Ухвала суду № 58779387, 22.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №643/5095/16-ц Головуючий суддя І інстанції Поліщук Т. В.

Провадження № 22-ц/790/4502/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцина В.Б.

Суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря : Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 10 травня 2016 року за заявою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Заборонено звернення стягнення та примусову реалізацію, а також будь-яке примусове вилучення автомобіля марки ОPEL VIVARO, 2005 р. в., білого кольору, номер шасі (кузова, рами) WOLF7ACA65V622754, державний номер НОМЕР_1, до набрання судовим рішенням законної сили. Зупинено продаж арештованого майна автомобіля марки ОPEL VIVARO, 2005 р. в., білого кольору, номер шасі (кузова, рами) WOLF7ACA65V622754, державний номер НОМЕР_1, до набрання судовим рішенням законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою представник ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7Г в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального та матеріального права , п.5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, оскільки ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про зняття арешту та виключення майна з акту опису й арешту майна боржника, тому у районного суду не було підстав передбачених ст.152 ЦПК України на застосування обраних заходів забезпечення позову. У своїх запереченнях проти скарги представник позивача просить її відхилити і залишити ухвалу суду без змін, оскільки доводи скарги є безпідставними, а ухвала суду законною і обґрунтованою.

У своїх запереченнях проти апеляційної скарги представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 вважаючи ухвалу суду законною і обґрунтованою, а доводи скарги безпідставними, просить скаргу відхилити і залишити ухвалу суду без змін.

Судова колегія перевіривши законність і обґрунтованість ухвали про забезпечення позову в межах доводів апеляційної скарги та розглянутої судом заяви про забезпечення позову, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому після його уточнення поставив питання про звільнення з-під арешту автомобіля марки ОPEL VIVARO, 2005 р. в., білого кольору, номер шасі (кузова, рами) WOLF7ACA65V622754, державний номер НОМЕР_1. Просив також виключити з акту опису та арешту майна вказаний автомобіль. При цьому він вказав, що вказаний автомобіль було ним придбано і зареєстровано у спільному шлюбі з ОСОБА_5, зареєстровано імя його дружити, ОСОБА_5 При цьому він як співвласник придбаного автомобіля набув також право користування ним, про що є відповідна відмітка у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. 08.04.2016 року позивач дізнався, що на виконання виконавчого листа № 755/131113/15 від 12.08.2015 року, що видав Дніпровський районний суд м. Києва, про стягнення заборгованості у загальній сумі 869338,27 грн. на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_5 на вказаний спільний автомобіль подружжя був накладний арешт. Згідно акту опису та арешту майна від 22.02.2016р. він був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 і на теперішній час Московським ВДВС планується реалізувати шляхом проведення електронних торгів.

При цьому ОСОБА_3 також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив: заборонити звернення стягнення та примусову реалізацію, а також будь-яке примусове вилучення вказаного автомобіля; зупинити продаж арештованого майна вказаного автомобіля; зупинити дію постанови Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції про розшук вказаного автомобіля. При цьому вказав, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Задовольняючи заяву про задоволення позову районний суд послався на те, що заборона звернення стягнення та примусової реалізації, а також будь-якого примусового вилучення автомобіля, заявленого в межах позовних вимог і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак при цьому районний суд не взяв до уваги, що згідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупинення продажу арештованого майна, зокрема якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази про накладення арешту на вказаний автомобіль та підстави накладення арешту, що свідчить про необґрунтованість висновків суду.

Всупереч правовій позиції, яка викладена у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд не зясував обсяг позовних вимог та їх відповідність виду забезпечення позову; яка існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд таких обставини не зясував і своїх висновків з цих питань в оскаржуваній ухвалі не навів.

Як вбачається із доданого на обґрунтування доводів скарги копії виконавчого листа від 31 липня 2015 року по справі № 755/13113/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором на загальну суму 860212 грн. 35 коп. та витрат по оплаті третейського збору у розмірі 9002,12 грн. та по 123,80 грн. судового збору з кожного, позивач ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_5 є солідарними боржниками за вказаним виконавчим провадженням, за яким було видано два виконавчих листи, по одному на кожного боржника, на підставі яких відповідними постановами державних виконавців відкриті виконавчі провадження з їх виконання (а.с. 31-35). Внаслідок цього задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову зупинить примусове виконання рішення суду, яке набрало чинності стосовно іншого солідарного боржника-співвласника вказаного авто, тобто що є поза межами заявленого позову ОСОБА_3 , що є порушенням вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України про співмірність видів забезпечення позову заявленими позивачем вимогам.

Оскільки заява про забезпечення позову була вирішена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, то з передбачених п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підстав колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову, за її безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, ст. ст. 313, 315, 319-325, 327 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і при цьому касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя:

Судді колегії: