Ухвала суду № 58768382, 30.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12109/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/3802/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 30.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку,

встановила:

У листопаді 2015 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що між нею та її сином ОСОБА_3 03 грудня 2012 року укладено договір комісії, відповідно до умов п. 1.1 якого комісіонер взяв на себе зобовязання за дорученням за рахунок та в інтересах комітента придбати земельну ділянку шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу від свого імені.

Пунктами 1.2, 1.3 договору комісії передбачено, що спірна земельна ділянка повинна відповідати наступним умовам: земельна ділянка орієнтовною площею 0,1 га із місцем розташування в Києво-Святошинському районі, Київської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Орієнтовна ціна земельної ділянки повинна становити 70000 грн.

Відповідно до умов пунктів 3.1.1, 3.1.3 договору комісії комітент зобовязується передати комісіонеру необхідні для виконання його обовязків грошові кошти у розмірі 70000 грн. протягом трьох днів з моменту підписання договору, про що комісіонер видає розписку в отриманні грошових коштів.

За виконання доручення комітент протягом трьох днів з моменту підписання договору оплачує комісіонеру винагороду в розмірі 4000 грн.

Взяті на себе зобовязання згідно договору комісії в частині передачі відповідачу грошових коштів вона виконала належним чином, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 03 грудня 2012 року.

Зі змісту вказаної розписки вбачається, що передані нею грошові кошти відповідачу в сумі 74000 грн. включали 70000 грн. кошти для придбання земельної ділянки та 4000 грн. винагорода за виконання доручення згідно договору комісії, а також витрати, повязані з виконанням.

В подальшому 12 грудня 2012 року сторони уклали додаткову угоду до договору комісії, в якій уточнили умови щодо предмету договору.

Зокрема, відповідач зобовязався на умовах договору комісії шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу від свого імені придбати разом з ОСОБА_4 на праві спільної власності (розмір частки кожного 1/2) земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: вул. Дружби, земельна ділянка 73, с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району, Київської області, кадастровий номер 3222484400:10:004:0273.

На виконання умов договору 19 грудня 2012 року ОСОБА_3 придбав за її рахунок та в її інтересах вказану земельну ділянку, про що її було повідомлено.

На виконання умов договору ОСОБА_3 у вересні 2013 року здійснив виділення ? частини земельної ділянки комітента в межах 0,075 га, шляхом укладення договору поділу земельної ділянки та зобовязався протягом 12 місяців передати комітенту предмет договору шляхом оформлення на останнього права власності на придбану (оформлену) земельну ділянку (п. 2.1.3. договору з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди).

Зокрема, ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 - співвласником даної земельної ділянки, договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю. За вказаним договором поділу спільна власність на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484400:10:004:0273, припинилась, а ОСОБА_3 зареєстрував на себе земельну ділянку, кадастровий номер 3222484401:02:002:5081 площею 0,075 га.

Проте, ОСОБА_3 зареєстрував право власності на обєкт нерухомості за собою, чим не визнав права власності ОСОБА_2 на обєкт нерухомості, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484401:02:002:5081, площею 0,075 га та не виконав свої зобовязання відповідно до договору комісії.

В подальшому вона предявляла відповідачу вимогу, відповідно до якої просила передати їй згідно акту прийому-передачі придбану земельну ділянку, яка має належати їй на праві власності, а також усі права та оригінали відповідних документів.

Позивачка вважає, що відповідач на виконання договору комісії вчинив за її рахунок правочин, спрямований на набуття права власності ОСОБА_2 на обєкт нерухомості, проте всупереч вимогам п. 2.1.3 договору комісії не передав їй майно, отримане в результаті укладення договорів купівлі-продажу та поділу земельної ділянки, що є власністю позивачки. В той же час згідно договору комісії майно, отримане, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору комісії, вимог ст. 1018 ЦК України зареєстрував право власності на обєкти нерухомості за собою, чим не визнав права власності позивача на зазначену земельну ділянку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484401:02:002:5081, площею 0,075 га, що розташована по вул. Дружби, 73, с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району, Київської області, з підстав, передбачених ст. ст. 392, 1011, 1018 ЦК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки відмовляючи в позові, суд не звернув уваги на те, що відповідач в порушення умов договору комісії та вимог ст. 1018 ЦК України зареєстрував право власності на обєкт нерухомості за собою, чим не визнав права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку. Суд на вказане порушення норм права уваги не звернув, чим порушив ст. ст. 16, 392, 1011, 1018 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для задоволення позову і вважав, що вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку не підлягають до задоволення, оскільки не грунтуються на положеннях ст. 16 ЦК України та вимог чинного цивільного законодавства України, що регулюють правові підстави набуття права власності, а також правовідносини між сторонами, які виникають з договору комісії. Вимоги позивачки про визнання за нею права власності на земельну ділянку з тих підстав, на які вона посилається в позові, не можуть бути задоволені судом.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобовязаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобовязується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до вимог ст. 1016 ЦК України комітент зобовязаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обовязку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Згідно вимог ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Згідно ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 грудня 2012 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладений договір комісії, відповідно до умов п. 1.1 якого комісіонер ОСОБА_3 зобовязується за комісійну плату та за дорученням комітента ОСОБА_2 від свого імені укласти в інтересах та за рахунок комітента договір купівлі-продажу земельної ділянки. Істотні (основні) умови договору купівлі-продажу та вимоги до земельної ділянки наведено в п. 1.2 договору та у разі необхідності, в додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до умов п. 1.2 договору комісії предмет договору купівлі-продажу повинен відповідати наступним умовам: земельна ділянка орієнтовною площею до 0,1 га; із місцем розташування в Києво-Святошинському районі, Київської області; цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Згідно умов п. 1.3 договору комісії виступаючи від свого імені, комісіонер в інтересах та за рахунок комітента самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою з орієнтовною ціною земельної ділянки не вище 70000 грн.

Відповідно до умов пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору комісії комісіонер відповідно до цього договору зобовязується самостійно укласти з продавцем (третьою особою) договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до вказівок комітента, положень цього договору, додаткових угод до цього договору, та на найвигідніших для комітента умовах. Прийняти у продавця земельну ділянку відповідно до умов цього договору.

Відповідно до умов п. п. 2.1.3 договору комісії протягом 7 робочих днів з моменту купівлі-продажу земельної ділянки комісіонер зобовязується інформувати комітента про хід виконання доручення, отриманого за цим договором. Протягом 30 робочих днів після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із третьою особою (продавцем) комісіонер зобовязується передати комітенту предмет договору шляхом оформлення на останнього права власності на придбану земельну ділянку.

Згідно умов п. п. 2.1.6 договору комісії комісіонер зобовязується надати комітенту звіт про виконання доручення комітента, передати комітентові земельну ділянку та іншу документацію за договором купівлі-продажу із покупцем.

Відповідно до умов п. п. 3.1.1. договору комісії комітент зобовязується передати комісіонеру необхідні для виконання його обовязків грошові кошти у розмірі 70000 грн. протягом трьох днів з моменту підписання договору, про що комісіонер видає розписку в отриманні грошових коштів.

Згідно умов п. п. 3.1.3 договору комісії за виконання доручення за договором комітент протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору оплачує комісіонерові винагороду в розмірі 4000 грн. Передання коштів комітентом комісіонеру за виконання доручення згідно договору комісії оформлюється розпискою.

Відповідно до умов п. 6.1 договору комісії у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Згідно умов п. 6.2 вказаного договору сторона, що порушила цей договір, зобовязана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшенням збитків, окрім випадків, коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла виникненню або збільшенню збитків.

Згідно умов п. 6.4 договору сплата стороною та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обовязку виконати цей договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним законодавством України.

Встановлено, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладена додаткова угода до договору комісії від 03 грудня 2012 року, відповідно до умов п. 1 якої сторони домовились, що на виконання договору комісії від 03 грудня 2012 року комісіонер зобовязується за комісійну плату та за дорученням комітента від свого імені в інтересах та за рахунок комітента придбати разом з ОСОБА_4 на праві спільної власності (розмір частки кожного 1/2) у ОСОБА_5 (продавець) земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: вул. Дружби, земельна ділянка 73, с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району, Київської області, кадастровий номер 3222484400:10:004:0273.

Відповідно до умов п. 2 додаткової угоди сторони домовились, що частка вказаної земельної ділянки (розмір частки комітента 1/2) має бути придбана за 67500 грн.

Згідно умов п. 3 додаткової угоди сторони домовились, що в подальшому комісіонер вчинить всі необхідні дії для виділення 1/2 частки комітента в натурі в межах 0,075 га. При цьому на витрати, повязані з виділом 1/2 частки комітента можуть бути використані кошти із залишків від придбання земельної ділянки.

Відповідно до умов п. 4 додаткової угоди сторони домовились викласти п. 2.1.3 до договору комісії від 03 грудня 2012 року наступного змісту: «2.1.3. Протягом 7 робочих днів з моменту купівлі-продажу земельної ділянки інформувати комітента про хід виконання доручення, отриманого за цим договором. Протягом 12 місяців після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із третьою особою (продавцем) здійснити виділення 1/2 частки в натурі в межах 0,075 га, відповідно до вимог законодавства, про що повідомити комітента протягом 7 робочих днів та протягом 12 місяців передати комітенту предмет договору шляхом оформлення на останнього права власності на придбану (оформлену) земельну ділянку».

Отже, відповідно до вимог пунктів 1.3, 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.6 договору комісії від 03.12.2012 року та п. 4 додаткової угоди до договору комісії від 12.12.2012 року відповідач, виступаючи від свого імені, взяв на себе зобовязання самостійно укласти з продавцем (третьою особою) договір купівлі-продажу земельної ділянки, прийняти її у продавця відповідно до умов цього договору, протягом 12 місяців після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки із третьою особою (продавцем) здійснити виділення 1/2 частки в натурі в межах 0,075 га, відповідно до вимог законодавства, про що повідомити комітента протягом 7 робочих днів, протягом 12 місяців передати комітенту предмет договору шляхом оформлення на останнього права власності на придбану (оформлену) земельну ділянку та передати комітентові земельну ділянку та іншу документацію за договором купівлі-продажу із покупцем.

Встановлено, що 03 грудня 2012 року ОСОБА_3 видав розписку, в якій підтвердив отримання безпосередньо від ОСОБА_2 готівкових коштів в розмірі 74000 грн. для виконання обовязків за договором комісії від 03 грудня 2012 року.

Встановлено, що відповідно до умов п. 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 грудня 2012 року ОСОБА_5 продає, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в рівних частинах кожний, купують у власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Дружби, 73, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площа земельної ділянки 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки3222484400:10:004:0273.

Згідно умов п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки продаж земельної ділянки здійснено за 135000 грн., які продавець отримала від покупців готівкою до підписання цього договору.

Відповідно до п. 1 договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, від 03 вересня 2013 року, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 уклали договір про наступне: співвласники домовилися про поділ земельної ділянки, що належить їм на праві спільної сумісної власності та виділу їх часток у натурі кожному з них відповідно до їх часток у спільному майні. Співвласникам належать частки у їх спільній власності на земельну ділянку, а саме: стороні 1 ОСОБА_4 -1/2 частина земельної ділянки (кадастровий номер 3222484401:02:002:5080), площею 0,15 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Дружби, 73, цільове призначення земельної ділянки-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Стороні 2 ОСОБА_3 -1/2 частина земельної ділянки (кадастровий номер 3222484401:02:002:5081), площею 0,15 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Дружби, 73, цільове призначення земельної ділянки-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно умов п. 5 вказаного договору за цим договором спільна власність на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484400:10:004:0273 припиняється.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивачка зазначала, що відповідач в порушення умов договору комісії, вимог ст. 1018 ЦК України зареєстрував право власності на обєкти нерухомості за собою, чим не визнав права власності позивача на земельну ділянку, площею 0,075 га, кадастровий номер 3222484401:02:002:5081. У звязку з цим просила визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

Однак, як убачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе зобовязання і в порушення пунктів 2.1.3, 2.1.6 договору комісії від 03.12.2012 року, п. 4 додаткової угоди до договору комісії від 12.12.2012 року та ч. 1 ст. 1022 ЦК України протягом 12 місяців не передав позивачці предмет договору шляхом оформлення на неї права власності на придбану земельну ділянку та не передав позивачці земельну ділянку та іншу документацію за договором купівлі-продажу із покупцем.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивачки про визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку не підлягають до задоволення, оскільки не грунтуються на положеннях ст. 16 ЦК України та вимогах чинного цивільного законодавства України, що регулюють правові підстави набуття права власності, а також правовідносини між сторонами, які виникають з договору комісії, тобто ст. ст. 328, 392, ч. 1 ст. 1022 ЦК України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив вимоги ст. ст. 16, 392, 1011, 1018 ЦК України та не звернув уваги на те, що відповідач в порушення умов договору комісії та вимог ст. 1018 ЦК України зареєстрував право власності на обєкт нерухомості за собою, чим не визнав права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, не заслуговують на увагу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді