Ухвала суду № 58758710, 29.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м. Львів № 876/7520/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: Синявську-Чаус О.О.

представника позивача: Войни О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року у справі за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

08.05.2015 року позивач Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» про стягнення борг в сумі 464750 грн. та пені в розмірі 5521,2 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав апеляційну скаргу в який зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального права та процесуального права.

Апелянт Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник апелянта Синявська-Чаус О.О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представника позивача Война О.С. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Електроконтакт Україна» зареєстроване у м.Перемишлянах Львівської області.

Підприємство організаційно складається із двох виробничих підрозділів, які функціонують у м. Перемишляни та м. Золочів Львівської області.

Станом на кінець 2014 року у Перемишлянському виробничому підрозділі кількість працівників складала 226 осіб, а у Золочівському виробничому підрозділі - 594 особи.

Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 року наданим ТзОВ «Електроконтакт Україна» середньооблікова кількість штатних працівників у 2014 році становила 831 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 23 особи.

Львівським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів на підставі даних звіту форми № 10-ПІ за 2014 рік, поданого ТзОВ «Електроконтакт Україна», розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, із зазначенням, що норматив повинен був складати 33 особи, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 23 особи, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами становила 10, середньорічна заробітна плата 46475 грн., а тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 464750 грн. та пеня за порушення термінів сплати за період з 16.04.15р. по 27.04.15р. (12 днів) в сумі 5 521,20 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон).

Згідно із статтею 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи й організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочі місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічні гарантії, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком здійснювати пошук та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Однак, обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. При відсутності такої інформації, органи, визначені статтею 18 цього Закону, не можуть скористатися своїми правами.

ч. 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що підприємства, установи, організації повинні щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані про наявність вільних робочих місць. Вся інформація подається у формі звіту 3-ПН.

Як встановлено судом першої інстанцій відповідач ТзОВ «Електроконтакт Україна» протягом 2014 р. подавав до центру зайнятості звітність форми 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів. Тобто, відповідач подавав звіти для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітом 10-ПІ від 26.02.2015 р. та звітами 3-ПН.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, роботодавець - ТзОВ «Електроконтакт Україна» вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, які спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року у справі за № 813/2384/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

В.З. Улицький

Ухвала складена в повному обсязі 04.07.2016 року.