Ухвала суду № 58765564, 05.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/797/16-к Провадження № 11-кп/773/336/16 Головуючий у 1 інстанції: Гайдук А. Л. Категорія: ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний судВолинської області у складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Міліщука С.Л., Денісова В.П.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Плечій О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 30 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодружений, не працює, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати у сумі 691 (шістсот девяносто одна) гривня 20 копійок за проведення експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 21 вересня 2015 року о 05 год. 30 хв. він, слідуючи з України в ОСОБА_3 через пункт пропуску «Ягодин» Волинської митниці ДФС України, в якості пасажира автомобіля марки «Фольксваген Пасат», р.н.з. LZА40558, намагався перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у спосіб, що утруднює виявлення, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, канабіс, загальною масою 1,73 г., розфасований у два паперові згортки, один з яких масою 1,32 г, приховав у чоловічі шкарпетки, помістивши їх у власний рюкзак, що знаходився на задньому пасажирському сидінні автомобіля, інший масою 0,41 г, на дні сумки із особистими речами на задньому пасажирському сидінні автомобіля, а також наркотичний засіб, обіг якого обмежено, бупренорфін, масою 0,0018 г, який приховав у відділенні гаманця, поміщеного до вказаної сумки з особистими речами, та психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін, масою 0,1226 г, поміщену у паперовий згорток та обгортку з-під цукерки з надписом «Шипучка», приховавши його у кишені власної куртки, що знаходилася на задньому пасажирському сидінні, таким чином виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки зазначені наркотичні засоби та психотропна речовина були виявлені під час проходження прикордонно-митного контролю.

У апеляційній скарзі прокурор оскаржує рішення суду з мотивів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належить до категорії тяжких та має підвищену суспільну небезпеку. Посилається на види і розмір предмету контрабанди. Стверджує, що суд не обґрунтував застосування до обвинуваченого двох інститутів призначення покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією статті, та звільнення від відбування покарання з випробуванням. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України, та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав її у повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у закінченому замаху на переміщення через митний кордон з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого забороненено, і психотропної речовини, обіг якої обмежено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК України є правильними і ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання,враховує ступіньтяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляції прокурора про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

З достатньою повнотою судом взято до уваги обставини, які помякшують покарання щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, з раннього дитячого віку виховувався без батьківського піклування, за місцем проживання характеризується посередньо, притягається до кримінальної відповідальності вперше, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів.

З урахуванням позиції сторони обвинувачення, помякшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції підставно застосував до ОСОБА_4 ст. 69 КК України та призначив основне покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією статті, інкримінованого йому злочину.

Доводи прокурора про необґрунтованість застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд вважає безпідставними.

Хоча даний злочин належить до категорії тяжких, вчинений у сфері обігу наркотичних засобів, однак розмір наркотичного засобу в порівнянні з іншими статтями КК України не тягне за собою кримінальної відповідальності (ст. 309 КК України), тяжких наслідків від злочину не настало, він не був доведений до кінця, відсутній корисливий мотив, оскільки наркотичний засіб використовувався для власного споживання, протиправних дій після скоєння даного злочину ОСОБА_5 не вчиняв.

Таким чином, покарання, призначене обвинуваченому у виді позбавлення волі із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, на думку апеляційного суду, є необхідним і достатнім для виправлення першого та попередження вчинення ним нових злочинів і таким, що не можна визнати надмірно мяким, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Любомльського районного суду Волинської області від 30 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді