Постанова № 58762806, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 925/263/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Гончаренко Р.Ю. (прокурор згідно наказу №1370 від 22.06.2016 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.06.2016 р.

у справі №925/263/16 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Золотоніської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Золотоніської міської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором пайової участі в розмірі 34603,00 грн., 41375,88 грн. інфляційних втрат та 3519,65 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.06.2016 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3519,65 грн. 3% річних, 41375,88 грн. інфляційних втрат на підставі умов договору пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у разі будівництва об'єкту від 15.04.2014 р. В решті вимог в частині стягнення 34603,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення 3519,65 грн. 3% річних та 41375,88 інфляційних втрат і прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, несправедливим, винесено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Представник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Золотоніської міської ради в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 14.06.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 квітня 2014 року між виконавчим комітетом Золотоніської міської ради (Виконком) в особі міського голови Войцехівського В.О., який діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Замовник), що діє на підставі виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20260170000004162, виданої виконавчим комітетом Черкаської міської ради, було укладено договір № 08/2014 пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у разі будівництва об'єкту, за умовами якого предметом даного договору є пайова участь «Замовника» у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Золотоноші у разі завершення будівництва бізнес-центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, пайова участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Золотоноша складає 225 603 грн. Розрахунок пайової участі (додаток 1) (а.с. 30 зворотня сторона).

Договір набуває чинності після підписання його сторонами (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору, Замовник зобов'язався сплатити пайову участь у сумі 225603,00 грн. єдиним платежем до бюджету розвитку міського бюджету.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, після закінчення будівництва та сплати пайової участі ввести зазначений об'єкт в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Доказів визнання вказаного договору недійсним або про його розірвання до часу закінчення строку дії договору - сторонами у справу не надано.

Згідно ч. 1 ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель або для інших потреб. Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

15 квітня 2014 року Інспекцією ДАК в Черкаській області відповідачу видана Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована за № ЧК 143141050788 (а.с. 33-36).

Рішенням Золотоніської міської ради від 23.04.2014 р. за № 38-10/VI відповідачу надано розстрочку платежу по договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в зв'язку з завершенням будівництва бізнес-центру, що розташований по АДРЕСА_1 рівними частинами до 20.12.2014 р. (а.с. 32).

24.04.2014 р. між виконавчим комітетом Золотоніської міської ради в особі міського голови Войцехівського В.О., який діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Замовник), що діє на підставі виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20260170000004162, виданої виконавчим комітетом Черкаської міської ради, було укладено додаткову угоду до договору пайової участі від 15.04.2014 р. (а.с. 31), за умовами якої розстрочено платіж по договору пайової участі № 08/2014 від 15.04.2014 р. у розвитку інфраструктури міста в зв'язку з завершенням будівництва бізнес-центру, що розташований по АДРЕСА_1 рівними частинами до 20 числа кожного місяця (28200,375 грн.) в термін до 20.12.2014 р. в сумі 225603,00 грн. відповідно до рішення Золотоніської міської ради від 23 квітня 2014 року № 38-10/VI «Про розстрочку платежу по заключенню договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Золотоноша з ФОП ОСОБА_3.».

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати у встановлений строк суми пайового внеску із розстроченням платежів повністю не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 34603,00 грн.

Згідно листа виконавчого комітету Золотоніської міської ради № 268 від 03 лютого 2016 року (а.с. 37) та № 23 від 03 березня 2016 року (а.с. 38) на день подачі позову до суду відповідачем було сплачено 191000,00 грн. (171000,00 + 20000,00).

Відповідно до п. 6.3 договору, він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань і вважається виконаним при проведені сторонами остаточних розрахунків, що підтверджується виданою фінансовим управлінням Золотоніського міського виконавчого комітету довідкою про виконання Замовником взятих на себе договірних зобов'язань.

Представник відповідача подав до суду заяву від 04 квітня 2016 року про припинення провадження по справі у зв'язку зі сплатою основного боргу, що підтверджується квитанцією від 01.04.2016 р. (а.с. 44, 45).

Золотоніська місцева прокуратура подала до суду пояснення від 20.04.2016 р. (а.с. 51-53), в якому вказала, що після відкриття 21 березня 2016 року господарським судом провадження по справі, відповідачем сплачено основну суму боргу 34603,00 грн., що підтверджується інформацією виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 13 квітня 2016 року № 892 (а.с.55).

В частині сплачених відповідачем 34603,00 грн. коштів основного боргу представник прокуратури, у вищевказаному поясненні, провадження у справі просив припинити.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, при проведенні між сторонами розрахунків в ході розгляду справи, в частині сплаченої суми провадження підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34603,00 грн. основного боргу слід припинити.

Прокурор також просить суд стягнути з відповідача 3519,65 грн. як 3 % річних та 41375,88 грн. інфляційних втрат за прострочення внесення відповідачем платежів згідно договору від 15.04.2014 р. та Додаткової угоди до нього.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що Замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу «Виконкому», згідно ст. 625 ЦК України, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (а.с.29).

Колегією суддів критично оцінюються заперечення відповідача про те, що норма ст. 625 ЦК України прямо вимагає від кредитора попередньо направляти боржнику вимогу про сплату інфляційних та процентів річних, чого у відносинах сторін не відбулося, а тому позовна вимога в цій частині є незаконною.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 15-рп/2002 за зверненням ТОВ «Торговий Дім «Кампус Коттон Клаб» (справа про досудове врегулювання спорів) висловлено правову позицію про те, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тобто, направлення кредитором своєму боржнику будь-яких вимог, претензій чи заяв до часу звернення із позовом до суду є його правом, а не обов'язком, а тому не є перешкодою у зверненні до суду з вимогами про стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Доказів проведення відповідачем розрахунку за цими вимогами у справі немає, строк виконання даних зобов'язань є таким, що настав.

В матеріалах справи відсутні докази для звільнення відповідача від фінансової відповідальності перед позивачем за порушення строків внесення платежів за договором № 08/2014 пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у разі будівництва об'єкту від 15 квітня 2014 року.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.04.2014 р. по 04.03.2016 р. є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, оскільки в частині стягнення інфляційних та 3% річних прокурор свої вимоги не збільшив, то до стягнення з відповідача на користь позивача належить 3% річних у розмірі 3519,65 грн. та 41375,88 грн. інфляційних втрат на підставі умов договору № 08/2014 пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у разі будівництва об'єкту від 15.04.2014 року.

Щодо доводів відповідача про те, що прокурор не мав права подавати позов в інтересах держави в особі виконавчого комітету Золотоніської міської ради, який є самостійною юридичною особою та повинен захищати свої права сам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст. 29 ГПК України, прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

При поданні позову та в ході розгляду справи прокурор вказав на те, що позивачем з 2014 року не вжито ніяких заходів до відповідача про стягнення з нього боргу та передбачених договором від 15.04.2014 р. інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати навіть розстрочених платежів, що негативно впливає на наповнення місцевого бюджету. В цьому прокурор обґрунтовано вбачає неналежне виконання місцевим органом влади своїх повноважень, що є підставою подати позов в інтересах держави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що правомірність підстав позовних вимог доведена повністю, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 3519,65 грн. - 3% річних та 41375,88 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 08/2014 пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у разі будівництва об'єкту від 15 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, несправедливим, винесено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.06.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 01.06.2016 р. у справі №925/263/16 залишити без змін.

Справу №925/263/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун