Ухвала суду № 58758686, 30.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 р. Справа № 876/3874/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 16.12.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

-визнати протиправними дії посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України у Львівській області та управління МВС України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України при звільненні із органів внутрішніх справ за статтею 64 пункт "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та невжиття при цьому заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту;

-визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії управління МВС України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України полковника міліції Підгаєцького В.В. №65о/с від 03.09.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 із органів внутрішніх справ за статтею 64 пункт "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням рівня кваліфікації, досвіду та спеціального звання працевлаштувати ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ з 16 вересня 2015 р;

-стягнути із Управління МВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі, обчисленій судом із 16 вересня 2015 року по день постановлення судового рішення, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в розмірі 136,25 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці полковника міліції Підгаєцького В.В. №65 о/с від 03.09.2015 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_2 старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС на Львівській залізниці. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС на Львівській залізниці з 16 вересня 2015 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 зобов'язано виконати негайно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що прийнявши рішення про поновлення на публічній службі суд першої інстанції не визнав дії суб'єктів владних повноважень протиправними, хоча докази про протиправність таких дій містяться у матеріалах справи. Окрім цього, згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі незаконного звільнення з роботи працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та одночасно з цим повинно бути вирішено питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідачі - Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Головне управління національної поліції у Львівській області в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.05.2003 року ОСОБА_2 була прийнята на службу в ОВС, яку з 2003 проходила в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці.

Відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 06.12.2013 року № 38 о/с позивачу з 19.11.2013 року по 07.08.2016 року надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом МВС України від 08 червня 2015 року № 660 "Про ліквідацію Управління МВС України на Львівській залізниці" прийнято рішення про ліквідацію Управління, створено комісію з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці. Даний наказ видано відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ від 13.08.2014 р №401 та на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ".

Відповідно до наказу №741 МВС України від 22.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної поліції» всі посади Управління МВС України на Львівській залізниці скорочено.

Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015 року № 65 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_2 - старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці звільнено з органів внутрішніх справ у зв»язку з скороченням штатів.

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 03 вересня 2015 року є протиправним, оскільки позивача звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Належність до системи таких органів є державною службою.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Закону Кабінет Міністрів Української РСР своєю постановою від 29 липня 1991 року за № 114 затвердив Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (із змінами та доповненнями станом на 5 серпня 2015 року; надалі - Положення).

Пунктом 17 Положення № 114-1991 передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2, проходила службу в органах внутрішніх справ з 03 травня 2003 року; остання займана посада - старший оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці; спеціальне звання - майор міліції.

Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці № 38 о/с від 06 грудня 2013 року позивачу надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19 листопада 2013 року по 07 серпня 2016 року.

Закон України «Про Національну поліцію» було прийнято Верховною Радою України 02.07.2015 року та опубліковано 06.08.2015 року.

При цьому відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до оспорюваного наказу Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці полковника міліції Підгаєцького В.В. від 03.09.2015 року № 65 о/с позивач ОСОБА_2 була звільнена із органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивачка ОСОБА_2 на момент звільнення перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку до 07.08.2016 року включно на підставі наказу УМВС України на Львівській залізниці від 06.12.2013 року № 38 о/с.

При цьому, приписами частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України встановлено гарантії, зокрема, для жінок, які має дітей віком до трьох років, та передбачено, що їх звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням і на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

На підставі аналізу пунктів 8 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» апеляційний суд вважає, що вказаним Законом було передбачено звільнення працівників міліції у зв'язку із скороченням штатів, а не у зв'язку із ліквідацією підприємства, установи, організації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці були порушені права позивача, в частині звільнення зі служби органів внутрішніх справ всупереч вимогам частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.

При цьому, звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, згідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, за наявності доказів щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно відомостей з ЄДРПОУ Управління МВС України на Львівській залізниці, перебуває у стані припинення з 13.07.2015 року та на момент розгляду ще не ліквідоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного Кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно ч. 2 статті 104 Цивільного Кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ч. 3 ст. 105 Цивільного Кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо скасування наказу від 03 вересня 2015 року №65 о/с та поновлення позивача на посаді з 16 вересня 2015 року з вказаних вище підстав.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що оскаржуваний вище наказ про звільнення був прийнятий на виконання наказу МВС України від 22.06.2015 року № 741, згідно якого всі штатні посади були скорочені.

Крім того, судом скасовано оскаржуваний наказ та поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС на Львівській залізниці з 16 вересня 2015 року, тобто її права поновлені.

Враховуючи вказані вище обставини, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб відповідачів при звільненні позивачки, не забезпечення правового і соціального її захисту та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України з урахуванням рівня кваліфікації, досвіду та спеціального звання працевлаштувати її в органах внутрішніх справ з 16 вересня 2015 року .

Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2015 року і по день поновлення на посаді, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При апеляційному розгляді встановлено, що звільнення ОСОБА_2 відбулось у період її знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно зі ст. 18 Закону України "Про відпустки".

Посилання апелянта на те, що вона з 05.10.2015 року стала на облік у центрі зайнятості, як безробітна і має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не заслуговують на увагу, так як згідно наказу Управління МВС України на Львівській залізниці № 38 о/с від 06 грудня 2013 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19 листопада 2013 року по 07 серпня 2016 року. Докази про достроковий вихід на роботу (заява, наказ відповідача) в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з цим, на переконання апеляційного суду, вимога щодо стягнення з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь позивача грошового забезпечення є необгрунтованою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, їм надана належна правова оцінка, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року у справі №813/6450/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 04.07.2016 року