Ухвала суду № 58772010, 30.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15206/15-ц Провадження № 22-ц/772/1790/2016Головуючий в суді першої інстанції Ан О. В.Категорія 20Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Луценка В.В.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

відповідача ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. та представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_6, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_7, до ОСОБА_2, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмили Вікторівни та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна, скасування державної реєстрації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_7 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_6 звернулась до суду в інтересах недієздатного ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна, скасування державної реєстрації, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2013 року ОСОБА_7 визнаний не дієздатним.

Згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2013 року ОСОБА_6 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_7

В кінці квітня 2015 року в речах ОСОБА_7 вона виявила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, при цьому ОСОБА_7 пояснив їй , що гроші за договором купівлі-продажу він не отримував.

Вважаючи, що в силу душевного захворювання ОСОБА_7 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується, поряд з іншим, довідкою КП КОПНЛ ім. Акад. О.І, Ющенка № 20-2215 від 13.05.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні № 21 з 14.09.2011 року по 14.12.2011 року з діагнозом: шизофренія, параноїдальна форма, безперервний тим перебігу, просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 13.12.2011 року та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального кругу Рудик Л.В. не дійсним, зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_7 нерухоме майно, отримане за договором купівлі-продажу, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , відшкодувати моральну шкоду, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 1000000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_7 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмили Вікторівни, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна, скасування державної реєстрації, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 26 лютого 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був укладений договір позики, відповідно до якого останній останній взяв у позику 939400,00 грн., еквівалент яких складав 122000 доларів США /а.с. 58/.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_7 надав розписку, відповідно до якої передав ОСОБА_9 в постійне користування належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, по якій зобов'язався погасити кредит в «Кредитпромбанку» /а.с. 59/.

Згідно квитанції від 13 грудня 2011 року ОСОБА_7 сплатив 50000,00 доларів США, що еквівалентно 399495 грн., в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором, в зв'язку з чим того ж дня між ними було укладено договір про розірвання іпотечного договору № 31.3ВН/61/І01/07-К від 19.04.2007 року та вилучення обтяження та зняття заборони на відчуження вказаної квартири /а.с. 64, 81, 90-91/

13.12.2011 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 за 399 495 грн, еквівалент яких складав 50 000 доларів США.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 585200 грн. заборгованості за договором позики /а.с. 60-62/.

Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2013 року ОСОБА_7 визнаний недієздатним.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2013 року опікуном недієздатного ОСОБА_7 призначена ОСОБА_6

В обґрунтування заявлених вимог позивач, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі посилався на те, що відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. академіка О.І. Ющенка» № 20-2215 від 13.05.2015 року /а.с. 12/, ОСОБА_7 з 14.09.2011 року по 14.12.2011 року, тобто на момент укладення спірного договору знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні № 21, з діагнозом - шизофренія, параноїдальна форма, безперервний тип перебігу, що на її думку свідчить про неможливість усвідомлювати ним свої дії під час його укладання та в силу ч. 1 ст. 225 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність підстав для задоволення позову зважаючи на наступне.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В обґрунтування позовних вимог опікун ОСОБА_6 вказувала, що в момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 перебував у такому стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні в 21 відділенні КЗ ВОПНЛ ім.. академіка О.І. Ющенка з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу.

Стаття 225 ЦК України закріплює правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Відповідно до положення даної статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разів разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила право чин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред'явити опікун.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом України по справі №6-131цс14 17 вересня 2014 року.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч зазначених вимог, питання про призначення відповідно судово-психіатричної експертизи в ході розгляду справи сторонами не ставилось, хоча судом наголошувалось на необхідності її проведення та наслідки невиконання вказаної дії.

Саме по собі знаходження ОСОБА_7 в період вчинення правочину на лікуванні в КЗВОПНЛ ім. академіка О.І. Ющенка не свідчить про його неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Разом з тим, відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 12015020010003771 підпис від імені ОСОБА_7 на третій сторінці договору купівлі- продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 від 13.12.2011 року за друкованим написом «продавець» та над рукописним написом «ОСОБА_7» виконаний самим ОСОБА_7 (а.с. 122-140), що спростовує посилання позивача відносно того, що ОСОБА_7 був позбавлений можливості підписати спірний договір через перебування на стаціонарному лікуванні.

Судом першої інстанції також вірно встановлено факт сплати коштів в сумі 399495,00 грн, що еквівалентно 50000 доларам США, що відповідає вартості квартири АДРЕСА_1, в касу ПАТ «Кредитпромбанк» на виконання зобов'язань ОСОБА_7, про що свідчить укладення ними договору про розірвання іпотечного договору.

Таким чином, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про неможливість усвідомлення ОСОБА_7 своїх дій 13 грудня 2011 року, в момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13.12.2011 року.

Натомість, матеріали справи свідчать про протилежне, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 225 ЦК України відсутні.

Вимоги ОСОБА_6 щодо стягнення моральної шкоди та скасування державної реєстрації, є похідними від вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, а тому самостійного обґрунтування апеляційним судом мотивів залишення їх без задоволення не потребують.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: