Ухвала суду № 58776780, 05.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2360/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1181/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Василишин Л.В., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплачених коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 11 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 в грудні 2015 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплачених коштів.

Позивач свої вимоги мотивувала тим, що на підставі договору пайової участі від 19.10.2008 року та угоди про відступлення прав за договором пайової участі у будівництві від 26.11.2012 року вона придбала у відповідача ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Умовами договору передбачено оплату в розмірі 60000 дол. США за квартиру орієнтовною площею 66,7 кв.м, тобто вартість квадратного метра квартири згідно договору становить 899,55 дол. США. Фактична ж площа квартири після введення в експлуатацію становить 62,6 кв.м. Тому різниця у вартості площі 4,1 кв.м, яка становить 3688,15 дол. США підлягає поверненню продавцем квартири покупцю.

20.11.2015 року позивач направила на адресу відповідача вимогу щодо повернення надмірно сплачених коштів в розмірі 3688,15 дол. США, однак така вимога залишена без відповіді, що вказує на невиконання відповідачем обов»язку щодо повернення коштів.

Позивач просила стягнути з відповідача 88323,81 грн. надміру сплачених коштів за квартиру по договору пайової участі від 19.10.2008 року та судові витрати.

Рішенням Тисменицького районного суду від 11 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплачених коштів відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з»ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що згідно договору пайової участі в будівництві від 19.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_4М.(пайовик) та ОСОБА_3 (забудовник), пайовик вносить 60000,00 дол. США, а забудовник повинен передати покупцю квартиру АДРЕСА_2, орієнтовною площею 66,7 кв.м.

Угодою про відступлення прав за договором пайової участі у будівництві від 26.11.2012 року - права пайовика перейшли від ОСОБА_4 до ОСОБА_2

26.12.2012 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно отримала у власність квартиру, фактична площа якої становить 62,6 кв.м, що на 4,1 кв.м. менше ніж оплачено за договором.

Зважаючи на те, що договір пайової участі містить елементи договору купівлі-продажу, тому при вирішенні спору з приводу виконання даного правочину, на думку апелянта, необхідно застосувати відповідні норми закону.

Згідно ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

На підставі зазначених норм закону позивач як правонаступник пайовика просила стягнути з забудовника різницю у вартості оплаченої площі та фактично отриманої від забудовника, яка становить 3688,15 дол. США, що становить на день розрахунку 88323,81 грн.

Посилання суду на відсутність доказів розрахунку по договору пайової участі у вигляді бухгалтерських документів є помилковим, оскільки такий розрахунок підтверджений підписами ОСОБА_3 на додатку до договору на загальну суму 56300,00 дол. США, а також довідкою ОСОБА_3 про повний розрахунок за договором.

При цьому, представник відповідача не спростував належними та допустимими доказами, а суд не надав цьому оцінки, факт відсутності розрахунку попереднього пайовика ОСОБА_4 по договору.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Представник апелянта ОСОБА_2 ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 пред»явила позов до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплачених коштів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору пайової участі від 19.10.2008 року, укладеного між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідач зобов»язався виділити пайовику ОСОБА_4 двохкімнатну квартиру-мансард орієнтовною площею 66,7 кв.м. за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Степана Бандери 37, вартість квартири визначено в розмірі 60000 доларів США.

Відповідно до угоди про відступлення прав за договором пайової участі у будівництві від 26.11.2012 року вона набула права покупця-пайовика за договором пайової участі від 19.10.2008 року, на момент укладення даної угоди кошти в розмірі 60000 доларів США внесені на користь забудівника.

Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 являється власником квартири №14 по вул. Бандери Степана в м. Івано-Франківську загальною площею 62,6 кв.м. Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 10.12.2012 року.

Разом з тим, за клопотанням представника позивача судом першої інстанції витребувано з ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» копію інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_3.

Згідно наданих матеріалів даної інвентарної справи встановлено, що за заявою позивача ОСОБА_2 від 30.11.2012 року ОБТІ виготовлено технічну документацію на квартиру, при цьому позивачем для оформлення технічної документації надано договір пайової участі у будівництві від 19.10.2008 року, укладений між ПП ОСОБА_3 (забудівником) та нею ОСОБА_2О.(пайовиком), а не договір укладений між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та угоду про відступлення права за договором пайової участі у будівництві, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Таким чином, посилання позивача на те, що вона на підставі договору пайової участі від 19.10.2008 року та угоди про відступлення прав за договором пайової участі у будівництві від 26.11.2012 року придбала у відповідача ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення надмірно сплачених коштів. Позивач придбала за договором пайової участі у будівництві квартиру орієнтовною площею 63 кв.м., а не 66,7 кв.м., а тому доводи про те, що площа придбаної квартири на 4,1 кв.м. менше площі квартири оплаченої за договором є безпідставними.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 11 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_7