Ухвала суду № 58758480, 04.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/21385/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс-Україна» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, інспектора митного поста «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби України Чеботарьової Ю.В. про визнання протиправними та скасування рішення картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс-Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), інспектора митного поста «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби України Чеботарьової Ю.В. про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250006/2015/000001/2 від 21 серпня 2015 року, прийняте відповідачем 2; 2) визнання протиправним та скасування рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлене карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250006/2015/00008 від 21 серпня 2015 року, винесене відповідачем 2.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26 січня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Імпорт-Офіс-Україна» подало до Київської митниці митну декларацію № 100250006/2015/129892 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме «вироби з картону», торговельна марка: «BUROMAX», країна виробництва: CN, виробник: SHANDONG THREE CREDITS STATIONERY CO.LTD.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 35 891,60 USD.

Вказані товари ввезено позивачем на підставі контракту № 2CR від 03 лютого 2014 року, укладеного між компанією SHANDONG THREE CREDITS STATIONERY CO.LTD (Китайська Народна Республіка) (продавець) та ТОВ «Імпорт-Офіс-Україна» (Україна) (покупець).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії наступних документів: вказаного вище контракту; міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 12 серпня 2015 року; коносаменту від 29 червня 2015 року № SZ20151129; прейскуранту (прайс-листа) виробника товару від 27 січня 2015 року; висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10 серпня 2015 року № 2246; рахунку-фактури (інвойсу) від 25 травня 2015 року № S505250; пакувального листа від 25 травня 2015 року; договору про надання послуг митного брокера від 20 жовтня 2014 року № ІОУ-10/14; інформації про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 12 серпня 2015 року № 2730; інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 29 червня 2015 року № 2761; декларації про походження товару від 25 травня 2015 року № S505250; митної декларації країни відправлення від 27 червня 2015 року № 420220150020032752; інформаційного коду результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250006/2015/000001/2 від 21 серпня 2015 року у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме вартість пакування, тари.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250006/2015/00008 від 21 серпня 2015 року.

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, звернувся до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного.

У свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, суд першої інстанції правильно встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як убачається з матеріалів справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно вказав, що доводи відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження вартості пакування, тари, є необґрунтованими, оскільки вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості, враховуючи, що позивачем надано необхідні та достатні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Ч. 2 статті 55 Митного кодексу України, визначені складові, які має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів № 100250006/2015/000001/2 від 21 серпня 2015 року є протиправним і підлягає скасуванню. А також, враховуючи, що єдиною підставою для видачі позивачу спірної картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250006/2015/00008 є також протиправною та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Шелест С.Б.

Файдюк В.В.