Ухвала суду № 58763872, 04.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

№ апеляційного провадження: Головуючий у 1 - й інстанції: ОсауловаА.А.

22-ц/796/7993/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Качана В.Я., Кравець В.А.

при секретарі - Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивачка звернулась у грудня 2015 року.

Зазначала, що протягом тривалого часу була знайома із ОСОБА_3 що займала посаду заступника директора Київського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик», та створила хибне уявлення укладення із позивачкою 3-х договорів банківського вкладу. Зокрема, 22.10.2013 року між позивачкою та ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу, за яким вона передала вказаній посадовій особі банку грошові кошти в сумі - 401 952 грн.; 29.11.2013 року між позивачкою та ПАТ КБ «Хрещатик» в особі ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу, по якому вона передала останній кошти в сумі - 24 000 грн. на визначений у договорі строк; 30.05.2013 року та 23.10.2013 року між позивачкою та ОСОБА_3, як уповноваженою особою вказаного банку, також було укладено інші договори банківського вкладу, за якими вона передала грошові кошти у сумах відповідно - 25 000 грн. та 100 000 грн. Як дізналась позивачка, підписані нею та ОСОБА_3 договори банківського вкладу по внутрішній системі банку обліковані не були, а передані нею грошові кошти не були оприбутковані по касі банку, а привласнені вказаною посадовою особою банку шляхом вчинення нею зловживання своїм службовим становищем. Оскільки ОСОБА_3 була службовою особою ПАТ «КБ «Хрещатик» та саме у такому статусі отримала від позивача кошти, її дії знаходяться у причинному зв»язку з заподіянням шкоди позивачці, тому саме вказаний банк повинен відшкодувати позивачці завдану її працівником шкоду під час виконання нею службових обов»язків.

Виходячи з цього позивачка просила суд стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 550 952 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої працівником при виконанні службових обов»язків, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягє до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

З копій договорів банківського вкладу, наданих позивачкою, від 23.10.2013 року за №222Д-431650, від 22.10.2013 року за №222Д-430702, від 29.11.2013 року за №222Д-449995, від 30.05.2013 року за №668/2013-222, що укладені між позивачкою та ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі ОСОБА_3 вбачається про прийняття банком грошових коштів в різних сумах на вкладний (депозитний) рахунок із відповідним номером.

За умовами п.5.1 вказаних договорів визначено, що останні набирають чинності з моменту підписання їх сторонами та внесення вкладником коштів на Вкладний рахунок, що підтверджується квитанцією відповідної форми, яка свідчить про внесення готівки, або виписки з Вкладного рахунку.

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам , встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності та звичаями ділового обороту. У разі не додержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову посилався на те, що позивачем не було здійснено жодних дій щодо внесення коштів за договором та не надано документів на підтвердження внесення коштів на вкладний рахунок у визначених в договорах сумах.

Судова колегія погоджується з такими висновками районного суду.

Матеріали справи не містять квитанцій чи інших документів, які б підтверджували внесення позивачем готівки відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року № 174.

Згідно п. 2.1 Постанови НБУ № 516 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Посилання в апеляційній скарзі на ст. 1172 ЦК України є безпідставними.

Так, згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Разом з тим доказів протиправної поведінки, заподіяння шкоди позивачці саме працівником банку ОСОБА_3, причинного зв»язку між ними і вини останньої саме по заволодінню її коштами згідно наданих договорів суду протягом усього часу розгляду справи надано не було.

Що стосується моральної шкоди, то судова колегія зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не надано обґрунтованих та належних доказів про заподіяння йому фізичних страждань та не доведено наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Таким чином, судом першої інстанції відмовленно у задоволенні позову на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: