Ухвала суду № 58768365, 29.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/759/15-ц Головуючий у І інстанції Голік Г. К.Провадження № 22-ц/780/2424/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 29.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого: Мережко М.В.

Суддів: Мельника Я.С., Суханової Є.М.

Секретар: Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_2 на рішення Березанського міського суду Київської області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобовязання здійснити перерахунок суми заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА

У серпні 2015 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 02 квітня 2008 року укладено кредитний договір K3YWGA 15006755.

Згідно з договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 353 500,00 гривень на термін до 02 квітня 2023 року, а ОСОБА_2С, зобовязувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленому кредитним договором.

Позивач зазначав, що свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 353 500,00 гривень.

Позивач вказував, що у звязку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань станом на 07 травня 2015 року виникла заборгованість 2222 867,57 грн., яка складається: 380 327,58 грн. - заборгованість за кредитом; 615 580,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9 333,77 грн.- заборгованість по комісії за користуванням кредитом; штраф (фіксована частина) - 250,00 гривень; штраф (процентна складова) 105 838,93 грн.

В забезпечення виконання зобовязання за договором K3YWGA 15006755 було між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Згідно із п.6 Договору поруки, поручитель зобовязаний виконати зобовязання,зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом пяти календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.5 Договору поруки, позивачем направлялася вимога на адресу відповідачів вимогу із зазначенням невиконаних зобовязань за договором K3YWGA 15006755.

Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмір 2222 867,57 за кредитним договором №K3YWGA 15006755 від 02 квітня2008 року.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02 квітня 2008 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір K3YWGA 15006755.

Згідно умов якого вона отримала кредит в сумі 417 887,50 грн., з яких 353 500,00 грн.на споживчі цілі, а 64 387,50 грн. на сплату страхових платежів; зі сплатою за користування кредитом 16,08 % річних з датою остаточного повернення кредиту 02 квітня 2023 рік; з сумою щомісячного платежу 5 387,85 грн.

Позивач ОСОБА_2 зазначала, що з часу укладення кредитного договору і по кінець 2008 року вона систематично сплачувала кошти в сумі 5 387,85 грн. згідно графіку погашення та п.8.1 договору.

Позивач ОСОБА_2 вказувала, що у період загальної економічної кризи в країні, втрати роботи, погіршення фінансового стану сімї, на початку 2009 року припинила сплачувати кошти в рахунок погашення кредиту. В липні 2015 року отримала повідомлення із якого довідалася, що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» 02 жовтня 2008 року в односторонньому порядку підняв відсоткову ставку з 16.08% до 18,12% річних та 12 грудня 2008 року з 18,12% до 29,52%.

Позивач ОСОБА_2 вважала, що підняття відсоткової ставки неправомірним і таким, що порушує вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 2.3.1. кредитного договору K3YWGA 15006755.

Позивач ОСОБА_2 просила, визнати неправомірними дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки по кредитному договору K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року; зобовязати ПАТ КБ «Приватбанк» відновити відсоткову ставку відповідно до умов п 8.1 кредитного договору K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року; зобовязати ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_2 коштів по кредитному договору K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року за процентною ставкою, яка діяла на час укладення кредитного договору.

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02 квітня 2008 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки K3YWGA 15006755 предметом якого є забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобовязань перед Банком за кредитним договором K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року.

Позивач ОСОБА_3 зазначав, що з доданих до позову письмових доказів він дізнався, що 02 жовтня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» підняв відсоткову ставку до 18,12 % річних та 01 лютого 2009 року до 29,52% річних. Підвищення відсоткової ставки по кредитному договору, яке призвело до збільшення обсягу його відповідальності перед банком відбулося без його згоди.

Позивач ОСОБА_3 вважав, що при зміні умов кредитного договору K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року відповідачем було порушено вимоги ст.559 ЦК України, що призводить до припинення договору поруки.

Позивач ОСОБА_3 просив, припинити дію Договору поруки K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 18 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено часково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредиту в сумі 367577 гривень 50 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом 328008 гривень 51 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом 5343 гривні 06 коп.; пеню в сумі 50000 гривень; штраф (фіксована частина) 250 гривень 00 коп.; штраф - 37558 гривень 95 коп., а всього 788738 гривень 02 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 11831 грн. 07 коп. В зустрічному позові ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобовязання здійснити перерахунок суми заборгованості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Припинено дію договору поруки K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнити її зустрічні позовні вимоги, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, неповно зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині розглянутих вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В іншій частині розглянутих вимог рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушено норми матеріального права, неповно зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір K3YWGA 15006755.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору банк зобовязується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом:видачі готівки через касу на строк з 02 квітня 2008 року по 02 квітня 2023 року, включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 417 887,50 грн. на наступні цілі: у розмірі 353 500,00 грн. на споживчі цілі, а також у розмірі 64 387,50 грн.на оплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п.п.2.1.3,2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку кредиту винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторінгу, згідно п.8.2 даного Договору. Період сплати вважати період з 2 по 7 число кожного місяця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку (щомісячний платіж) у сум 5 387,85грн. згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. (а.с. 11-13).

Згідно із п.8.1.1 Кредитного договору позичальник зобовязується повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п.8.1. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абз.1 п.1 8.1 даного договору. (а.с. 11-13).

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме: видав кредит у розмірі 353 500,00 гривень.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань станом на 04 грудня 2015 року відповідно до розрахунку наданого позивачем остання має заборгованість у розмірі 2 517 452,28 гривень за кредитним договором K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року, яка складається: заборгованість за кредитом 380 327,58грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 670589,42 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом 10 240,77 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 1336177,73грн.; штраф (фіксована частина) 250,00 грн.; штраф (процентна складова) 119 866,78 грн.

Згідно із п.2.3.1 Кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом,при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні,встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий(резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті(по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливе в границях кількості пунктів, на збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. (а.с. 11-13).

Відповідно до наказу від 23 вересня 2008 року №СП-2008-934 позивачем було прийнято рішення про збільшення процентних ставок (а.с.178-179).

Відповідно до розпорядження від 25 грудня 2008 року №Є.40.0.0./1-20 позивачем було прийнято рішення про збільшення процентних ставок (а.с.165).

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що рішення позивача про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку є правомірним, оскільки сторони дійшли згоди під час укладення кредитного договору ( пункт 2.3.1 Кредитного договору), рішення банку про зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09 січня 2009 року.

Вказана правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України (у справі №6-149 цс 12).

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного ОСОБА_3 України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Про зміну процентної ставки відповідно до розпорядження банку від 25 грудня 2008 року №Є.40.0.0./1-20, ОСОБА_2 було направлено письмове повідомлення від 31 грудня 2008 року - 29,52% (а.с.83), що підтверджується реєстром рекомендованих письмових відправлень (а.с.81-82).

Боржник після повідомлення про підвищення процентної ставки сплачувала проценти за новою ставкою до 10 серпня 2009 року, що відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 205 та ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України вказує на згоду позичальника зі зміненим розміром процентної ставки.

ПАТ КБ «Приватбанк» 27 вересня 2009 року звернувся до Баришівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення за кредитним договором №K3YWGA 15006755 від 02 квітня 2008 року із розрахунку доданого до позовної заяви видно, що відсотки нараховувалися в розмірі 18,12% (а.с.167-169). Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17 червня 2009 року визнано мирову угоду,провадження по справі закрито. (а.с.124).

Представник банку подав клопотання про застосування до зустрічного позову ОСОБА_2 позовної давності, яке обгрунтовував тим, що позичальнику ОСОБА_2 було відомо про підняття відсоткової ставки в 2009 році, а з позовом вона звернулася лише в 2015 році.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про застосування до зустрічного позову ОСОБА_2 позовної давності, оскільки сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Відповідно до п.2.3.7 банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.8.1,8.1.1.,8.1.2 даного договору,у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні умов передбачених п.2.3.3.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України передбачено,що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором,а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

При укладенні кредитного договору сторони встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань, і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 02 квітня 2023 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору,період сплати вважати з» 2 «по» 7» число кожного місяця.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перестала виконувати щомісячне зобовязання з погашення кредиту 10 серпня 2009 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 12 серпня 2015 року, включивши до позовних вимог всю заборговану суму. Дані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, який розпочинається із 02 червня 2008 року (а.с.135-137).

Відповідно до норм ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобовязання 02 квітня 2023 року вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Вказана правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України (у справах №6-169цс14,№6-31цс15)

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Вказана правова позиція щодо застосування норм правау подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України (у справі №6-100цс14)

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного ОСОБА_3 України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка складається з урахуванням строку позовної давності, за період з 08 серпня 2012 року (початок перебігу позовної давності перед зверненням до суду) по 04 грудня 2015 року: сума заборгованості по тілу кредиту 367 577,50 гривень; сума заборгованості по процентах по кредиту 328 008,51 гривень;заборгованість по комісії за користування кредитом - 5 343,06 гривні; пеня з урахуванням строку позовної давності за період з 12 серпня 2014 року (початок перебігу спеціальної позовної давності перед звернення до суду) по 12 серпня 2015 року 483 236,49 гривень; (а.с.135-137) штраф (фіксована частина) -250,00 гривень; штраф (процентна складова) 37 558 гривень 95 коп., оскільки факт її наявності і розмір відповідачем не спростований, будь-яких інших розрахунків відповідачем не надано.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про зменшення розміру пені, яку слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» до 50000 грн., оскільки він значно перевищує розмір збитків.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором K3YWGA 15006755 02 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідно до п.1 договору поруки, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором з виконання позичальником зобовязань за кредитним договором,укладеним між Банком та позичальником. Строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів,винагороду за надання фінансового інструменту,розмір щомісячного платежу,період сплати,порядок погашення заборгованості,відсотки за дострокове погашення кредиту за цим договором,зазначені п.16 цього договору.

Згідно із п.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмір,що і боржник,включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п.3 договору поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно із п.4 договору,у випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.5 договору ,у випадку невиконання боржником будь-якого зобовязання,передбаченого п.1 договору,кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобовязання.

Згідно із п.6 ,поручитель зобовязаний виконати зобовязання ,зазначені в письмовій вимозі кредитора,на протязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги,зазначеної в п.5 цього договору.

Відповідно до ч. 1. ст. 553, та ч. 1. ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимоги кредитора в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Вказана правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України (у справі №6-701 цс 15).

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, оскільки представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав належних та допустимих доказів того, що поручителю ОСОБА_3 було направлено письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобовязання, тому ПАТ КБ «Приватбанк» без згоди поручителя ОСОБА_3 змінив зобов'язання -підвищив розмір процентів, внаслідок чого збільшив обсяг його відповідальності, що є підставою для припинення поруки в силу ст. 559 ЦК України

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.В. Мережко

Судді Є.М. Суханова

ОСОБА_4