Рішення № 58761453, 05.07.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2016 р. справа № 903/415/16

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Остапук Юлія Володимирівна

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор, паспорт СО712407 від 01.09.2001р.)

від відповідача:н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Компанія Горлиця" до приватної фірми "ВІТАН" про стягнення 15 323,66 грн.

В судовому засіданні 04.07.2016 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія Горлиця" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватної фірми "ВІТАН" 15 873,73 грн. в тому числі 14500,00 грн. заборгованості по оплаті наданих згідно укладеного між сторонами заявки-договору від 11.03.2016р №11/03-03 транспортних послуг, 789,76 грн. пені, нарахованої за прострочку платежів (за період з 20.04.2016р. по 21.04.2016р. та з 22.04.2016р. по 08.06.2016р.), 522,00 грн. збитків, завданих інфляцією за період з 20.04.2016р. по 10.06.2016р., а також 61,97 грн. трьох відсотків річних, нарахованих з 20.04.2016р. по 10.06.2016р., а також судові витрати по справі.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні директор приватного підприємства "Компанія Горлиця" заявив клопотання про зменшення предявлених позовних вимог та стягнення з боржника на користь ПП "Компанія Горлиця" 747,19 грн. пені, 14,50 грн. суми збитків завданих інфляцією, 14500, 00 грн. основної заборгованості, що в загальному становить 15323,66 грн.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обовязковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у звязку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони розглянуто в судовому засіданні та прийняте судом, у звязку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 15323,66 грн.

Присутня в судовому засіданні директор приватного підприємства "Компанія Горлиця" предявлений до відповідача позов на загальну суму 15323,66 грн. підтримала та просить суд задовольнити його в повному обємі, поклавши при цьому на ПФ "ВІТАН" обовязок відшкодування ПП "Компанія Горлиця" понесених ним у звязку з поданням позову до суду судових витрат. Пояснила, що під час проведення розрахунків індексу інфляції помилково нарахувала інфляцію за квітень місяць 2016р. та припустилась помилки при розрахунку пені у звязку із чим просила врахувати дані обставини при перевірці розрахунків зазначених в позові і врахувати подану заяву про зменшення позовних вимог при прийнятті рішення в даній справі.

Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено витребуваних документів та письмових пояснень, не направлено в судове засідання свого представника, хоча про день та час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином (примірник ухвали про порушення провадження у справі направлявся за визначеною позивачем у позовній заяві юридичною: м. Луцьк, вул. Шевченка, 22, адресою ПФ "ВІТАН" рекомендованою кореспонденцією та був вручений відповідачу 21.06.2016р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с.17).

02.07.2016р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням директора у щорічній відпустці.

Присутня в судовому засіданні директор приватного підприємства "Компанія Горлиця" з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечила та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Суд в даному аспекті засвідчує, що положення господарського процесуального кодексу України не містять конкретних вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Судом відхилене, як безпідставне та необґрунтоване клопотання ПФ "ВІТАН" від 01.07.2016р. (а.с.18-19) про відкладення розгляду справи з огляду на перебування директора у щорічній відпустці.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав пояснень та заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

При цьому враховується, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на викладене суд вважає, що останнім було вжито всіх заходів спрямованих на повідомлення сторони у справі про розгляд судом справи за її участю, у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень (доводів та заперечень) з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2016 року між приватним підприємством "Компанія Горлиця", м.Київ та приватною фірмою "ВІТАН", м.Луцьк укладено договір-заявку на перевезення вантажу №11/03-03 (а.с.8).

Положеннями договору-заявки від 11.03.2016р. вартість перевезення вантажу сторонами обумовлено в розмірі 14500,00 грн. Оплата мала бути здійснена протягом 10 банківських днів після одержання оригіналів документів.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання позивачем відповідачу визначених договором-заявкою послуг по перевезенню загальною вартістю 14500,00 грн. та прийняття їх замовником 22 березня 2016 року. Саме цією датою між сторонами було підписано Акт наданих послуг №59 на суму 14500,00 грн. (а.с.10).

Підписаний між сторонами Акт наданих послуг №59 від 22.03.2016р., на думку суду, в повній мірі підтверджує надання приватним підприємством "Компанія Горлиця" приватній фірмі "ВІТАН", а також прийняття останнім без заперечень (претензій) визначених заявкою-договором транспортних послуг загальною вартістю 14500,00 грн.

При цьому судом зясовано, що Акт наданих послуг №59 від 22.03.2016р. містить всі визначені чинним законодавством обовязкові реквізити, підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками господарюючих субєктів, в повному обємі відображає зміст та обсяг здійснених сторонами на підставі останньої, згідно умов заявки-договору від 11.03.2016р. господарської операції.

Беручи до уваги положення заявки договору від 11.03.2016р., надані послуги з перевезення вантажів відповідач зобовязувався оплатити впродовж 10 банківських днів після одержання оригіналів документів.

Отримання Замовником оригіналу рахунки №60 від 22.03.2016р. вбачається із факту підписання між сторонами Акту наданих послуг №59 від 22.03.2016р.

Враховуючи викладені фактичні обставини справи та положення укладеної між сторонами заявки-договору, суд вважає, що оплата транспортних послуг повинна була бути здійсненою приватною фірмою "ВІТАН" впродовж десяти банківських днів з дня отримання документів.

Зазначені документи вручено ПФ "ВІТАН" - відповідачу 05.04.2016р. про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції з відміткою про її одержання адресатом (а.с.11).

Беручи до уваги досягнуті між сторонами договірні домовленості щодо проведення оплати послуг протягом 10 банківських днів після одержання оригіналів документів, фактичні дати отримання вантажу, момент поштового відправлення оригіналів документів замовнику та їх отримання замовником, суд вважає, що ПФ "ВІТАН" в силу фактичних обставин справи було зобовязане оплатити вартість наданих транспортних послуг у термін 10 днів з 05 по 19 квітня 2016 року включно.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ПФ "ВІТАН" своїх зобовязань за заявкою-договором від 11.03.2016р., позивачем 12.05.2016р. за №2016-60 направлено на адресу відповідача претензію про оплату наданих послуг та погашення існуючої заборгованості в розмірі 14500,00 грн. (а.с.12), котра зі сторони останнього залишилися без відповіді і належного реагування.

Викладені обставини виступили підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про примусове стягнення з боржника суми існуючої заборгованості 14500,00 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір-заявка на перевезення вантажу від 11.03.2016р. №11/03-03 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору-заявки, надання позивачем на виконання його умов відповідачу послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, отримання цих послуг приватною фірмою "ВІТАН" та непроведення при цьому у встановлені угодою строки, порядку та розмірах всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого до ПФ "ВІТАН" позову щодо стягнення суми основної заборгованості 14500,00 грн.

Сума боргу 14500,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п 6. ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 747,19 грн. нарахованої за прострочку платежів (за період з 20.04.2016р. по 10.06.2016р.).

Розглянувши позовні вимоги приватного підприємства "Компанія Горлиця" стосовно стягнення на його користь з відповідача 747,19 грн. пені, перевіривши методику її нарахування, суд встановив, що позивачем нарахована пеня з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, є підставною та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 230-232 ГК України.

При цьому судом було застосовано здійснені перерахунки за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу суму збитків, завданих інфляцією в розмірі 14,50 грн. за травень 2016 р., а також 61,97 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 20.04.2016р. по 10.06.2016р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок приватної фірми "ВІТАН".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 625, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватної фірми "ВІТАН" (43016, м. Луцьк, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 31102130) на користь приватного підприємства "Компанія Горлиця" (м. Київ, пров. Лозовний, 8, код ЄДРПОУ 35944540) 15 323,66 грн. (п'ятнадцять тисяч триста двадцять три гривні шістдесят шість копійок) (з них: 14500,00 грн. основної заборгованості, 747,19 грн. пені, 14,50 грн. інфляційних втрат, 61,97 грн. 3% річних) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

05.07.2016

Суддя І. О. Гарбар