Постанова № 58762891, 29.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа № 914/316/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс, вих. № 01-27/04-2016 від 27.04.2016

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2016 (суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/316/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє регіональна філія Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс, м. Львів

про стягнення 286 340, 19 грн.

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця від імені якого діє регіональна філія Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Укртрансальянс про стягнення 156 101, 92 грн грн збору за зберігання вантажу та 53 534, 59 грн пені.

Під час розгляду спору місцевим господарським судом, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яка судом прийнята, та просив стягнути з відповідача на його користь 201 477, 60 грн збору за зберігання вантажу та 84 862, 59 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2016 у справі № 914/316/16 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 201 477, 60 грн збору за зберігання вантажу, 84 862, 59 грн пені та 4 295, 11 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, виходив, зокрема з того, що відповідач при здійсненні залізничного перевезення у терміни, визначені п. 46 Статуту залізниць України, не вивіз вантаж, що прибув на станцію призначення, із місця загального користування, що підтверджено належними та допустимими доказами, у звязку з чим з нього до стягнення підлягає плата за зберігання вантажу, а також за її прострочення і пеня.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ Укртрансальянс звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2016 та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за збереження ватажу з розрахунку 1,6 грн за одну тонну ватажу, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на відсутність підстав для двократного нарахування плати за зберігання вантажу, оскільки в акті загальної форми відсутня інформація, яка б відображала початок і кінець періоду затримки, а також акти не містять достатніх даних, які б підтверджували виникнення ускладнень на станції у звязку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів.

Крім того, скаржником долучено до апеляційної скарги зображення, які на його думку підтверджують відсутність ускладнень на станції.

29 червня 2016 року позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, на спростування доводів скаржника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Правила складання актів не містять обовязку для залізниці детально описувати у акті загальної форми умови та обґрунтування обставин, що викликають ускладнення на станції у звязку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів.

Крім того, звертає увагу що факт невиконання відповідачем своїх зобовязань та обґрунтованість нарахування відповідачем збору за зберігання вантажу, в тому числі і в двократному розмірі, був предметом розгляду справи № 914/2731/15, за результатами якої присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 87 015, 10 грн збору за зберігання вантажу з 23.03.2015 по 31.07.2015, отже вказані обставини відповідно до ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Щодо долучених відповідачем зображень, позивач вказує, що такі не можуть слугувати належним та допустимим доказом в порядку та розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки невідомо коли такі зображення були зроблені, а також такі лише відображають розміщення вантажу лише у конкретний момент часу.

Відтак, позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2016 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив змінити рішення місцевого господарського суду та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за збереження ватажу з розрахунку 1,6 грн за одну тонну ватажу.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2016 у справі № 914/316/16 залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.01.2015 Державним територіально-галузевим обєднанням Львівська залізниця, правонаступником якого є Регіональна філія Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрансальянс (замовник) було укладено договір № Л/М/15/2/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Договір регламентує взаємовідносини між залізницею (позивачем) та замовником (відповідач) по наданню послуг, повязаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги на умовах попередньої оплати (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, залізниця зобовязана надавати платні послуги по підготовці та подачі вагонів, перевезення вантажів та інших додаткових зборів. Розрахунок провізних платежів, послуг та додаткових зборів проводиться згідно ставок Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.

Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що замовник зобовязаний здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів авансом в сумах, відповідних до обсягу запланованого перевезення на розподільчий рахунок Єдиного ТехПД залізниці.

Відповідно до п. 5.2 договору, у разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за невиконання плану перевезень (статті 106, 108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості залізниця вправі відповідно до статей 51 та 62 Статуту затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.

22 березня 2015 року на станцію Мостиська-ІІ Львівської залізниці прибули вагони №44729408 та №44910420, які прямували по накладних №50203249 та №50203256 за маршрутом Шпічкіно - Мостиська-ІІ, з вантажем злитки стальні, вантажоодержувачем яких було ТОВ Укртрансальянс.

Відповідач листом від 23.03.2015 за вих № 38 просив позивача вивантажити вантаж з вагонів №44729408 та №44910420 на місця загального користування.

На виконання вимог відповідача позивачем надано дозвіл та 23.03.2015 вагони №44729408 та №44910420 були подані товариству під вивантаження та вивантажені на місцях загального користування, що підтверджується памятками про подавання вагонів №60 та №61, а також актом загальної форми ГУ-23 №389 від 23.03.2015.

Частиною 2 статті 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобовязаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Як зазначено в п. 2 Правил зберігання вантажів, для вантажу злитки стальні встановлений граничний строк зберігання і вивезення його вантажовласниками зі станції - пять діб.

Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно з п. 2.1 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 1,6 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів на відкритих складах.

Відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України, у разі виникнення ускладнень на станції у звязку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5.2 договору, у разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за невиконання плану перевезень (статті 106, 108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.

При наявності заборгованості залізниця вправі відповідно до статей 51 та 62 Статуту затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.

Згідно з п. 5.3. договору, у разі виникнення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги замовник сплачує залізниці пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У відповідності до п. 3.3.2. договору, у разі наявності дебіторської заборгованості, пені першочергово погашається заборгованість і пеня шляхом перерахування грошей.

Позивачем вказано, що вантаж знаходився на місцях загального користування станції з 23.03.2015 по 21.04.2016. Вказані обставини не заперечуються обома сторонами.

Відтак, позивачем на підставі вищенаведених норм, нараховано відповідачу плату за зберігання вантажу на станції Мостиська-ІІ з 01.08.2015 по 29.02.2016 в розмірі 288 492, 70 грн без ПДВ. Нарахування даної суми проводилось у двократному розмірі на підставі наказу №МРОД77 від 01.04.2015, який був виданий внаслідок складання акту загальної форми №396 від 01.04.2015, згідно якого зафіксований факт ускладнення роботи станції.

З урахуванням того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2015 у справі № 914/2731/15 стягнуто за період часу з 23.03.2015 по 31.07.2015 - 87 015, 10 грн боргу за зберігання вантажу, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за зберігання вантажу становить 201 477, 60 грн з ПДВ. За прострочення сплати плати за зберігання вантажу позивачем нараховано та заявлено до стягнення 84 862, 59 грн пені.

7 травня 2015 року позивачем надсилалась відповідачу претензія, в якій останній повідомляв про наявність заборгованості та збільшення розміру начальником залізниці збору за його збереження до двократного розміру на підставі ст. 36 Статуту залізниць України.

Поряд з цим, як вбачається з вказаної претензії, оплата позивачем проведена лише частково.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Пунктом 5.3. розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею розяснено, що права і обовязки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Слід зазначити, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами. А навіть якщо він збільшений начальником залізниці до двократного розміру, не є санкцією - мірою відповідальності за порушення зобовязання.

Як зазначалося вище, ст. 36 Статуту залізниць України передбачено, що начальник залізниці, у разі виникнення ускладнень на станції у звязку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом засвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати за понаднормативне зберігання вантажу є акти загальної форми.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт загальної форми №396 від 01.04.2015, що став підставою для застосування начальником станції згідно наказу МРОД77 від 01.04.2015 двократного розміру збору за збереження вантажу відповідача.

Як вбачається з акту загальної форми №396 від 01.04.2015, такий складено відповідно до вимог, предявлених до його складання Правилами складання актів. Зокрема, вказаний акт підписаний уповноваженими на це особами, в акті викладена уся необхідна інформація.

Колегія суддів погоджується з спростуванням місцевим господарським судом доводів позивача, що відсутність викладення в акті загальної форми №396 від 01.04.2015 детальних обставин виникнення ускладнень на станції у звязку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, відображення початку та закінчення періоду затримки у звязку з несвоєчасним вивезенням вантажу відповідачем, є безпідставними, оскільки відповідачем не наведено відповідної норми права, відповідно до якої залізниця повинна відображати таку інформацію в акті загальної форми.

Більше того, вантаж, який належить відповідачу, розвантажений на місцях загального користування залізниці, момент розвантаження зафіксований відповідними документами, що підтверджується памятками про подавання вагонів №60 та №61, актом загальної форми №389 від 23.03.2015

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачу було відомо про збільшення начальником залізниці розміру збору за збереження вантажу у звязку з виникненням ускладнень на станції, повязаних з несвоєчасним вивезенням вантажу. Однак, відповідачем не оскаржено дії начальника залізниці та наказ, за результатами якого призначено двократний розмір. Отже вказаний наказ був чинним. Відтак, з урахуванням вищевикладеного, підстави для його невиконання відсутні.

Також судова колегія бере до уваги те, що вантаж вивантажено на місця загального користування у кількості 8 штук, масою вантажу 122, 582 кг саме за заявою відповідача ще в березні 2015 року. Вантаж зберігався там до квітня 2016, тобто більше року. Отже, підставою для нарахування збору слугувала саме бездіяльність відповідача.

Більше того, правомірність стягнення двократного розміру також підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2015 у справі № 914/2731/15, що стосувалось стягнення збору в даних правовідносинах на підставі того ж наказу начальника залізниці, лише за інший період. Вказане рішення набрало законної сили.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 201 477, 60 грн збору за зберігання вантажу та 84 862, 59 грн пені в порядку п. 5.3 договору (0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу), яка обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ.

З огляду на вищевикладене, доводи скаржника є безпідставними.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У звязку з відсутністю доказів, які б обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2016 у справі № 914/316/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 04.07.2016.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.