Постанова № 58758646, 23.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22158/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у прийнятті на квартирний облік ОСОБА_3 із сім'єю; зобов'язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо прийняття на квартирний облік. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а саме: встановити факт дискримінації щодо відновлення суб'єктом владних повноважень Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією конституційних житлових прав моєї родини; зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію поставити останнього та членів його родини на квартирний облік з 08.10.1991 року з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за нашим новим місцем проживання в місті Києві, та стягнути з відповідача понесені ним витрати на сплату судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зі заявою про взяття його та його сім'ї на квартирний облік за новим місцем проживання - місто Київ - з 08.10.1991 з правом першочергового отримання житла за пільгою військовослужбовця, звільненого у відставку.

Згідно довідки від 25.11.2014 № 3004003784 позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Згідно з витягу з розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.07.2015 № 349, ОСОБА_3 постійної реєстрації в м. Києві не має, з 18.06.2015 перебуває на обліку та має тимчасову реєстрацію місця перебування у філії Центру обліку бездомних громадян Київської міської державної адміністрації за адресою: пров. Лобачевського, 8-А, терміном на 6 місяців.

За результатами розгляду вказаної заяви Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією листом від 06.03.2015 №103-103/П-137-544 позивачу відмовлено у взятті позивача на квартирний облік, оскільки реєстрація останнього в Дніпровському районі міста Києва датована лише з жовтня 2014 року, а для взяття особи на облік необхідним є постійне проживання та реєстрація в місті Києві не менше п'яти років.

Листами Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2015 №103-103/ОП/П/П-137/1 та від 20.04.2015 №103-103/ОП/П-137/2-1082 позивача повторно повідомлено про відмову у взятті його на квартирний облік з посиланням на відсутність постійної реєстрації в місті Києві.

Крім того, згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.07.2015 №349, ОСОБА_3 відмовлено в прийнятті на квартирний лік у зв'язку з відсутністю постійної реєстрації в місті Києві та відсутністю документів, необхідних для прийняття рішення.

Вважаючи такі відмови у взятті на квартирний облік необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом на взяття на квартирний облік незалежно від тривалості проживання у місті Києві, оскільки останній користується правом першочергового одержання жилих приміщень, а тому необхідно зобов'язати РДА повторно переглянути питання щодо прийняття на квартирний облік. Інші вимоги позивача суд залишив без задоволення.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин є завданнями житлового законодавства Української РСР (ст. 2 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 № 5464-X)

У відповідності до ст. 31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті (ч. 1 ст. 39 Житлового кодексу Української РСР).

У силу ч.ч. 1-3 ст. 43 Житлового кодексу Української РСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

При цьому, правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок (ст. 60 Житлового кодексу Української РСР).

На виконання положень ст. 60 Житлового кодексу Української РСР постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (надалі - Правила).

Так, п. 15 Правил визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Позивачем на підтвердження наявності в останнього першочергового права одержання жилих приміщень надано до суду першої інстанції копію посвідчення, виданого майору медичної служби «у відставці» ОСОБА_3, згідно з яким він 02.08.1991 звільнений з дійсної військової служби за ст. 60 «Б» (у зв'язку з хворобою), наказ ГК ВМФ №0445 від 11.07.1991, та має право на пільги, встановлені постановами ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР від 21.03.1989 №237-74, від 20.01.1960 №74, постановами Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 та від 07.09.1989 №734. Також, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії довідки Управління комунального майна Луганської міської ради від 16.12.2014 за вих.№1-10/1411/0/41-14, підтверджено, що ОСОБА_3 зі складом сім'ї 4 особи (він, дружина, два сини) перебував на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луганської міської ради з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про протиправність дій Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у прийнятті на квартирний облік ОСОБА_3 із сім'єю, оскільки є всі підтверджуючі документи, що ОСОБА_3 користується правом першочергового одержання жилих приміщень, а тому він наділений правом на взяття на квартирний облік незалежно від тривалості проживання у місті Києві.

Що ж стосується вимоги апелянта зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію саме поставити його, ОСОБА_3, та членів його родини на квартирний облік з 08.10.1991 року з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за нашим новим місцем проживання в місті Києві, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки його дій та рішень за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не в забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання ним вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискредиційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Тобто, вимога ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача здійснити відповідні дії є формою втручання в дискредиційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому суд може лише зобов'язати повторно розглянути відповідне питання.

Що стосується доводів апелянта про те, що дії Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації є дискримінаційними по відношенню до нього як внутрішньо переміщеної особи, то колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, аргументуючи свою позицію нижчевикладеним.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначені Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 року №5207-VI (далі Закон №5207).

Так, зокрема, згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №5207, дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Однак, ОСОБА_3, як в суді першої інстанції, так і під час засідання в суді апеляційної інстанції не наведено дійсних обставин, які б свідчили, що до нього було застосовано будь-які дискримінаційні дії.

За приписами ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права

Ураховуючи наведене, оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про зміну постанови суду першої інстанції шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини в новій редакції, а саме конкретизувати з якої саме дати прийняття на квартирний облік потрібно розглянути заяву Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року - змінити.

Третій абзац резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року викласти у наступній редакції:

«Зобов'язати Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо прийняття його на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року.»

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 29.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.