Рішення № 58769886, 01.07.2016, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Провадження № 2/702/177/16

Справа № 702/295/16- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Мазай Н.В.

із секретарем: Ясінською О.А.

сторони: не з»явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.», ОСОБА_4 районного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування реєстрації,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстраціїпосилаючись на , що між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» укладено 315 договорів суборенди земельних ділянок, орендарем яких являється ТОВ «Вікторія», в числі яких і земельна ділянка, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0517, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та була нею передана в оренду ТОВ «Вікторія» за договором оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року. СФГ «Нова Україна» вказані договори суборенди за заявою від 17.01.2012 № 6 передано до відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області для проведення державної реєстрації у відповідності до вимог ст. 8 ЗУ «Про оренду землі». Однак, державна реєстрація вказаних договорів суборенди земельних ділянок проведена не була і взагалі будь-яке рішення з цього приводу службовими особами віддлу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області прийнято не було. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі за адміністративним позовом СФГ «Нова Україна» задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області ( далі відділ) в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та зобовязано відділ здійснити державну реєстрацію 315 вищеописаних договорів суборенди земельних ділянок, яка в свою чергу постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року скасована та прийнято нову, якою в задоволені вимог СФГ «Нова Україна» до відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області, третя особа ТОВ «Вікторія» про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року скасована, а справа направлена до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року скасовано в частині зобовязання відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року залишено без змін. В обґрунтування позову посилаються на ст. 124 Конституції України, ст. 255 КАС України. Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року набрала законної сили і підлягає виконанню в повному обсязі. В подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року, а саме: відділ Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу ОСОБА_4 районного управління юстиції. Отже, обовязок здійснення реєстрації права користування вказаними земельними ділянками покладено на реєстраційну службу ОСОБА_4 РУЮ. З урахуванням викладеного, позивачем 22.12.2015 року подано заяву до реєстраційної служби ОСОБА_4 РУЮ щодо проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою к/н: 7123482500:02:001:0517, яка належить на праві приватної власності відповідачу 1, відповідно до договору суборенди земельної ділянки та постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року та ухвали цього ж суду від 04.09.2015 року. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 РУЮ ОСОБА_3 від 29.12.2015 року № 27632967 відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена. З вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка обліковується за ТОВ «Вікторія», тобто перебуває у користуванні Відповідача 2. З наведеного випливає, що основний договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 наразі є розірваним, а земельна ділянка передана у користування ТОВ «Вікторія» за новим договором оренди земельної ділянки. Вважають, що договір оренди земельної ділянки, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0517 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 являється незаконним і порушує права та інтереси СФГ «Нова Україна». В обґрунтування позову посилаються на ст. ст. 79, 124 ЗК України, ст. ст. 203, 215, 626, 764, 777, 792 ЦК України, ст. ст. 3, 8, 13, Закону України «Про оренду землі». Визначення об'єкта оренди не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю). Так, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», розділом IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом. Законодавством передбачено право оренди (суборенди) земельних часток (паїв) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5. В той же час, п. 8.1.5 договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, укладеного між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» передбачено, що після закінчення строку дії цього договору та/або договору оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, зареєстрованого в ЧРФ ДП «Центр ДЗК», суборендар має переважне право на укладення договору оренди ділянки. Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Однак, позивач навіть не був повідомлений відповідачем 1 та відповідачем 2 або іншою особою про факт розірвання основного договору оренди земельної ділянки. Таким чином, позивач штучно був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право на оренду спірної земельної ділянки, що в свою чергу являється порушенням вимог п. 8.1.5 договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, укладеного між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» та вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». За таких обставин, договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0517, яка належить на праві приватної власності Відповідачу 1, укладений між ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_1 має бути визнаний недійсним, оскільки такий правочин порушує переважне право СФГ «Нова Україна» на оренду спірної земельної ділянки, а відтак суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема положенням ЦК України та ЗУ «Про оренду землі».

В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги відповідно до яких згідно відомостей Державного земельного кадастру (витяг від 11.04.2016) земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, к/н - 7123482500:02:001:0517 передана в оренду ТОВ «ОСОБА_3.» З урахуванням викладеного, позивачем подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача ТОВ «Вікторія» на належного відповідача - ТОВ «ОСОБА_3.». В той же час, первісні позовні вимоги СФГ «Нова Україна» містять вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0517, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, укладений між ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_1. За таких обставин, з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача, просять визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0517, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.» та ОСОБА_1 та скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.» та ОСОБА_1.

Ухвалю суду від 13.04.2016 року у справі замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вікторія» на належного відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.» (код ЄДРПОУ 38543846).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 не з»явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Згідно поданих пояснень позов підтримав повністю, просить його задоволити, та пояснив, що відповідно до вимог ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на момент укладення договору суборенди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на момент укладення договору суборенди) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. В той же час, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За таких обставин, договір суборенди земельної ділянки був укладений саме 27.12.2011 року (Аналогічна позиція і Верховного Суду України, викладена в постанові від 19.02.2014 року у справі № 6-162ц13). Поряд з цим, з 01.01.2013 року в Україні дійсно скасовано державну реєстрацію договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, а натомість впроваджено державну реєстрацію права оренди (суборенди) землі. Так, з ч. 3 ст. 640 ЦК України виключені положення, які передбачають набуття чинності договором з моменту його державної реєстрації, та виключені статті 18 і 20 ЗУ «Про оренду землі», які встановлювали набуття договорами оренди чинності з моменту їхньої реєстрації. Разом із тим, ст. 125 ЗК України та ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає обовязковій державній реєстрації та виникає з моменту її реєстрації. При цьому необхідно мати на увазі, що реєстрації підлягає не договір як матеріальна форма домовленості сторін, а саме право оренди (речове право). За таких обставин, договір оренди земельної ділянки набуває чинності (вважається укладеним) з моменту досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами, а право володіння та користування цією земельною ділянкою (право оренди/суборенди) в орендаря виникає з моменту реєстрації цього права. Тобто, після підписання сторонами договору оренди (суборенди) землі між ними виникають певні права та обовязки, в тому числі і щодо переважного права на укладення нового договору оренди землі, незалежно від проведення державної реєстрації прав за цим договором. За нормами ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, окрім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обовязків, які виникли з моменту, вступу його в силу. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Законом України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі. На період до 1 січня 2013 року законодавство передбачало, що моментом укладення договорів оренди землі є їхня державна реєстрація. Після 1 січня 2013 року державна реєстрація договорів відсутня. Таким чином, у разі коли договір оренди було підписано до 2013 року та у встановленому на той час порядку його не було зареєстровано, останній, за умови його відповідності встановленим законом вимогам, набуває чинності (вважається укладеним) з моменту скасування обовязкової державної реєстрації таких договорів з січня 2013 року. За таких обставин, підписаний, але не зареєстрований до 2013 року договір оренди (суборенди) землі набуває чинності з 1 січня 2013 року, а речові права за таким договором можуть бути зареєстровані без переукладання такого договору. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 року, адміністративний позов СФГ «Нова Україна» задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна», зобовязано відділ Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна». Таким чином, вищою судовою інстанцією адміністративної юрисдикції встановлено незаконність та протиправність бездіяльності відповідного уповноваженого державного органу в частині не проведення державної реєстрації в тому числі і договору суборенди від 27.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна». Отже, законність та відповідність нормам чинного законодавства договору суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 року встановлена в судовому порядку, а відтак така обставина являється преюдиціальною у справі № 702/297/16-ц. З наведеного вбачається, що позивачем не було порушено жодної норми чинного законодавства під час укладення договору суборенди від 27.12.2011 року, натомість порушення вимог чинного законодавства були допущенні саме державним органом, що в подальшому і призвело до порушення прав та інтересів СФГ «Нова Україна», оскільки останнє було позбавлено можливості реалізувати набуті права за договором суборенди земельної ділянки. В той же час, порушення вимог чинного законодавства субєктом владних повноважень не може тягнути за собою порушення прав та інтересів субєктів господарювання-юридичних осіб та позбавляти їх можливості реалізувати такі свої права в подальшому. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, на яку позивач посилається і в позові, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Поряд з цим, позивач приводить і норми чинного законодавства, яким суперечить спірний правочин. За таких обставин, доводи представника відповідача 2, викладені у запереченні на позов СФГ «Нова Україна» безпідставні та необгрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак і не можуть слугувати підставами для відмови у позові. Просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача ТОВ «ОСОБА_3.» ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Згідно поданих заперечень та пояснень зазначає наступне. Твердження позивача про те, що укладенням спірного договору було порушено його переважне право на оренду земельної ділянки, яка є предметом згаданого договору суборенди землі не можуть заслуговувати на увагу в силу того, що позивач на день звернення до суду, на момент звернення до реєстраційної служби ОСОБА_4 РУЮ Черкаської області (22.12.2015 року) не набув права суборенди земельної ділянки. В обґрунтування заперечень посилається на ст. 640 ЦК України та ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, що діяли станом на 27.11.2011 року (день укладення договору суборенди землі). Договір суборенди земельної ділянки до 01.01.2013 року зареєстрований не був. З 01.01.2013 року в Україні скасовано процедуру обовязкової реєстрації договорів оренди землі і запроваджено державну реєстрацію права оренди землі, у тому числі й прав на суборенду земельних ділянок. Частиною 5 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» в редакції, яка діяла після 01.01.2013 року, передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Частина 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла після 01.01.2013 року, містить норми, відповідно до яких речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Після 01.01.2013 року і до дня звернення в суд право суборенди земельної ділянки на підставі відповідного договору за позивачем зареєстроване не було. Так як до 01.01.2013 року договір суборенди зареєстрований не був, а після 01.01.2013 року за позивачем не було зареєстроване право суборенди земельної ділянки, договір суборенди від 27.12.2011 року не набув чинності, та, відповідно, позивач не набув права суборенди землі, оскільки державна реєстрація цього права проведена не була. З 27.12.2011 року і по сьогоднішній день позивач ніколи не використовував земельну ділянку та жодного разу не вносив плату за її користування, що свідчить про відсутність порушень прав позивача, так як тільки фактичний користувач земельної ділянки може набути переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (ст. 33 ЗУ «Про оренду землі»). Оскільки права суборенди землі позивач на день звернення до суду не мав, то й порушення переважного права на оренду земельної ділянки не може мати місця. До закінчення терміну дії договору суборенди землі порушення переважного права користувача земельної ділянки та її подальшу оренду взагалі не може існувати, оскільки переважне право не є безумовним з урахуванням норм ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та ст.777 ЦК України, відповідно до яких переважному праву користувача земельної ділянки кореспондує право власника земельної ділянки відмовитись від поновлення договору оренди землі, а автоматичне поновлення договору оренди землі відбувається лише через місяць після закінчення терміну дії договору оренди і тільки у випадку відсутності протягом цього місяця письмових заперечень власника земельної ділянки у поновленні договору оренди землі. Згідно з додатковою угодою від 20.05.2015 року, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Вікторія» був достроково припиненийза згодою сторін. Відповідно до п. 10.2.5 договору суборенди землі дія останнього припиняється в інших випадках, встановлених законом. З урахуванням змісту ч.4 ст.8 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Тому, договір суборенди землі на день звернення позивача до суду не може породжувати для його сторін жодних правових наслідків і бути підставою для набуття позивачем права користування земельною ділянкою. Таким чином, права суборенди землі, а отже й переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, позивач на день звернення до суду не мав: договір суборенди земельної ділянки, в силу положень ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» та змісту п.3.3 договору суборенди, не набув чинності у звязку з відсутністю факту його державної реєстрації, а після 01.01.2013 року і до дня звернення до суду речові права, що випливають із договору суборенди землі, за позивачем зареєстровані не були; згідно з додатковою угодою від 20.05.2015 року основний договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Вікторія», був достроково припинений за згодою сторін, що має наслідком дострокове припинення договору суборенди землі і припинення будь-яких прав і обовязків, які випливають з договору суборенди землі. З урахуванням правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.02.2015 року (справа №6-219цс14) та норм ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», захист переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк) може мати місце тільки при встановленні судом обставини фактичного користування позивачем земельною ділянкою станом на день звернення до суду і при наявності в сукупності наступних умов: орендар належно виконує свої обовязки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Таким чином, порушення переважного права орендаря земельної ділянки на укладення договору оренди землі на новий строк можливе лише після вчинення орендарем згаданих юридичних дій і лише у випадку користування орендарем земельною ділянкою, тоді як до моменту звернення позивача в суд останній: не використовував земельну ділянку та не вносив орендну плату за користування землею, а отже не виконував належним чином свої обовязки за договором; не повідомляв орендодавця (власника земельної ділянки) про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; не надсилав орендодавцеві (власнику земельної ділянки) відповідного листа- повідомлення та не додавав до нього проект додаткової угоди. Тому, станом на сьогоднішній день, порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі, яка є предметом оспорюваного договору, на новий строк відсутнє. Відсутність факту порушення прав позивача є підставою для відмови у задоволенні позову. Зважаючи на все викладене вище, просить суд відмовити повністю в задоволенні позову. В обгрунтування заперечень також посилається на ст. ст. 203, 215 ЦК України. Заявляючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, позивач не вказує яким конкретно положенням цивільного законодавства суперечить зміст оспорюваного правочину. Натомість, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_7 і ТОВ «Віткорія.», оформлений у простій письмовій формі, підписаний уповноваженими сторонами, містить всі законодавчо передбачені істотні умови договору, на момент укладення договору земельна ділянка не перебувала під арештом чи будь-яким іншим обтяженням, не передана в користування за правочином іншим особам, щодо земельної ділянки не укладались з іншими субєктами попередні договори оренди і не надавались жодні письмові зобовязання щодо передачі її в майбутньому у користування третім особам та ін. Тобто, зміст оспорюваного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства України, моральним засадам суспільства. Зважаючи на все викладене вище, просить суд відмовити повністю в задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_4 районного управління юстиції Черкаської області в судове засідання не з»явилися. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надіслала лист відповідно до якого просить розгляд справи проводити у її відсутність. В задоволенні позовної заяви СФГ «Нова Україна» про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ТОВ «ОСОБА_3.» і ОСОБА_1, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити повністю.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення та виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 11, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60, ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом, за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 2,5 га, яка надана на підставі розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 18.11.2004 року № 199 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 210908 (а.с. 10).

01 липня 2010 року між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вікторія " укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,5га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 210908та розташована на території Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області строком на вісім років, починаючи з дати його реєстрації ( далі договір оренди 1)( а.с. 8-9).

02 серпня 2010 року даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у ОСОБА_4 районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства « Центр державного земельного кадастру» за № 041079100286, про що мається відповідний запис в договорі ( а.с.9).

За матеріалами справи судом встановлено, та не оспорювалося сторонами, що 27.12.2011 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та Селянським (фермерським) господарством «Нова Україна» укладено договір суборенди земельної ділянки розміром 2,500 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 210908 та знаходиться в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району. Договір укладений на строк дії договору оренди земельної ділянки ( далі договір суборенди) ( а.с. 11-12).

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, що діяла станом на 27.11.2011 року (день укладення договору суборенди землі), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Відповідно до норм ст.18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла в момент укладення договору суборенди землі) та п. 3.3. договору суборенди, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до норм законодавства, яке діє з 01.01.2013 року, зокрема ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Вищеописаний договір суборенди земельної ділянки до 01.01.2013 року у встановленому законом порядку зареєстрований не був і станом на 01.01.2013 року та до дня звернення з позовом до суду речові права, що випливають з договору суборенди земельної ділянки за відповідачем СФГ «Нова Україна» у встановленому законом порядку зареєстровані не були.

Суд вважає, що посилання позивача в даній справі на те, що згідно Постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі за адміністративним позовом СФГ «Нова Україна» до відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області, третя особа ТОВ «Вікторія» про визнання протиправною бездіяльність та зобов»язання вчинити дії позов задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області ( далі відділ) в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та зобовязано відділ здійснити державну реєстрацію 315 вищеописаних договорів суборенди земельних ділянок ( а.с. 13-15). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року скасовано в частині зобовязання відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних вимог відмовлено ( а.с. 16-18). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року залишено без змін ( а.с. 19-21). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року, а саме: відділ Держкомзему у ОСОБА_4 районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу ОСОБА_4 районного управління юстиції ( а.с. 22-23), як на відсутність винної поведінки позивача в частині не реєстрації договору суборенди у встановленому законом порядку, не може бути підставою для задоволення позову та виходить з наступного.

