Ухвала суду № 58774424, 02.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3477/16-ц Провадження № 22-ц/795/1298/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Коверзнев В. О. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Тагієва С.Р.при секретарі:Шевченко М.О.за участю:представника позивача Карпуся С.В., представника відповідача адвоката Гвоздя І.К.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року у позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за Договором кредиту № 958/3-121 від 13.11.2007 з підстав пропуску строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне дослідження судом обставин справи, неналежну оцінку судом доказів, порушення норм матеріального і процесуального права. Позивач вважає, що судом неправильно і неправомірно застосовані норми, що регулюють позовну давність. Зокрема, позивач вказує, що Договір кредиту укладено строком до 08.11.2032, а тому впродовж цього строку позивач має право заявити вимоги про стягнення з боржника заборгованості, позовну давність слід обчислювати щодо кожного щомісячного платежу окремо, оскільки договором передбачене виконання боржником зобов'язання частинами.

Представник відповідача у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив її відхилити, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

По справі встановлено, що 13.11.2007 року сторони уклали Договір кредиту № 958/3-121 відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 79000 доларів США, із щомісячною сплатою за користування кредитними коштами 12.5% річних, строком до 08.11.2032. Пунктом 1.1 Договору визначено, що відповідач повинна щомісячно до 10 числа сплачувати в погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків 263.33 долара США.

Відповідно до пунктів 3.3.8, 3.3.9 позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього договору. Пунктом 4.5 договору сторони визначили, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 договору протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки згідно із пунктом 5.4 Договору зазначене право виникло у позивача 16 травня 2012 року, а банк звернувся до суду 06 квітня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам і вимогам Закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Зобов'язанням, відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із пунктом 4.5. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8. (сплата процентів), 3.3.9. (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором у погашення тіла кредиту позивач внесла 08 грудня 2008 року, а у погашення відсотків - 14 березня 2012 року., а тому за визначенням пункту 4.5. договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто 16 травня 2012 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 16 травня 2012 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з позовом лише 06 квітня 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності. Відповідачем подана заява про застосування позовної давності (а.с. 29-34).

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування позовної давності до кожного щомісячного платежу окремо не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Після зміни строку виконання зобов'язання до 16 травня 2012 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5. договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 16 травня 2012 року не підлягали виконанню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: