Постанова № 58758335, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/22762/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В. В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11.03.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22.09.2010 № 889 неправомірними; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22.09.2010 № 889, у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.03.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явилися представники сторін. Представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України.

Наказом міністра оборони від 01 жовтня 2015 року № 736 був звільнений з військової служби за станом здоров'я.

Наказом начальника військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України від 07 жовтня 2015 року № 188 виключений з 07 жовтня 2015 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При визначенні розміру вихідної допомоги відповідач керувався наказом Міністра оборони України № 595 від 15 листопада 2010 року «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

На думку позивача розрахунок допомоги було здійснено виходячи з грошового забезпечення, до якого неправомірно не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 %, яка була введена Постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ», та яку позивач отримував на постійній основі.

Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 38.1. наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.112007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889» для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889, та виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, а тому, з огляду на вимоги статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 у справі № К/800/23928/14.

Доводи про те, що згідно наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому щомісячна додаткова грошова винагорода не повинна враховуватись до складу грошового забезпечення при виплаті грошової допомоги на оздоровлення не беруться колегією суддів до уваги, оскільки Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має вищу юридичну силу, ніж наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

Однак, колегія суддів враховує, відповідно до адміністративного позову та доданих матеріалів ОСОБА_2 проходив військову службу та звільнений з військової служби з Військової служби правопорядку Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Відповідно до Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військова служба правопорядку у Збройних Силах України - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, фінансування Служби правопорядку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються на утримання Збройних Сил України і передбачаються у кошторисі Міністерства оборони України окремим рядком.

Позивачу одноразова грошова допомога при звільнення була виплачена на підставі наказу Начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України від 07.10.2015 №188, а тому Міністерство оборони України не є належним відповідачем за даним адміністративним позовом.

У разі встановлення того, що адміністративний позов заявлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за ним, місцевий суд повинен був діяти за правилами статті 52 КАС України, яка передбачає право суду першої інстанції допустити заміну відповідача належним, або ж залучити до справи другого відповідача (в залежності від згоди позивача на заміну).

Проте, при розгляді справи суд першої інстанції не дотримався приписів статей 181 та 52 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи. Можливість заміни відповідача на стадії апеляційного розгляду Законом не передбачено.

Звернення до суду із даним позовом здійснено до неналежного відповідача, що в свою чергу є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з адміністративним позовом, визначивши при цьому належного відповідача.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, на підставі п. 3 ст. 198 та п. 4 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог з тієї підстави, що його вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11.03.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11.03.2016 - скасувати та прийняти нову. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 05.07.2016.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.