». Солонянської районної ради, голови Солонянської

районної ради про скасування розпорядження, рішення і наказів, поновлення на роботі та стягнення сум. де третьою особою, яка не заявляє, самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, —

ВСТАНОВИВ:

Співвідповідачі, РК'ЗОЗ «Солонянська ЦРД» (код ЄДРПОУ 25771721, смт. Солоне), Солонянська І

райрада та голова райради ОСОБА_3, кожен окремо, позовні вимоги не визнали, посилаючись |

на закінчення строку контракту, що з позивачем не переукладався, чим виключаються підстави д

допуску позивача до роботи на раніше займаній посаді. §

Позивач у жовтні 2007 року звернувся через суд з позовом про захист своїх трудових прав, з §

урахуванням поданих у липні 2008 року змін і доповнень обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у |

червні 2007 року з ним був укладений контракт на заміщення посади головного лікаря - керівника 1

РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» на підставі рішення райради строком до кінця вересня 2007 року, §

після закінчення якого він фактично виконував свої обов'язки, а жодна з сторін контракту не |

наполягала на припиненні у відповідній формі трудових відносин між ним і райрадою, проте |

голова райради 01.10.2008 видав розпорядження про його звільнення та призначення ОСОБА_2 |

А. В. виконуючим обов'язків головного лікаря, на підставі чого останній видав наказ про його |

звільнення 30.09.2007 за п. 8 ст. 36 КЗпП України, не маючи на це повноважень, а згодом йому |

стало відомо про винесення 24.12.2007 райрадою рішення про звільнення його з посади у |

минулому, що стало підставою для видання в.о. головного лікаря наказу № 236 про звільнення |

вдруге всупереч ухваленого рішення суду, попущеного до негайного виконання у зв"язку з чим $

просив поновити йому строк звернення до суду і скасувати розпорядження голови райради № 81-р §

від 01.10.2007. рішення райради від 24.12.2007, накази в.о. голови №№ 179. 236 та поновити його §

на роботі на попередній посаді, зобов'язавши райраду прийняти відповідне рішення, з визнанням §

укладених на невизначений строк контракту, а також просив стягнути солідарно з райради та |

закладу за весь час вимушеного прогулу на свою користь суму на час винесення рішення з д

розрахунку середньоденного заробітку 121 гривня 25 коп. і відшкодувати моральну шкоду в сумі |

20 000 гривень через душевні страждання викликані незаконним звільненням з втратою роботи. |

яку важко знайти у сільській місцевості.

Справа розглядається неодноразово, і ухвалою Судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Дніпропетровської області від 12.06.2008, що за наслідками касаційного розгляду стала остаточною 21,05.2009, зі скасуванням рішення суду першої інстанції від 21.12.2007 цивільна справа направлена на новий судовий розгляд з мотивів вирішення питань про права засновника комунального підприємства - райради, яка до участі в справі в якості відповідача не залучалася, а так само порушення змагальності процесу внаслідок залишення поза увагою неточність вимог позивача щодо оскарження підстав звільнення та відсутності розрахунку компенсації за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні прокурор, підтримуючи пред'явлений позов і захищаючи інтереси позивача, наполягав на незаконності розпорядження голови районної ради та рішення районної ради. які прийняті всупереч ст. 39 КЗпП України, а "також принципів місцевої о самоврядування.

Позивач пред'явлені ним вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні на час ухвалення рішення у справі, посилаючись на викладені у позовній заяві з подальшими уточненнями обставини. пояснивши, що його звільнення пов'язане виключно з особистісними мотивами голови Солонянської райради, якому третя особа у цій справі доводиться сватом,

Представник відповідача, РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ». в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з посиланням на відсутність з боку відповідача порушень трудового законодавства, оскільки позивач був повідомлений про відсутність наміру засновника продовжувати дію укладеного з ним контракту, і на підставі розпорядження голови райради був виданий наказ № 179 про проведення розрахунку зі звільненим працівником, а про відсутність волі на поновлення з позивачем трудового договору свідчить подальше призначення на вакантну посаду третьої особи рішенням райради у 2008 році.

Представник співвідповідача, Солонянської райради та голова Солонянської райради, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з посиланням на закінчення строку контракту, після чого позивач звернувся з заявою до РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ про прийняття його з 01.10.2007 на посаду заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи, а заяв про продовження контракту відповідачу, Солонянській райраді, не подав. Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад району, не може прийматися до уваги, як прийняте 27.06.2007року після укладення з позивачем контракту.

Третя особа, ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснив, що на час закінчення строку контракту обіймав посаду заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи, і за посадою мав виконувати обов'язки головного лікаря в його відсутність, а тому з свого боку порушень законодавства не вбачає, і з позивачем новий трудовий договір (контракт) не укладався.

Суд, в судовому засіданні вислухавши прокурора, пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши зібрані докази, доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з огляду на встановлені такі обставини.

Як вбачається з Статут)' РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ», затвердженого рішенням Солонянської районної ради № 4-12/2 /У від 05.07.2007, що в копії долучений до справи (т. 1 а.с. 13-21), відповідач є лікувально-профілактичним закладом, заснованим на спільній власності територіальних громад району, і відноситься до сфери управління Солонянської районної ради (умови п.п. 1.1. 1.3 Статуту), яка призначає на посаду головного лікаря, який здійснює безпосереднє керівництво цим закладом, як і звільняє з неї ( умови п.п. 4.2, 4.3 Статуту), а на час відсутності головного лікаря керівництво РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» здійснює за погодженням з засновником заступник головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи (умови п. 4.7 Статуту).

Відомостями трудової книжки позивача (т. 1 а.с. 8-10) підтверджується, що ОСОБА_4 з 16.12.1996 прийнятий на роботу до РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ». і працював з переведенням на різні посади, в тому числі на посаді головного лікаря з березня 2000 року , з неодноразовим переукладанням з ним контракту, по закінченні строку, якого був, згідно з її, 2 сі 30 КЗпГІ України звільнений 19.02.2007 на підставі рішення Солонянської районної ради, що сторонами не заперечується. Також ними підтверджено, що після цього 08.06.2007 наказом РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» № 91 1 ( т.2 а.с.61 ) позивач призначений на посаду головного лікаря у зв'язку з укладенням з ним Солонянською районною радою в особі голови ради строкового трудового договору (контракту) на підставі рішення цієї ради від 01.06.2007, що узгоджується з фактичними даними строкового трудового договору від 05.06.2007 та рішення Солонянської районної ради № 13-12/ V, яке прийняте у зв'язку з мирним врегулюванням спорів, що були передані на розгляд судових органів (т, 1 а.с. 11-12, 24-25).

За умовами строкового трудового договору позивач найманий засновником відповідача, РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ», на посаду керівника цього закладу - головного лікаря - строком з 08.06.2007 до 30.09.2007, і будь-яких додаткових підстав припинення трудового договору порівняно з чинним законодавством умовами цього договору не передбачаюся. Листом від 13.09.2007 за № 1.7-33/488 голова Солонянської районної ради нагадав позивачу про закінчення строку цього договору (т 2 а.с. 40 ). Голова Солонянської районної ради ОСОБА_3 01.10.2007 видав розпорядження № 81 -р. яким з цього дня виконання обов'язків головного лікаря РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» поклав на заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи ОСОБА_2 А, В. (г. 1 а.с. 109). який цього ж дня наказом № 179 § 1 звільнив 30.09.2007 позивача з посади головного лікаря РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» з посиланням па п. 8 ст. 36 КЗпП України через закінчення строк) трудового договору, доручивши бухгалтерії здійснити розрахунок зі звільненим (т. 1 а.с. 6).

Суд дійшов переконання, що 01.10.2007 позивач на підставі наказу № 81 від 28.09.2007, витяг з якого надавався суду (т. 1 а.с. 22. 66). перебував у відрядженні строком на один день, про що йому видано посвідчення № 250 (в копії у т. 1 а.с. 23. 71). відміткою в якому підтверджено прибуття позивача цього дня. 01,10.2007, до головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації, а тому як недостатні для спростування тверджень позивача суд відхиляє довідку Дніпропетровської облдержадміністрації (т. 1 а.с. 82) та доповідну записку ОСОБА_5 (т. 1 а.с.67). Позивач 01.10.2007 звернувся з заявою про прийняття його на роботу до РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» на посаду заступника головного лікаря (т. 2 а.с. 43).

Солонянська районна рада своїм рішенням Лгу 4-16/У 24.12.2007 (т. 1 а.с. 1 11-112) звільнила з 01.10.2007 позивача з посади головного лікаря РКЗОЗ ((Солонянська ЦРЛ» у зв'язку з закінченням строку трудового договору, уповноваживши третю особу як виконуючого обов'язки керівника цього закладу видати відповідний наказ, що було вмотивовано припаданням останнього дня строку контракту на вихідний день, попередженням позивача про закінчення цього строку і відсутністю заяви про переукладання договору, чим створена правова невизначеність статусу- керівника закладу. На підставі цього виконуючий обов'язки головного лікаря РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» видав 25.12.2007 року наказ № 236 про звільнення позивача, скасувавши свій наказ № 1 79 § 1. у зв'язку з чим у трудовій книжці зроблений запис про звільнення згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України.

03.04.2008 Солонянська районна рада, враховуючи рекомендації постійної комісії, з питань соціальної політики, за наслідками проведеного 07.11.2007 конкурсу на заміщення посади головного лікаря РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» призначила на посаду головного лікаря третю особу у цій справі, що вбачається з її рішення № 4-19/ V, яке в копії долучене до справи (т. 1 а.с. 240). Середньоденний заробіток позивача за час роботи на посаді головного лікаря РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» згідно з довідкою склав 2 546 гривень 26 коп. з розрахунку 121 гривня 25 коп. середньоденного заробітку (т. 1 а.с. 229, т. 2 а.с. 165).

,: Розв'язуючи цей спір, суд виходить з того, що до правовідносин сторін спору належить застосовувати також локальний нормативно-правовий акт, яким є Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад району, затверджене рішенням Солонянської районної ради від 27.06.2007 за № 7-12/2/ V (далі місцеве Положення), згідно з п.п. 1.2, 1.3 якого питання про призначення на посаду керівника вноситься за наявності вакансії та вирішується, як і питання про звільнення з посади, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на сесії районної ради, у зв'язку з чим на випадок міжсесійного періоду голова районної ради своїм розпорядженням повноважний призначити виконуючого обов'язків за посадою керівника строком до трьох місяців, яке підлягає наступному затвердженню районною радою. Відповідно до п. 4.8 місцевого Положення закінчення строк)- трудового договору (контракту) визначається підставою для внесення пропозицій постійними комісіями згідно з п. 5.2

цього Положення про звільнення керівника, але цьому за змістом п. 5. і.5 місцевого Положення має V передувати письмове попередження керівника закладу від відділу спільної власності територіальних громад району не менше як за місяць до закінчення строку трудового договору про те, що з цим керівником не буде переукладатися трудовий договір (контракт).

Відповідно, суд відкидає як не встановлений факт розгляду на пленарному засіданні районної ради і

затвердження розпорядження голови районної ради № 81-р. оскільки жодних доказів на його підтвердження співвідповідачі не надали.

За встановлених обставин суд дійшов до висновку, що відповідач, РКЗОЗ (Солонянська ЦРЛ») будучи утвореним відповідно до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, за статутними цілями і завданнями здійснює некомерційну господарську діяльність згідно з ст.ст. 62, 63 ГК України як унітарне комунальне підприємство, з яким позивач перебував у трудових відносинах на підставі укладеного за розпорядчим актом засновника, органа місцевого самоврядування, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні) строкового трудового договору (контракту), де від імені РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» стороною виступала згідно з ст. 21 КЗпП України Солонянська районна рада, здійснюючи безпосереднє керівництво цим підприємством відповідно до ст. 65 ГК України.

З огляду на це суд має відхилити доводи прокурора і позивача про необхідність застосування у цій справі ч. 1 ст. 391 КЗпП України, оскільки укладення контракту з керівником підприємства підпадає під виключення, передбачені-частиною другою цієї статті на випадок укладення за ч. 2 ст. 23 КЗпП України строкового трудового договору через неможливість встановлення трудових відносин на невизначений строк з урахуванням характеру умов виконання роботи, до яких, зокрема, відноситься звітність, підконтрольність і підпорядкованість, здійснення яких зумовлюються строковістю перебування на виборних посадах членів представницького орган}- місцевого самоврядування, тощо. Тому суд не повноважний визнавати строковий трудовий договір від 05.06.2007 укладеним на невизначений строк.

Так само, суд відхиляє доводи про незаконність розпорядження голови районної ради № 81-р з тих міркувань, що воно прийнято згідно з п. 18 ч. 6 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні) на підставі п. 1.3 місцевого Положення у відповідності до умов п. 4.7 Статуту РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ)), оскільки з дотриманням правил обчислення строків за ст 241 1 КЗпП України визначено закінчення повноважень призначеного керівника щодо управління підприємством, яке з необхідністю вимагало погодити покладення за посадою таких повноважень тимчасово до вирішення питання про подальше перебування особи на посаді. Проте, визначений цим розпорядженням виконуючий обов'язки керівника діяв всупереч п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з перевищенням своїх повноважень, коли видав наказ № 179 § 1. який мас визнаватися незаконним, але внаслідок його добровільного скасування відповідачем на час розв'язання позову відсутній цей предмет спору. Отже, в цій частині підстави для задоволення позовних вимог також відсутні.

Відповідно ж до ст.ст. 9, 614 ЦК України та змісту ст.ст. 36, 235. 2401 КЗпП України припинення трудового договору шляхом звільнення визнається законним за умови дотримання передбаченого для цього порядку та за наявності встановлених законом підстав, що має довести роботодавець, виходячи з обставин, з якими він пов'язував звільнення, на що вказував Пленум Верхового Суду України \ гг 18 постанови від 06.1 1.1992 за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Суд не може оминути увагою той факт, що рішення № 4-1 б/У відповідачем прийняте 24.12.2007 року після внесення поспіхом до порядку денного головою районної ради питання про звільнення, яке було включене на розгляд на пленарному зсіданні після ознайомлення з мотивами ухваленого попереднім складом суду першої інстанції рішення у цій справі до його перегляд)1 апеляційним порядком. Ці дії суд розцінює не інакше як визнання відповідачами порушення порядку звільнення позивача з посади керівника комунального підприємства, а також з урахуванням визнання факту родинних зв'язків та особистої зацікавленості голови районної ради у заміщенні спірної посади третьою особою у цій справі, що не заперечується сторонами спору, такі дії засвідчують упереджене ставлення до позивача під час прийняття оскаржуваного рішення з особистісних мотивів, тим більше, що під час призначення на цю посаду позивача у червні 2007 року районна рада керувалася наявною можливістю мирного врегулювання спорів, які за позовами, ініційованими ОСОБА_4, розглядалися в судах.

Об'єктивно доведено, що не пізніше як до 01,09.2007 позивач не отримував від відділу спільної власності територіальних громад району апарату Солонянської районної ради жодного письмового попередження про те, що з ним трудовий договір (контракт) переукладатися не буде, як того вимагає п. 5.1.5 місцевого Положення, у зв'язку з чим на пленарному зсіданні ради до вирішення питання про звільнення мало бути розглянуто питання про можливість переукласти строковий трудовий договір з позивачем, але цього не відбулося, на підставі чого суд відхиляє доводи відповідачів про відсутність заяви позивача переукладання трудового контракту.

З добіганням строку кінця трудовий договір припиняється ); визначений термін (ч. 2 ст. 252 ЦК України) через що. звільнення не може починатися з якоїсь дати, як зазначено в оскаржуваному рішенні райради, і відбувається у день, який згідно з ст. 47 КЗпП України встановлюється останнім днем роботи, через що звільнення не може здійснюватися в минуле.

Звідси, голосування і прийняття рішення районною радою про звільнення позивача без затвердження розпорядження голови цієї ради № 81-р, без розгляду питання про можливість і умови переукладання строкового трудового договору з позивачем в сукупності з наведеним вище свідчить про те. що відповідальність за правову невизначеність статусу керівника РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» лежить на співвідповідачах, які діяли через особистісне ставлення до кандидатури позивача з наміром завдати шкоди його правам на участь в управлінні спільними справами громади за ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», здійснивши свої приватні права в супереч ст. 13 ЦК України, зловживаючи ними. На підставі цього рішення районної ради № 4-16/У, яке утискає права позивача за ст. 312 ЦК України і ст. 2 КЗпП України, має згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнаватися по суду незаконним і підлягає скасуванню.

Оскільки відповідач, РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ», видаючи накази про звільнення, з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України пов'язував припинення трудових відносин з підставами, які передбачені строковим трудовим договором (контрактом), який жодних умов про такі не містить, то належить визнати наказ № 236 про звільнення позивача таким, який не містить законної підстави для звільнення, адже закінчення строку договору відноситься до інших підстав за ст. 36 КЗпП України. Крім того, підставою для наказу про звільнення слугувало рішення районної ради, незаконність якого доведена.

Враховуючи, що про винесення рішення районною радою та наказу № 236 на стадії апеляційного провадження у цій справі, позивач міг довідатися лише у зв'язку з новим розглядом справи після перегляду рішення суду першої інстанції, і вчасно не отримав копії наказу № 236, то причини звернення позивачем зі зміною підстав своїх вимог із зволіканням належить визнати поважними, поновивши згідно з ст. 234 КЗпП України встановлений для цього строк.

Таким чином, за своїм внутрішнім переконанням суд вважає встановленим порушення трудових прав позивача внаслідок порушення встановленого відповідно до Закону порядку звільнення, на підставі чого згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України належить позов в цій частині задовольнити з поновленням позивача на попередній роботі, виконання чого передбачає відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» прийняття відповідного рішення районною радою з подальшим виданням наказу РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ» щодо фактичного допуску, через що вимога про зобов'язання районної ради вчинити певні дії, відносячись до способу і порядку виконання рішення, за засадами конституційного ладу про розподіл державної влади згідно з ст. 4 ЦПК України не може бути задоволена. Звідси, враховуючи, що розгляд справи затягнувся саме через дії співвідповідачів, за яких судові слухання мали відкладатися неодноразово, а цей спір виник через недобросовісність відповідачів, суд згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України присуджує на користь позивача з відповідача, який допустив незаконне звільнення, - РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ», його середній заробіток за весь час вимушеною прогулу, що склав один рік десять місяців та шість днів, з розрахунку 121 гривні 25 коп. середньоденного заробітку. Відтак відповідач винен на користь позивача 56017 гривень 72 коп. з додаванням середнього заробітку за шість днів у 727 гривень 50 коп., що разом складає 56745 гривні 22 коп.

За встановлених обставин тривалості судового провадження розв'язання спору, причин цього, а, саме головне, дій відповідача, РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ», з грубого порушення трудових прав через суб'єктивне упереджене ставлення до особистості позивача, який неодноразово заохочувався за кваліфікацію та керівницький хист, сума відшкодування моральної шкоди має бути визначена відповідно до ст. 2371 КЗпП України і ст. 23 ЦК України, виходячи з тривалості душевних страждань, їх глибини та суті, з тим, що б позивач мав можливість відчути допомогу адекватну немайновим втратам, понесеним у зв'язку із зневірою у справедливість та людську вдячність за плідну і сумлінну працю впродовж декількох років, що відіграла відому роль у самоствердженні особистості та в усвідомленні свого місця в суспільстві, що в цій справі має істотне значення, а так само з огляду на тяжкість вимушених змін у життєвих і побутових стосунках позивача внаслідок втрати роботи, а тому належить визнати доведеним відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 гривень, яке справедливе настільки, наскільки досягається рівновага інтересів позивача та відповідача, РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ».

Визначаючи розподіл судових витрат, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України всі судові витрати в повному обсязі суд присуджує на користь держави з відповідача РКЗОЗ «Солонянська ЦРЛ».

Керуючись ст.ст. 88. 20е). 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня», Солонянської районної ради, голови Солонянської районної ради про скасування розпорядження, рішення і наказів, поновлення на роботі та стягнення сум, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати Рішення Солонянської районної ради № 4-16 V від 24 грудня 2007 року про звільнення головного лікаря Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня».

Визнати незаконним і скасувати Наказ виконуючого обов'язки головного лікаря Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» № 236 від 25 грудня 2007 року про звільнення ОСОБА_4.

Поновити ОСОБА_4 на роботі у Районному комунальному закладі охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» на посаді головного лікаря, що допустити до негайного виконання.

Стягнути з Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_4 за час вимушеною прогулу 56745 гривні 22 коп.

Допустити до негайного виконання стягнення з Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_4 2546 гривень 26 коп.

Стягнути з Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь держави з Районного комунального закладу охорони здоров'я «Солонянська центральна районна лікарня» судовий збір на суму 567 гривні 45 коп., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів, починаючи з дня. наступного за днем його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів від дня подання такої заяви, а така само шляхом внесення у ті ж строки прокурором апеляційного подання, до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набуде законної сили, якщо не буде оскаржене, після закінчені строків на оскарження, а в разі оскарження, якщо не буде скасоване (змінене), - з моменту оголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.Ю.Іванченко