Рішення № 58780197, 01.07.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3982/15-ц

Провадженя№ 2/266/146/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого - судді Курбановой Н.М.

при секретарі - Жирковой М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку квартири,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про визнання за ним права власності на 1/4 частку квартири.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником ? частки квартири АДРЕСА_1, та виходячи з вимог спадкового права, 1/4 частка спірної квартири належить ОСОБА_2, але права користування останнім до цього часу документально не оформлено. Квартира є трьохкімнатною, але відповідно до технічних можливостей, спільне користування квартирою є неможливим, це приміщення є неподільною річчю, крім цього частка Відповідача у спільному майні є незначною. Порядок користування квартирою у встановленому законом порядку не визначався, Відповідач ніколи не проживала в спірній квартирі та не зареєстровано в ній. Ринкова вартість 1/4 частки квартири складає 193811,00 грн. Просить визнати за ним право власності на ? частку спірної квартири шляхом внесення на депозитний рахунок суду вартості цієї частки, яку виплатити ОСОБА_2 Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Позивач ОСОБА_1 до судового засіданні не з'явився, надав письмову заяву в якій позовні вимоги підтримав, та просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти винесення заочного рішення по справі, вважаючи, що це приведе до затягування розгляду справи з боку відповідача. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на визнанні за ОСОБА_1 права власності на ? частку спірної квартири шляхом внесення на депозитний рахунок суду її вартості, визначеної експертом та її виплати відповідачу. При цьому зазначив, що частка квартири, яка належить ОСОБА_2, є незначною, в квартиру відповідач не вселявся, порядок користування квартирою між сторонами не визначався, вважає, що інтереси відповідача та членів його сім,ї істотно порушені не будуть. Крім того, суду зазначив, що підстав уточнювати позовні вимоги щодо припинення права власності на ? частку квартири не має та позовні вимоги, які заявлені ОСОБА_1 в редакції, які знаходяться в матеріалах справи, є достатніми для визнання за позивачем права власності на ? частку квартири.

Відповідач ОСОБА_2, будучи неодноразово повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою реєстрації, підтвердженої у встановленому законом порядку, до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, тому суд, враховуючи розумні строки розгляду справи, прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності відповідача за наявними у матеріалах справи доказам.

Допитавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 17.07.1995 року, зареєстрованому згідно витягу про реєстрації права власності на нерухоме майно в Маріупольському БТІ за №8777732 від 28.10.2005 р.; договору дарування ? частки квартири від 23.04.2009 р., посвідченого державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі за №3-398, зареєстрованому згідно витягу про реєстрації права власності на нерухоме майно в Маріупольському БТІ за №22628216 від 30.04.2009 р.; договору дарування частини квартири від 20.06.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за №1138, зареєстрованому згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за НОМЕР_2 від 20.06.2015 р. ? частки квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (а. с. 8,14, 11,12,16,17).

Відповідно до заяви, яка міститься у спадковій справі №134/2014 заведеною Другою маріупольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4, померлого 18.01.2014 р. ОСОБА_2 звернувся 03.06.2014 р. із заявою №366 про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_2. Крім ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини №277 від 29.04.2014 р. звернувся інший спадкоємець, донька померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а. с. 62,55).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою щодо визнання за ним права власності на ? частку квартири шляхом внесення на депозитний рахунок суду вартості цієї частки.

ОСОБА_2 права на спадщину, а саме ? частку квартири у встановленому законом порядку не оформив, але відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, ця частка належить йому, як спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст. 1296 цього ж Кодексу, відсутність свідоцтва про право на спадщину на позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 фактично є власником ? частки квартири АДРЕСА_1 та може бути позбавлений такого права у спосіб, встановлений законом, а саме шляхом припинення права власності на частку у спільному майні.

Стаття 365 ЦК України передбачає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача, не ставить питання перед судом щодо припинення права власності на фактичну власність відповідача, яка йому належить за законом, хоча посилається на ст.. 365 ч.1 ЦК України, що позбавляє суд можливості вирішити це питання, не виходячи за межі позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивач, не заявляючи позовних вимог в порядку ч.1 ст. 365 ЦК України, заявив клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи для визначення вартості частки квартири, яка належить відповідачу.

Згідно технічної документації квартира АДРЕСА_1 складається з 3 кімнат, житловою площею 51,39 кв.м., загальною площею 86,6 кв. м. ( а.с. 9-10).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №7/с від 08.04.2016 р., вартість ? частки квартири АДРЕСА_1, з урахуванням її фізичного зносу на момент оцінки та технічному стану на 18.01.2014 р., відповідно з технічною документацією на квартиру та матеріалів справи, складає 193811 грн. ( а.с. 93-104).

Згідно із копією квитанції № 0.0.560194292.1 від 30.05.2016 р. ОСОБА_1 в рахунок оплати вартості 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Донецькій області внесені кошти в рахунок відшкодування вартості 1/4 частини квартири в розмірі 193811,00 грн. ( а. с. 108) .

Представнику позивача, в ході слухання справи, в порядку ст. 10 ЦПК України, судом було звернуто увагу на необхідність уточнення редакції позовних вимог, але представник позивача наполягав саме на редакції позовних вимог, які мали місце в позовні заяві, поданій до суду 17.11.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо припинення права власності відповідача на ? частку квартири, а крім того, відповідач від своєї частки не відмовився та таких доказів у суду не мається.

Заявлення позовних вимог щодо визнання права власності за позивачем на ? частку спірної квартири при умові попереднього внесення на депозитний рахунок вартості цієї долі , на думку суду, є передчасним та таким , що позбавляє суд можливості задовольнити ці вимоги без розгляду вимог, передбачених ст. 365 ч.1 ЦК України .

При таких конкретних обставинах суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у розмірі 487,20 грн., тобто в мінімальному розмірі, а вартість спірного майна становить 193811, 00 грн., то розмір судового збору складає 1938,11 грн., за таких підстав різниця недоплаченого судового збору з урахуванням сплаченої суми складає 1450,91 гривень.

Оскільки суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та оскільки судовий збір у розмірі 1450,91 грн. по справі не сплачений, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, дана сума судового збору підлягає стягнення з позивача на користь держави.

Керуючись ст. 10, 60,88, 209, 212, 213, 215, ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку квартири - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( іпн НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 1450,91 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Курбанова Н. М.