Постанова № 58762749, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/20525/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Андрієнка В.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: Пастух В.І. - представник за довіреністю від 18.05.2016 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року

по справі № 910/20525/15 (суддя: Нечай О. В.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Лівівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про стягнення 283 034,36 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Лівівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про стягнення 283 034, 36 грн. заборгованості за постачання електроенергії.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції Публічне акціонерне товариство «Компанія Райз» подало зустрічний позов про зобов'язання Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» провести перерахунок використаної електричної енергії шляхом визначення на підставі показників технічних засобів обліку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 по справі № 910/20525/15 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 262 085,34 грн. заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 6 281,29 грн., пеню в розмірі 14 667,73 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 5 660,69 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015, Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач звернувся із листом до позивача, в якому просив із врахуванням сезонної, не типової роботи елеватора, не застосовувати п. 3.4 ПКЕЕ та перерахувати рахунок № 1205 від 31.01.2015 року. При цьому, у відповідь на зазначений лист позивач повідомив відповідача про вирішення провести перерахунок використання електроенергії та сторнування рахунку № 1205 від 31.01.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

16.03.2016 року Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" повторно подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2016 року, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" по справі № 910/20525/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 20.04.2016 року.

У судове засідання 20.04.2016 року представник відповідача за первісним позовом не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 20.04.2016 року заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, відповідно до якого просив суд здійснити процесуальне правонаступництво та залучити до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Лівівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" замість Державного териториально-галузевого об'єднання "Лівівська залізниця".

Клопотання про процесуальне правонаступництво обґрунтована тим, що відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" реорганізовано в регіанальну філію "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Згідно із ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів здійснила правонаступництво шляхом заміни Державного териториально-галузевого об'єднання "Лівівська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Лівівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року колегія суддів здійснила правонаступництво шляхом заміни Державного териториально-галузевого об'єднання "Лівівська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Лівівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та відклала розгляд справи до 25.05.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року враховуючи участь у первинному кваліфікаційному оцінюванні суддів Пономаренка Є. Ю. та Руденко М. А., які не є головуючими суддями, справу № 910/20525/15 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 25.05.2016 року, справу № 910/20525/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Кропивна Л. В., Андрієнко В. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року справу № 910/20525/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Кропивна Л. В., Андрієнко В. В.

У судовому засіданні 25.05.2016 року оголошено перерву до 08.06.2016 року.

У зв'язку із перебуванням головуючої судді Дідиченко М. А. в період з 08.06.2016 року по 10.06.2016 року у відпустці, колегія суддів призначила іншу дату судового засідання - 29.06.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2016 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 29.06.2016 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.07.2014 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (далі - постачальник, позивач) та Мостиською філією Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 1205 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 2 558 квт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовились про те, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 2.3.3 договору визначено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику за такі види нарахувань, як вартість електричної енергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, без облікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" виключно коштами, які перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно з п. 6.21 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (далі - Правила), у разі зниження споживачем протягом двох розрахункових періодів середньої фактичної величини споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії до рівня, який нижче мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку (а саме, значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами засобів обліку менше значення обсягу електричної енергії, визначеного як добуток навантаження електроустановок на мінімально допустимому рівні завантаження схеми обліку на тривалість визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів протягом розрахункового періоду), електропередавальна організація (постачальник електричної енергії) має висунути вимогу до власника цих засобів обліку щодо приведення розрахункового обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів (якщо таке зниження споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії не передбачено проектними рішеннями). Мінімально допустимий рівень завантаження схеми обліку визначається:

- у разі, якщо схема обліку не обладнана трансформаторами струму, виходячи із струму навантаження, який дорівнює порогу чутливості лічильника прямого включення;

- у разі встановлення у схемі обліку трансформаторів струму, виходячи з величини, яка є більшою: мінімального струму первинних обмоток трансформаторів струму, при яких нормується їх похибка, або добутку порога чутливості засобу обліку (лічильника) на коефіцієнт трансформації трансформаторів струму.

До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів.

У разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень - лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5 % у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку.

Відповідно до п. 3.33 Правил електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку.

Позивачем, 16.10.2014 було складено акт № 01-1014/00919 та акт № 01-1014/00918 про контрольний огляд засобів обліку споживача електричної енергії в присутності представника відповідача, в якому зазначено вимогу про приведення трансформаторів струму до вимог ПУЕ та ПКЕЕ.

В січні 2015 року відповідачем надано позивачу акт про використану активну (реактивну) електричну енергію, з якого вбачається, що обсяг споживання відповідачем електричної енергії нижчий мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку.

Позивач листом від 24.12.2014 № ЕЕ-6/1313 звернувся до відповідача з вимогою про приведення засобів обліку електричної енергії у відповідність до вимог пунктів 3.1 та 6.21 Правил та Правил улаштування електроустановок споживача, у зв'язку із зменшенням споживання електричної потужності, та повідомив відповідача, що у разі не виконання вимог зазначених у листі, розрахунок спожитої електричної енергії проводитиметься на підставі п. 6.21 Правил.

У січні 2015 позивачем виставлено відповідачу рахунок № 1205 за спожиту електричну енергію на суму 449 386,90 грн, в тому числі із врахуванням 5 % за недозавантаженість трансформаторів струму.

Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 1205 від 28.02.2015 на суму 20 441,11 грн за спожиту активну електричну енергію, № 1205 від 31.03.2015 на суму 31 953,27 грн, за спожиту активну електричну енергію, № 1205/р від 31.03.2015 на суму 49,97 грн за реактивну електричну енергію, № 1205 від 30.04.2015 на суму 22 112,72 грн за спожиту активну електричну енергію, № 1205/р від 30.04.2015 на суму 24,64 грн за реактивну електричну енергію, № 1205 від 31.05.2015 на суму 13 561, 92 грн за спожиту активну електричну енергію, №1205/р від 31.05.2015 на суму 28,46 грн за реактивну електричну енергію, № 1205 від 30.06.2015 на суму 8 239,68 грн за спожиту активну електричну енергію, № 1205/р від 30.06.2015 на суму 81,35 грн за реактивну електричну енергію, № 1205 від 31.07.2015 на суму 104 041,74 грн за спожиту активну електричну енергію, № 1205/р від 31.07.2015 на суму 6 199,94 грн за реактивну електричну енергію, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, відповідач розрахувався за поставлену електричну енергію частково, а саме за січень 2015 року сплачено 377 652,00 грн за спожиту активну електричну енергію та 103,07 грн за реактивну електричну енергію за січень, березень, квітень та травень 2015 року.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 262 085,34 грн. та заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 6 281,29 грн.

Водночас, відповідач подав зустрічну позовну заяву про зобов'язання позивача провести перерахунок використаної електроенергії шляхом визначення на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку, який встановлено на тяговій підстанції ЕЧЕ-38, та зобов'язати позивача сторнувати рахунок № 1205 від 31.01.2015 із врахуванням перерахунку використання електроенергії.

В обґрунтування своїх позовних вимог відповідач посилається на те, що в період грудня 2014 по березень 2015 об'єкт, що під'єднано до електропостачання на підставі договору, знаходився на стадії будівництва та пусконалагоджувальних робіт, відповідно 18.02.2015 року відповідач звернувся до позивача з проханням перерахувати рахунок № 1205 від 31.01.2015 та змінити донарахування з 5% на 1%.

Крім того, відповідач зазначає, що ним було повідомлено позивача про прийняття рішення відповідачем про додання ще однієї точки обліку для уникнення недовантаження трансформаторів та про внесення необхідних змін до проектної документації.

16.03.2015 відповідач звернувся також до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання і теплової енергії у Західному регіоні з проханням перерахувати рахунок № 1205 від 31.01.2015, внести зміни у схему електропостачання підприємства та замінити трансформатори струму на лінії електропередач.

25.03.2015 відповідач отримав лист від Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання і теплової енергії у Західному регіоні, відповідно до якого вирішено внести зміни до проектної документації, службі електропостачання постачальника разом з споживачем розглянути можливість розрахунку за спожиту електричну енергію по показах контрольного лічильника та службі електропостачання постачальника переглянути донарахування за спожиту електричну енергію.

Листом від 07.04.2015 № ЕЕ-6/373 позивач повідомив відповідача про вирішення останнім провести перерахунок використаної споживачем електроенергії шляхом визначення на підставі показів технічних засобів обліку до моменту приведення обліку до вимог ПУЕ та ПКЕЕ, та за умови дотримання термінів виконання, які зазначені в листі позивача за первісним позовом від 26.02.2015 № 26/02 та зазначив, що сторнування рахунку № 1205 від 31.01.2015 на суму 554 979,31 грн буде проведено після виконання відповідачем змін в частині обліку та проектної документації.

Як зазначає відповідач , 01.06.2015 було проведено зміни в частині обліку, відповідно до вимог ПКЕЕ, додавши ще одну точку обліку, яка б використовувалась під час незначного споживання електроенергії.

Позивач за первісним позовом, заперечуючи проти зустрічного позову, зазначає, що він вперше висував відповідачу вимогу про приведення засобів обліку електроенергії в актах від 16.10.2014 № 01-1014/00919 та № 01-1014/00918 з терміном усунення до 16.01.2015, що підтверджується матеріалами справи. Більше того, листом від 24.12.2014 № ЕЕЕ-6/1313 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про приведення засобів обліку електроенергії до вимог ПКЕЕ та ПУЕ.

Однак споживач не виконав зазначені вимоги, внаслідок чого, тільки 31.01.2015 позивач виставив відповідачу рахунок № 1205, що свідчить про те, що ним було надано відповідачу достатньо часу для усунення зазначеного порушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем було порушено терміни, визначені позивачем, для усунення зазначеного порушення, та усунено його лише 01.06.2015, що підтверджується актом здачі-приймання електромонтажних робіт, копія якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, згідно із п. 1 Положення про Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної та теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 № 929 «Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2006 № 131 у своїй діяльності Держенергонагляд керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінпаливенерго.

Відповідно до відповідно до Закону України «Про електроенергетику» а саме ст. 9, державний нагляд (контроль) в електроенергетиці здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право:

1) вимагати від суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії усунення виявлених порушень вимог законодавства;

2) видавати суб'єктам електроенергетики та споживачам енергії обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно- правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання;

3) застосовувати відповідно до цього Закону штрафні санкції до суб'єктів господарювання за правопорушення в електроенергетиці;

4) одержувати на письмовий запит безоплатно відповідно до законодавства необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що вин жають під час здійснення державного нагляду (контролю);

5) вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного енергетичного нагляду (контролю);

6) приймати рішення про відбір зразків частин енергетичного обладнання у разі його пошкодження та призначати експертизу енергетичних об'єктів і технічну діагностику енергетичного обладнання (його окремих частин);

7) надавати суб'єктам електроенергетики та споживачам енергії консультативну допомогу з питань, що належать до його компетенції, та розглядати спірні питання, що виникають між суб'єктами електроенергетики та споживачами енергії;

8) фіксувати процес проведення заходу чи кожну окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки.

Також, відповідно до п. 11 Положення «Про Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 р. N131, Держенергонагляд має право:

- застосовувати до суб'єктів господарської діяльності штрафні санкції у порядку, визначеному законодавством;

- залучати в установленому порядку установи та організації до розроблення документів з питань, що належать до компетенції Держенергонагляду;

- залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції Держенергонагляду;

- отримувати в установленому порядку від міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання та споживачів електричної енергії інформацію, необхідну для виконання покладених на Держенергонагляд завдань;

- проводити наради, семінари та конференції з питань, що належать до його компетенції.

Отже, відповідно до ст. 11 вищезазначеного Положення Держенергонагляд не наділений правом надавати енергопостачальним організаціям рекомендації, вимоги щодо перегляду донарахувань за спожиту електричну енергію.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання і теплової енергії у Західному регіоні, відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2006 № 131, в своєму листі № 01/04-481 від 25.03.2015 перевищила свої повноваження в частині рекомендації позивачу здійснити перерахунок рахунку від 31.01.2015 № 1205.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачем було порушено вимоги ПКЕЕ та Правил улаштування електроустановок, що підтверджується матеріалами справи, та не усунено зазначене порушення у встановлений позивачем строк, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач правомірно виставив відповідачу рахунок № 1205 від 31.01.2015 на суму 489 019, 90 грн, отже позовні вимоги відповідача про проведення перерахунку використаної електроенергії шляхом визначення на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку, який встановлено на тяговій підстанції ЕЧЕ-38, та зобов'язання відповідача за зустрічним позовом сторнувати рахунок № 1205 від 31.01.2015 із врахуванням перерахунку використання електроенергії, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги зазначене, у відповідача існує перед позивачем заборгованість за договором за період з січня 2015 року по липень 2015 року включно за спожиту активну електричну енергію в розмірі 262 085,34 грн та за період червень - липень 2015 року за реактивну електричну енергію в розмірі 6 281,29 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенегетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2015 року по липень 2015 року включно за спожиту активну електричну енергію в розмірі 262 085,34 грн та за період червень - липень 2015 року за реактивну електричну енергію в розмірі 6 281,29 грн підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач також просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню в розмірі 14 667,73 грн.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 -2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, колегією суддів встановлено, що він здійснений, відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства України, та є арифметично, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовльнив вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 667, 73 грн.

Також, в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони позивачу вчиняти дії щодо відключення об'єкту ПАТ «Компанія «Райз» від електропостачання, що знаходиться за адресою: вул. Елеваторна, 1, с. Волиця, Мостиський район, Львівська область.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Мотивуючи свою заяву про забезпечення позову, відповідач зазначає, що у випадку вирішення спору у справі на користь відповідача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам відповідача до ухвалення рішення, а саме можливість відключення його об'єкту від електропостачання у зв'язку із не підтвердженою заборгованістю за постачання електроенергії та необґрунтованим її донарахуванням, в зв'язку з чим просить заборонити позивачу вчиняти дії по відключенню об'єкту відповідача від електропостачання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача за зустрічним позовом, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів .

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та наявність підстав для задоволення первісного позову, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі № 910/20525/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі № 910/20525/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/20525/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді В.В. Андрієнко

Л.В. Кропивна