Договір суборенди земельної ділянки розміром 2,500 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 210908 та знаходиться в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району від 27.12.2011 року укладеного між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та Селянським (фермерським) господарством «Нова Україна» укладено на строк дії договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Вікторія» ( а.с. 8-9).

Згідно з додатковою угодою від 20.05.2015 року, яка сторонами не оскаржувалася, не змінена, не скасована та є чинною, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Вікторія» був достроково припиненийза згодою сторін ( а.с. 68), що відповідає п. 12.3 Договору оренди 1 ( а.с. 9) та п. 10.2.5 договору суборенди землі ( а.с. 12). Тобто, станом на 21.02.2015 року фактично припинився і строк дії договору суборенди, згідно п.3.1 договору суборенди земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.8 ЗУ «Про оренду землі» уразі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 РУЮ ОСОБА_3 від 29.12.2015 року № 27632967 відмовлено у проведені державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7123482500:02:001:0517, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена ( а.с. 24).

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.02.2015 року (справа №6-219цс14), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для застосування при ухваленні судом рішення, та норм ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», захист переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк) може мати місце тільки при встановленні судом обставини фактичного користування позивачем земельною ділянкою станом на день звернення до суду і при наявності в сукупності наступних умов: орендар належно виконує свої обовязки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.03.2015 року (справа №6-4цс15) зазначено, що ч. 1ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті). Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Встановлення факту належного виконання орендарем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем; дає підстави для висновку про наявність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у звязку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем, а відтак згідно зі статтею 33 Закону України Про оренду землі такий договір оренди є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто, переважному праву користувача земельної ділянки кореспондує право власника земельної ділянки відмовитись від поновлення договору оренди землі. Автоматичне поновлення договору оренди землі відбувається лише через місяць після закінчення терміну дії договору оренди і тільки у випадку відсутності протягом цього місяця письмових заперечень власника земельної ділянки у поновленні договору оренди землі.

Таким чином, порушення переважного права орендаря земельної ділянки на укладення договору оренди землі на новий строк можливе лише після вчинення орендарем згаданих юридичних дій і лише у випадку користування орендарем земельною ділянкою.

Позивач не надав суду доказів того, що він використовував земельну ділянку та вносив орендну плату за користування землею, тобто виконував належним чином свої обовязки за договором; повідомляв орендодавця (власника земельної ділянки) про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; надсилав орендодавцеві (власнику земельної ділянки) відповідного листа- повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що він має переважне право поновлення договору суборенди, що передбачено п. 3.2 договору суборенди має місце в разі закінчення строку дії даного договору, а не в даному випадку, оскільки договір оренди 1 достроково припинено за згодою сторін договору, а не в зв»язку з закінченням терміну дії договору оренди.

Станом на день розгляду справи, порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі, яка є предметом оспорюваного договору, на новий строк відсутнє, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 17 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3. " укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,5га під кадастровим номером 7123482500:02:001:0517, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 210908та розташована на території Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області строком на десятьроків, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням ротації культур ( далі договір оренди 2) ( а.с. 91-93, 141-142).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України, на порушення якої при укладенні договору оренди земельної ділянки 2 посилається позивач, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на викладене вище, а саме необґрунтованість позову в частині наявності у позивача переважного права на переукладення договору суборенди земельної ділянки, як підставу для позову про захист цього порушеного права, суд вважає, що відсутнє порушення сторонами оспорюваного договору при його укладенні вимог ст. ст. 203, 215 ЦК УКраїни.

Будь-яких інших доказів того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України суду не надано. А тому позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Вимога про скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.» та ОСОБА_1 є похідною від вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди 2, в задоволенні якої суд дійшов висновку необхідно відмовити, а тому і в задоволенні даної вимоги також необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов не обґрунтований, не підтверджений доказами та до задоволення не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного ст. ст. 124, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 13-18, 31, 33 ЗУ «Про оренду землі» № 161 від 06.10.1998 року ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 від 01.07.2004 року ( із змінами), ст. ст. 3, 15, 16, 20, 626, 627, 777, 792 ЦК України; правовими позиціями у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (справа № 6-4цс15) та 25 лютого 2015 року (справа № 6-10 цс15), ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 88, 197, 208, 209, 212, 213-215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.», ОСОБА_4 районного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування реєстрації відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Н.В. Мазай