Рішення № 58762407, 05.07.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа № 925/682/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Вітафрут”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат баранкових

виробів”, м. Ватутіне, Черкаської області

про стягнення 9 449 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “Вітафрут” до товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат баранкових виробів” про стягнення заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №15/02 від 15 лютого 2016 року в розмірі 9 449 грн. 53 коп., а саме: 9 070 грн. 00 коп. сума боргу за поставлений товар, 51 грн. 30 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами, 1 грн. 71 коп. пеня та 326 грн. 52 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 червня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05 липня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Від директора товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат баранкових виробів” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Жодних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин до клопотання відповідачем додано не було.

Крім того, керівник товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат баранкових виробів” не був позбавлений можливості уповноважити іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з юридичною особою трудовими відносинами, або з’явитися в судове засідання особисто.

В зв’язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 15 лютого 2016 року між приватним підприємством “Вітафрут” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Юкрейніан Фроузен Бейкері” (покупець) (найменування якого було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю “Комбінат баранкових виробів”) було укладено договір поставки за №15/02.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Ціна, кількість, асортимент товару визначаються в накладних документах, які є його невід’ємною частиною. При необхідності сторони складають додаткові угоди до специфікації (п. 1.2. договору).

Позивач свої зобов’язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу товар на суму 35 055 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних від 04 березня 2016 року за №Мн-В000493 на суму 5 985 грн. 00 коп. та від 17 березня 2016 року за №Мн-В000529 на суму 29 070 грн. 00 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видаткових накладних та відтиском печатки підприємства.

Водночас відповідач зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу лише 25 985 грн. 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення решти боргу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.4. договору поставки оплата за товар, який поставляється постачальником покупцеві здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу терміном 21 календарний день від дня поставки.

Отже, з урахуванням умов п. 4.4. договору поставки строк оплати поставленого 04 березня 2016 товару настав 25 березня 2016 року, а товару поставленого 17 березня 2016 року – 07 квітня 2016 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 9 070 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 8.2. договору поставки передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного товару, а саме: пеня у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання і не більше 5% від суми невиконаного зобов’язання.

Позивачем на підставі п. 8.2. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 грн. 71 коп. пені нарахованої за період з 08 квітня 2016 року по 15 червня 2016 року на суму боргу 9 070 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 326 грн. 52 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованих за період з 08 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року на суму боргу 9 070 грн. 00 коп.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 51 грн. 30 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами. Водночас при нарахуванні відповідних процентів позивач посилався на приписи ст. 625 ЦК України та застосовував формулу нарахування 3% річних, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.2.1.” судом встановлено, що розрахунок пені, річних та інфляційних нараховано позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив заявлені до стягнення суми, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат баранкових виробів”, вул. Транспортна,33, м. Ватутіне, Черкаської області, ідентифікаційний код 39398625 на користь приватного підприємства “Вітафрут”, вул. Фрунзе, 17/2, м. Київ, ідентифікаційний код 35219862, р/р №26000010326975 в ПАТ “Банк Восток”, МФО 307123 – 9 070 грн. 00 коп. основного боргу, 1 грн. 71 коп. пені, 326 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 51 грн. 30 коп. 3% річних та 1 378 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович