Рішення № 58768413, 05.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/456/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/2489/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 05.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Волохова Л.А,, ОСОБА_2,

при секретарі: Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2016 року по справі за позовом Прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку за державою,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2016 року прокурор звернувся до суду з вищенаведеним позовом до ОСОБА_3, який обґрунтовував тим, що рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області № 207-18-25 від 4 липня 2008 року, в частині надання відповідачеві ОСОБА_3 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Іванковичі по вул. Яблунева, 3, та № 335-21-25 від 25.03.2009 року про його затвердження не приймалось органом місцевого самоврядування.

Просив визнати недійсними та скасувати вищенаведені рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнавати права власності на земельну ділянку за державою.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсними: рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області № 207-18-25 від 4 липня 2008 року, в частині надання ОСОБА_3 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Іванковичі по вул. Яблуневій, 3, та № 335-21-25 від 25.03.2009 року про його затвердження; державний акт на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

При цьому апелянт зазначав, що прокурор є неналежним позивачем, оскільки власником земельної ділянки є Іванковичівська сільська ради Васильківського району Київської областіта вона має право звернутись з позовом, позивачем також обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних підстав

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судове рішення вищезазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що не прийняттям органом місцевого самоврядування спірних рішень про надання відповідачеві земельної ділянки, а були підроблені її посадової особою, яка за це засудження вироком суду, вони підлягають визнанню недійсними, а рівно як і державний акт про право власності на спірну земельну ділянку.

Судом першої інстанції встановлено, щорішенням № 207-18-25 від 4 липня 2008 року Іванковичівською сільською радоювідповідачевібув наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянкиувласність площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Іванковичіповул. Яблунева, 3,а№ 335-21-25 від 25 березня 2009 року він був затверджений.

На підставі зазначених рішень органу місцевого самоврядування, відповідачеві був виданийдержавний акт на право власності на спірну земельну ділянку,площею 0,2499 га,кадастровий № 3221483301:02:006:0104, серії ЯЖ № 667968-85657 від 31 березня 2009 року.

20 жовтня 2011 року вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області голову Іванковичівської сільської ради ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, за яким, він, будучи службовою особою та достовірно знаючи, що на 18-ої сесії 25 скликання від 4.07.2008 року та 21-ої сесії 25 скликання від 25.03.2009 року Іванковичівською сільською ради питання про надання дозволу на розробку та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність відповідачеві не обговорювалися та не вирішувалися, склав та підписав завідомо підроблені вищезазначені рішення органу місцевого самоврядування, а в подальшому на підставі вказаних рішень він же підписав та завірив печаткою сільської ради державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, тобто ним не був дотриманий порядок встановлений положеннями п. 34 ч. 1 ст. 26 та ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме рішення були прийняти без обговорення даних рішень на пленарному засіданні сесії та прийняття його шляхом позитивного голосування більшістю депутатів від складу органу місцевого самоврядування. 12 січня 2012 року зазначений вирок набув чинності після його апеляційного перегляду Апеляційним судом Київської області.

Однак погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю не може виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином факт відсутності ухваленого Іванковичівською сільською ради рішень18-ої сесії 25 скликання від 4.07.2008 року та 21-ої сесії 25 скликання від 25.03.2009 року Іванковичівською сільською ради питання про надання дозволу на розробку та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність відповідачеві не обговорювалися та не вирішувалися, не підлягає доказуванню в силу вищевказаної норми цивільного процесуального законодавства та є преюдиційним фактом.

Відповідно матеріалів справи ОСОБА_3 звертався до сільської ради із заявами щодо виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ввідний .№362 від 09.06.2008 року(а.с.66), але рішення радою за його заявою не приймалось.

Під час судового розгляду судом не встановлено обставин, які б вказували на вибуття спірних земельних ділянок з власності держави у власність відповідачів фізичних осіб з волі власника держави, у визначеному законом порядку чи на підставі рішень уповноважених органів держави як власника.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до земельного законодавства розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування залежно від наданих їм повноважень.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 46 ЦПК України.

Згідно із ч. 1ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обовязки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно і шляхом вчинення кримінально караних дій.

Крім того, відповідно до вимог ст. 80 ЗК України субєктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

За таких обставин, коли оспорююване рішення сільської ради не приймалось немає підстав для визнання вказаного рішення визнання недійсними та скасування відповідних рішень сільської ради.

Місцевий суд у порушення вимог ст. 212-214 ЦПК України на вищезазначені норми закону уваги не звернув, визнавши недійсними рішення Іванковичівської сільської ради в частині надання ОСОБА_3 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Іванковичі по вул. Яблуневій, 3, та № 335-21-25 від 25.03.2009 року про його затвердження.

Разом з тим, в частині скасування державного акту на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_3 та скасування його державну реєстрацію місцевий суд вчинив правильно.

За таких обставин рішення суду в частині позовних вимог щодо визнання недійсними рішень сільської ради - підлягає скасуванню.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду в частині визнання недійсними рішень сільської ради - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2016 року змінити.

У позові прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: