Рішення № 58772042, 30.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/56/16-ц Провадження № 22-ц/772/1704/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Луценка В.В.,

суддів Матківської М.В., Берегового О.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_4 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, зазначивши в заяві, що сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору №VIUWGA0000002121 від 27.08.2008 року. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачеві ОСОБА_2 кредит у розмірі 31631,29 доларів США, з них 27000 доларів США - на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу банку. Відповідач ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту та за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зареєстрованих ресурсів. Кінцевий термін повернення кредиту 27.08.2018 року. У звязку з тим, що відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання по щомісячному платежу погашення заборгованості по кредиту, процентів та інших витрат належним чином не виконував, станом на 09.12.2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 20474,99 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_5, 27.08.2008 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 зобовязалась відповідати перед кредитором за виконання зобовязань ОСОБА_5 за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Користуючись своїм правом достроково вимагати повернення всієї суми кредиту ПАТ КБ «ПриватБанк» 26.01.2016 року звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 20474 долари 99 центів США, в тому числі: 16196,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 2431,06 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 251,25 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 610,91 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 10,91 долар США штраф (фіксована частина); 974,48 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідачі добровільно відмовляються погасити борг перед позивачем, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» просить винести рішення про стягнення з відповідачів в солідарному порядку кредитної заборгованості на загальну суму 20474 долари 99 центів США, що еквівалентно 469082 гривні 07 копійок та судових витрат по справі.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.03.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 (паспорт серії АА №989340, виданий Мурованокуриловецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 25.08.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, рахунок №29092829003111 (для погашення заборгованості) суму заборгованості по кредиту в розмірі 20474 (двадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) долари 99 центів США, що за курсом станом на день винесення цього рішення складає 537512 (пятсот тридцять сім тисяч пятсот дванадцять гривень 69 копійок, а також судові витрати в сумі 7036 (сім тисяч тридцять шість) гривень 23 копійки.

В позові до ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 просить рішення суду в частині відмови у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються нормами цивільного права та умовами укладених між сторонами договором кредиту, а також договором поруки.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що достроково змінивши строк основного зобовязання про повернення коштів за кредитним договором, який розпочався 06.05.2015 року, позивачем пропущений шестимісячний строк для предявлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя ОСОБА_3

З таким висновком суду безперечно погодитись не можна з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 27.08.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIUWGA0000002121, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31653 долари 29 центів США, з них на споживчі цілі 28159,39 доларів США, з яких на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу - 27000 доларів США, а також 810 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту на час надання кредиту; 141 долар 60 центів США - для сплати за договором особистого страхування у перший рік дії кредиту; 3493,90 доларів США - на сплату страхових платежів. Відсотки за користування кредитом Договором встановлені у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Кінцевий термін повернення кредиту сторонами погоджено по 27.08.2018 року включно.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором №VIUWGA0000002121 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 27.08.2008 року укладено договір поруки про солідарну відповідальність боржника за виконання умов кредитного договору.

У звязку з порушенням ОСОБА_5 взятих на себе зобовязань за кредитним договором, станом на 09.12.2015 року утворилась заборгованість, яка становить 20474,99 доларів США.

15.04.2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до боржника ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_3 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором в добровільному порядку.

Вимога, що була предявлена до боржника та поручителя щодо виконання зобовязань за кредитним договором залишена відповідачами без задоволення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

В ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України зазначено, що у разі, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів (передбачених договором), відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявляти в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

В п.1.1 Кредитного договору зазначено, що кінцевий термін повернення ОСОБА_5 кредиту 27.08.2018 року.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Задовольняючи часткового позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції відмовив в солідарному стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3 у звязку з тим, що Банком пропущений шестимісячний строк предявлення позову до поручителя про дострокове повернення всієї суми кредиту.

Такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам цивільного права, якими регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поуки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.12 Договору поруки, укладеного з відповідачем ОСОБА_3 порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (пяти) років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України у справі №6-18цс16 від 03.02.2016 року в якому зазначено, що згідно з положеннями ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Коли договором передбачено припинення поруки, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, у такому випадку трирічний строк обчислюється з настання строку виконання основного зобовязання.

Враховуючи, що кредитор ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд, з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором кредиту,до боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 26.01.2016 року, тобто в межах передбаченого договором поруки 5 (річного) строку, висновок суду першої інстанції про пропущення ПАТ КБ «ПриватБанк» такого строку у звязку з неправильним визначенням початку його перебігу - факту порушення позичальником своїх зобовязань, а саме з 30.05.2015 року, є помилковим.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин рішення суду в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат у справі провести у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_4задовільнити частково.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25 березня 2016 скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (паспорт серії АА№989340, віданий Мурованокуриловецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 25.08.1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (паспорт серії МВ№578780, виданий Мурованокуриловецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 22.10.2004 року, ідентифікаційний номер:НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570, МФО №305299, рахунок №29092829003111 (для погашення заборгованості) суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20474 долари 99 центів США, що за курсом станом на день винесення рішення складає 537512 гривень 69 копійок, а також судові витрати в сумі 7036 гривень 23 копійки.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ ОСОБА_7

Судді: __ Матківська М.В.

__ ОСОБА_8