Постанова № 58758009, 29.06.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1075/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Масенка О.І., Тарасенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.06.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної Прикордонної служби України та просить:

- визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 14.03.2016 № 113-КП та від 08.04.2016 № 161-КП в частині позбавлення його премії;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому премію за березень 2016 року в сумі 2128,00 грн., премію за квітень 2016 року в сумі 851,20 грн. та недоплачену частину грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік в сумі 2128,00 грн. (всього 5107,20 грн.);

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по квітень 2016 року та компенсацію суми індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ним та начальником Навчального центру було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, зокрема, Чернігівському прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної Прикордонної служби України.

На свій запит щодо нарахування та виплати грошового розрахунку при звільненні в квітні 2016 року дізнався, що в березні та квітні 2016 року йому була нарахована премія (280% від посадового окладу), однак не виплачена на підставі наказів відповідача від 14.03.2016 № 113-КП та від 08.04.2016 № 161-КП. Також в березні була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік без премії в розмірі 2128,00 грн., оскільки її він був позбавлений в березні 2016 року.

Однак, його не повідомляли про проведення службового розслідування, він не давав ніяких пояснень та заперечень. Позбавлення премії без розслідування та встановлення неналежного виконання службових обов'язків є порушенням порядку позбавлення премії, тому вважає, що премії він був позбавлений неправомірно. Відповідно накази відповідача від 14.03.2016 № 113-КП та від 08.04.2016 № 161-КП видані з порушенням порядку їх видання і повинні бути скасовані.

Крім того, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення грошова допомога за 2016 рік повинна була включати невиплачену в березні 2016 року премію в розмірі 2128,00 грн.

Стосовно невиплаченої індексації зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Щодо ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зауважив, що цією нормою визначається джерело коштів на проведення індексації. Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.

Також, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» строк, та є доходом в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», зазначені суми підлягають компенсації у зв'язку із порушенням строків їх виплати у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, надали письмові заперечення та пояснили, що старший сержант ОСОБА_1 проходив службу у Чернігівському прикордонному загоні на посаді старшого техніка відділу прикордонної служби «Дніпровське».

У березні 2016 року на ім'я начальника Чернігівського прикордонного загону від начальника відділу прикордонної служби «Дніпровське» надійшли рапорти з клопотаннями про позбавлення позивача премії на 100% від нарахованої суми у березні та квітні 2016 року, за не виконання без поважних причин доручень керівництва.

У зв'язку з наведеним, пунктами 10 та 9 наказів від 14.03.2016 № 113-КП та від 08.04.2016 № 161-КП ОСОБА_1 був позбавлений премії на 100% від нарахованої суми у березні та квітні 2016 року.

Щодо зауважень позивача, що службове розслідування за фактом не виконання ним без поважних причин доручень керівництва не проводилось, пояснили, що службові розслідування проводяться за письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини військовослужбовця.

Обов'язку проводити службове розслідування, з метою позбавлення військовослужбовців премії, жодним нормативно-правовим актом на начальника (командира) органу Держприкордонслужби не покладено та не передбачено.

Щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік зазначили, що відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.02.2010 № Т/11-1460 «Про надання інформації про потребу в коштах для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям» Чернігівським прикордонним загоном потреба в коштах для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям у поточному місяці подається до Адміністрації Державної прикордонної служби України в термін до 5 числа щомісяця.

У зв'язку з тим, що позивач звернувся з рапортом про виплату грошової допомоги для оздоровлення 10.02.2016, тобто після 5 числа поточного місяця, кошти для виплати йому грошової допомоги для оздоровлення були замовлені та надані Адміністрацією Державної прикордонної служби України лише у наступному місяці.

Наказом Чернігівського прикордонного загону від 14.03.16 №114-КП «Про виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік» наказано виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік в розмірі місячного грошового забезпечення на дату видання наказу.

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошових доходів зазначили, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2015 рік дозволили здійснити видатки на виплату індексації грошових доходів персоналу по червень 2015 року.

Відповідачем було сформовано та направлено до Державної прикордонної служби України потреби у коштах для виплати індексації Чернігівським прикордонним загоном, але фінансування надходило в обмеженому обсязі.

У зв'язку з наведеним, індексація грошових доходів за період з липня 2015 року по квітень 2016 року ОСОБА_1 не проводилась.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.04.2012 між позивачем та начальником Навчального центру полковником Момотом І.Ф., який діє відповідно до п. 29 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (а.с. 11).

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_2 та копії обліково-послужної картки, ОСОБА_1 проходив військову службу у Чернігівському прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Чернігівський ПЗ) на посаді старшого техніка відділу прикордонної служби «Дніпровське» (а.с. 12-14).

Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, наказом начальника Чернігівського ПЗ «По особовому складу» від 12.04.2016 № 79-ос старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення як такого, який звільнений з військової служби згідно п. «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ч. 6 (із застосуванням ч. 8) ст. 26 у запас, без права носіння військової форми одягу, з 12.04.2016 (а.с. 15).

Як вбачається з даного наказу, позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік виплачено.

20.04.2016 та 19.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського ПЗ із заявами, в яких просив відповідача, в тому числі, надати: детальний розрахунок нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік, розрахунок виплаченої індексації за 2015-2016 роки та у разі зменшення в березні-квітні 2016 року грошового забезпечення - причини такого зменшення (а.с. 17).

Листами від 29.04.2016 № 30/1259 та від 25.05.2016 № 11/1496 відповідач повідомив, що в березні-квітні 2016 року до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 була нарахована премія 2128,00 грн. та 851,20 грн. (280% від посадового окладу), однак останній був її позбавлений на підставі наказів Чернігівського ПЗ від 14.03.2016 № 13-КП та від 08.04.2016 № 161-КП (а.с. 16, 18-20).

Також, позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення в сумі 1896,00 грн. та роз'яснено, що її розмір залежить від місячного грошового забезпечення. Оскільки позивач у березні 2016 року був позбавлений премії, це вплинуло на розмір вищевказаної грошової допомоги.

Стосовно розрахунку ОСОБА_1 індексації грошових доходів за 2015-2016 роки повідомлено, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2015 рік дозволили здійснити видатки на виплату індексації грошових доходів персоналу по червень 2015 року. Тому, позивачу, як і іншим військовослужбовцям Державної прикордонної служби, індексація була нарахована та виплачена по червень 2015 року.

У 2016 році індексація грошових доходів персоналу Державної прикордонної служби не проводилась з вищезазначених причин.

Вважаючи зазначені вище накази та дії Чернігівського ПЗ протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закону України від 24.03.1999 № 551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Згідно із ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.

Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту (ст. 7 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України регулює наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 20.05.2008 № 425, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.2 Інструкції встановлено, що грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Відповідно до п.п. 3.5.1 пю 3.5 Інструкції начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів військових навчальних закладів з числа осіб, які не проходили військову службу) відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах річного фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Виплата премій здійснюється щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Розміри премій встановлюються наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби (начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів) органів Держприкордонслужби) без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами у межах фонду преміювання та економії фонду грошового забезпечення за розрахунковий період (п.п. 3.5.5 п. 3.5 Інструкції).

Згідно із п.п. 3.5.6 п. 3.5 Інструкції начальник (командир) органу Держприкордонслужби має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково за порушення без поважних причин термінів виконання доручень керівництва, рішень колегії, наказів Адміністрації Держприкордонслужби України.

Підпунктом 3.5.7 п. 3.5 Інструкції встановлено, що повне або часткове позбавлення премії провадиться за період, у якому було допущено порушення. Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення у повному розмірі оформляється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби на підставі поданих за командою рапортів безпосередніх начальників (командирів) з клопотанням про виплату премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього (матеріали службового розслідування додаються до наказу).

Судом встановлено, що 04.03.2016 та 31.03.2016 начальником відділу прикордонної служби «Дніпровське» капітаном Марущаком О.С. на ім'я начальника Чернігівського ПЗ було складено та подано рапорти, якими останній, за порушення без поважних причин термінів виконання доручень керівництва, рішень колегії, наказів Адміністрації Держприкордонслужби України, просить позбавити старшого сержанта ОСОБА_1 премії в розмірі 100% у березні-квітні 2016 року (а.с. 45-52).

Пунктами 10 та 9 наказів начальника Чернігівського ПЗ від 14.03.2016 № 113-КП «Про виплату премії військовослужбовцям у березні 2016 року» та від 08.04.2016 № 161-КП «Про виплату премії військовослужбовцям у квітні 2016 року» позивача, на підставі вищевказаних рапортів, за невиконання без поважних причин доручень керівництва загону, відділу позбавлено премії на 100% від нарахованої суми у березні-квітні 2016 року (а.с. 43, 44).

Враховуючи, що значення поняття «невиконання без поважних причин доручень керівництва загону, відділу» ні в Дисциплінарному статуті, ні у Інструкції не розкрито, суд вважає, що безпосередній керівник позивача та інші керівники прикордонної служби, в межах наданих їм повноважень, мають право давати позивачу прямі накази та розпорядження (як в усній так і в письмовій формі), які в силу вимог Дисциплінарного статуту є обов'язковими для виконання ОСОБА_1 Їх невиконання допускається лише за умови, якщо вони мають явно злочинний характер.

У зв'язку із вищенаведеним та враховуючи особливості проходження служби в Прикордонній службі України (виконання позивачем конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України), суд зазначає, що у випадку невиконання військовослужбовцем наказів та розпоряджень керівництва Чернігівського ПЗ начальник органу Держприкордонслужби має право своїм наказом позбавляти особу премії.

При цьому суд враховує положення п.п. 3.5.6 п. 3.5 Інструкції, яким встановлено, що якщо порушення було виявлено в місяці, за який вже виплачено премію або після виплати премії, то зниження чи позбавлення премії провадиться у наступному місяці або в тому розрахунковому періоді, у якому їх було виявлено.

Так, оскільки рапорт начальника відділу прикордонної служби «Дніпровське» щодо підсумків оперативно-службової діяльності у березні 2016, в якому зазначено про невиконання ОСОБА_1 без поважних причин доручень керівництва загону, відділу, був складений 31.03.2016 (після здійснення розрахунків з позивачем за березень 2016 року), Чернігівський ПЗ правомірно позбавив позивача премії в квітні 2016 року.

Щодо посилань ОСОБА_1, що за фактом описаним у вищевказаних рапортах службове розслідування не проводилось, ніякі заперечення та пояснення ним не надавались, суд зазначає таке.

Статтею 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із ст. 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Статтею 51 Дисциплінарного статуту визначено, що на сержантів (старшин), військової служби за контрактом, можуть бути накладені такі стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

е) пониження в посаді;

є) пониження у військовому званні на один ступінь;

ж) пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду;

з) позбавлення сержантського (старшинського) звання;

и) звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.

Виходячи з вищевикладеного можна прийти до висновку, що службові розслідування проводяться за письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини військовослужбовця.

Крім того, суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.02.2005 № 111 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 за № 261/10541 (далі - Інструкція), яка визначає підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування за фактами невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцями своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни, порядку несення служби або громадського порядку.

Пунктом 2 вказаної Інструкції визначено виключний перелік підстав, відповідно до яких проводиться службове розслідування, зокрема, службове розслідування в обов'язковому порядку проводиться у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільних осіб - або заподіяло їм матеріальну чи моральну шкоду;

невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на орган Державної прикордонної служби завдань;

у разі поранення або смерті, що сталися внаслідок застосування військовослужбовцем фізичного впливу і спеціальних засобів, а також у разі застосування зброї до інших військовослужбовців чи цивільного населення;

порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

у разі вчинення правопорушення, що містить ознаки злочину або корупційного діяння.

Не виконання без поважних причин доручень керівництва, за що було позбавлено позивача премії в березні-квітні 2016 року, не входить до підстав визначених п. 2 Інструкції, під час яких обов'язково має проводитись службове розслідування, а тому винесення оскаржуваних наказів Чернігівським ПЗ без проведення службового розслідування є правомірним.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік суд зазначає таке.

Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Інструкції визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.п. 3.7.4 п. 3.7 Інструкції розмір допомоги визначається, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.02.2010 № Т/11-1460 "Про надання інформації про потребу в коштах для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям" Чернігівським ПЗ потреба в коштах для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям у поточному місяці має подаватися до Адміністрації Державної прикордонної служби України в термін до 5 числа щомісяця (а.с. 103).

Судом встановлено, що 10.02.2016 ОСОБА_1 на ім'я начальника Чернігівського ПЗ було написано рапорт про виплату йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік (а.с. 104).

В зв'язку і вищенаведеним та тим, що позивач звернувся із вищевказаним рапортом 10.02.2016, тобто після 5 числа поточного місяця, кошти для виплати йому грошової допомоги для оздоровлення були замовлені та надані Адміністрацією Державної прикордонної служби України лише у наступному місяці.

Наказом начальника Чернігівського ПЗ «Про виплату грошової допомоги для оздоровлення для оздоровлення за 2016 рік» від 14.03.2016 № 114-кп наказано виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік в розмірі місячного грошового забезпечення на дату видання наказу (а.с. 42).

Однак, оскільки в березні 2016 року ОСОБА_1 був позбавлений премії, остання правомірно не була врахована відповідачем при здійсненні розрахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення позивачу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки оскаржувані накази начальника Чернігівського ПЗ від 14.03.2016 № 113-КП та від 08.04.2016 № 161-КП в частині позбавлення позивача премії, складені без порушень чинного законодавства України, а тому в частині позовних вимог щодо визнання їх протиправними та скасування ОСОБА_1 слід відмовити.

У зв'язку з тим, що вищевказана позовна вимога і вимога про зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу премії за березень 2016 року в сумі 2128,00 грн., премії за квітень 2016 року в сумі 851,20 грн. та недоплаченої частину грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік в сумі 2128,00 грн. є взаємопов'язаними та перша безпосередньо впливає на другу, суд вважає, що в її задоволенні теж необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Чернігівського ПЗ нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по квітень 2016 року та компенсацію суми індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 1282).

Статтею 2 Закону №1282- ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статтей 4, 6 Закону № 1282- ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 було внесено зміни до п. 6 Порядку № 1078.

Зокрема, його доповнено абзацом такого змісту «проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік». Дана норма застосовується з 01.12.2015.

Позиція відповідача полягає в тому, що на виконання вищевказаних вимог законодавства, Чернігівським ПЗ до Прикордонної служби України подавалась інформація про потребу відкритих асигнувань по КЕКВ 2111-2112 на виплату грошового забезпечення та заробітної плати по Чернігівському ПЗ в період з липня 2015 року по квітень 2016 року, в тому числі щодо індексації грошових доходів (а.с. 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92).

Як вбачається із Розподілу коштів, виділених Держказначейством за період з липня 2015 року по квітень 2016 року та виписок по рахунках (код програми: 1002030 - Матеріально-технічне забезпечення) фінансування Чернігівського ПЗ здійснювалось в обмеженому обсязі, кошти на виплату військовослужбовцям індексації їх грошового забезпечення не надходили (а.с. 66-67, 69-70, 72-73, 75-76, 78-79, 81-82, 84-85, 87-88, 90-91, 93-94), у зв'язку із чим відповідач не здійснював ОСОБА_1 виплату індексації його доходів.

З такою позицією Чернігівського ПЗ суд не погоджується з таких підстав.

Так, суд вважає, що вищевказаними змінами до п. 6 Порядку № 1078 визначається джерело коштів на проведення індексації. Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться виключно про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.

Суд звертає увагу на те, що Чернігівським ПЗ не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується, гроші на індексацію заробітної плати були відсутні.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по квітень 2016 року мають бути задоволені.

Щодо вимог позивача про стягнення з Чернігівського ПЗ компенсації суми індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» суд зазначає таке.

Питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З аналізу вищевказаних норм, вбачається що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.

Оскільки, як встановлено судом, за період з липня 2015 року по квітень 2016 року позивачу не нараховувалась індексація заробітної плати в повному обсязі, а сума, що має бути виплачена, є предметом даного спору, то терміни її виплати не можуть бути порушені. У зв'язку із наведеним суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога є передчасною та в її задоволенні має бути відмовлено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 по справі № 822/504/13-а.

Згідно з частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 має бути задоволений частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної Прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321765) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по квітень 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна