Постанова № 58757512, 30.06.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/305/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

за участі секретаря Лященку А.Ю.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Будкомплект» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Будкомплект» (далі за текстом Позивач, ПАТ «Будкомплект») до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі за текстом Відповідач , ДПІ у м. Сєвєродонецьку) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем відносно Позивача були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.03.2016 за № НОМЕР_1 про визначення Публічному акціонерному товариству «Будкомплект» штрафу у розмірі 20% у сумі 91775,26 грн за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 458876,25 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.03.2016 за № НОМЕР_2 про визначення Публічному акціонерному товариству «Будкомплект» штрафу у розмірі 10% у сумі 15562,21 грн за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 155621,06 грн.

Позивач не погоджується з винесеними податковими вимогами, виходячи з такого.

Згідно норм ОСОБА_1 № 1669-VІІ та Податкового кодексу України вбачається, що зазначеним ОСОБА_1 встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме: щодо податку, який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми ОСОБА_1 № 1669- VІІ не суперечать вимогам ПКУ.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням ПАТ «Будкомплект» є: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Механізаторів, б. 1. Земельні ділянки, які ПАТ «Будкомплект» орендує, також находяться за зазначеною адресою, тобто у м. Сєвєродонецьк, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

З огляду на викладене, земельна ділянка також розташована в м. Сєвєродонецьк, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 ОСОБА_1 № 1669- VII, поширюються на ПАТ «Будкомплект» як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Із системного аналізу наведених нормативно-правових актів випливає висновок, що:

суб'єкти господарювання, які перебувають на обліку в органі доходів і зборів у м. Сєвєродонецьк (в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області) з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (подія, яка станом на дату подання даного позову ще не настала) звільнені від обов'язків платника орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, та, як наслідок, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим ОСОБА_1 за невиконання обов'язків платника орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому, проміжок часу, за який виявлені порушення, становить з 30.06.2014 по 05.01.2016. Тобто, на момент здійснення першого виявленого порушення (30.06.2014 року) антитерористична операція вже тривала більш ніж два з половиною місяця.

У звязку з вказаними обставинами просив визнати противоправними та скасувати зазначені вище спірні податкові вимоги

Представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого. По-перше; ДПІ у м.Сєвєродонецьку 04 березня 2016 року був складений акт про результати камеральної перевірки даних Позивача, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності, рентній платі за спеціальне використання води з 01.01.2015р.- збір за спеціальне використання води до 31.12.2014 р. за № 365/12-14-15-03/01242372.

Відповідно до акту перевірки, та керуючись ст. 120 Податкового кодексу України, було винесено податкові повідомлення рішення №0000431203 та № НОМЕР_2 від 22.03.2016 року. Зазначені повідомлення були направлені Позивачу листом від 22.03.2016 року за № 3430/12-14-12-03/06.

ПАТ «Будкомплект» з порушенням граничних термінів сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності було здійснено сплату самостійно визначених грошових зобов'язань, заявлених згідно до податкових декларацій за 2013-2015.

Таким чином, до платника застосовані штрафні санкції в сумі 107352,56 грн. у відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПКУ, з урахуванням загального строку затримки сплати суми погашеного податкового боргу : по рентній платі за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) 15,09 грн., по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності 107337,47 грн.

ПАТ «Будкомплект» протягом 2013-2015 років здійснювалась частково в рахунок погашення податкового боргу сплата орендної плати за землю.

Так як податкове зобов'язання із орендної плати за землю, самостійно визначене Позивачем в звітних та уточнюючих податкових деклараціях за 2013- 2015 роки, не було сплачено своєчасно протягом строків, визначених ПКУ, то до платника застосовуються штрафні санкції у відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПКУ, з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового боргу.

По-друге: Згідно до п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Слід зазначити, що ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, які сплачуються на відповідній території, встановлюють органи місцевого самоврядування (пункт 284.1. ст. 284 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступним за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу:

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

ОСОБА_1 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - ОСОБА_2 № 1669) визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно зі ст. 6 ОСОБА_1 № 1669 під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які провадять діяльність на території АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З метою забезпечення виконання положень ОСОБА_1 № 1669 Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) було винесено розпорядження від 30 жовтня 2014р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на територіях яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження КМУ від 5 листопада 2014р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. № 1053», які розпорядженням КМУ від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» визнані такими, що втратили чинність.

Відповідно до ст. 10 ОСОБА_1 № 1669 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) обов'язків, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Ст. 2 Податкового кодексу України встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

ОСОБА_1 № 1669 не визначено порядок застосування вказаних, зокрема, у статті 6 тимчасових заходів. Прийняття такого ОСОБА_1 не зумовило зупинення або зміну порядку адміністрування податків та зборів, права та обов'язки платників податків та зборів; компетенцію контролюючих органів; повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю; а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Тобто, ОСОБА_1 № 1669 не змінив регулювання податкових відносин, які врегульовані спеціальним законом - Податковим кодексом України, який, відповідно, і має вищу юридичну силу порівняно із ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно до п. 2.1 ст. 2 та п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Будкомплект», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, справу розглянути без участі представника відповідача.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням ПАТ «Будкомплект» є Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Механізаторів, б. 1. Земельні ділянки, які ПАТ «Будкомплект» орендує, також знаходяться за зазначеною адресою (а.с.5,6).

Відповідно до розділу ІІІ Акту про результати камеральної перевірки Позивача від 04.03.2016 № 365/12-14-15-03/01242372 Відповідач зазначив про порушення ним термінів сплати узгодженої суми податкових зобовязань по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 30.06.2014 по 30.12.2015 та визначив суми штрафу за час прострочки (а.с.45-49).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.03.2016 за № НОМЕР_1 Позивачу визначено штраф у розмірі 20% у сумі 91775,26 грн за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 458876,25 грн (а.с.7).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.03.2016 за № НОМЕР_2 Позивачу визначено штраф у розмірі 10% у сумі 15562,21 грн за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 155621,06 грн (а.с.8).

Приймаючи рішення щодо задоволення позовних вимог, суд виходить з наступних положень.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України (Основні засади податкового законодавства України) визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, серед яких діє принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 1 Конституції України встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. ОСОБА_1 та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно статті 107 Конституції України ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, ОСОБА_3 Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України може брати участь ОСОБА_3 Верховної ОСОБА_3 України.

Рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Преамбулою ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі за текстом ОСОБА_2 № 1669), який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей ОСОБА_2 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 ОСОБА_1 № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до положень статті 6 ОСОБА_1 № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 ОСОБА_1 № 1669 визначено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном субєктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 10 ОСОБА_1 № 1669 визначено, що протягом терміну дії цього ОСОБА_1 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 11 ОСОБА_1 № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей ОСОБА_2 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього ОСОБА_1.

Дія цього ОСОБА_1 поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

ОСОБА_1 та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_1.

Частиною 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього ОСОБА_1:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_1;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим ОСОБА_1;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_1.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні «Офіційний вісник Президента України» від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (ОСОБА_2 N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область»:

1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область»:

1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Таким чином, з аналізу норм ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

ОСОБА_2 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обовязково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Сєвєродонецьк. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто обласного значення Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У звязку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_3 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

ОСОБА_1 України № 1669 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного ОСОБА_1.

При вирішенні питання відносно Позивача щодо визначення наявності податкового боргу Відповідач повинен був керуватися усіма положеннями Податкового кодексу України та нормами ОСОБА_1 № 1669. Тобто, Відповідач не повинний був однозначно застосовувати окремі положення Податкового кодексу України, а повинний надати повний та обєктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для визначення сум податкового боргу.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати орендної плати з юридичних осіб за період червень 2014 року грудень 2015 року, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями ОСОБА_1 № 1669 та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Податкового кодексу України та ОСОБА_1 № 1669, тому прийняті спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Посилання представника Відповідача на ті обставини, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 ОСОБА_1 N 1669 податкових пільг, а також не внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України, є незмістовними з наступних підстав.

При даних спірних правовідносинах розглядається питання не застосування податкових пільг, а питання застосування положень статей 6, 7 ОСОБА_1 № 1669, якими субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном. При цьому самим ОСОБА_1 не передбачена процедура визначення порядку звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Також Відповідач повинний був враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України та застосувати принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, Відповідач в силу приписів ст. 4 Податкового кодексу України не повинний був однозначно застосовувати ті положення, що ОСОБА_1 №1669 не внесені зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, а повинний був надати повний та обєктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини.

Безпідставність посилання представника Відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р, відповідно до якого дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р зупинена, зазначено судом вище за текстом.

Також платник податків не повинен був звертатися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу (пункт 100.2 статті 100 Кодексу), оскільки спірні правовідносини стосуються не процедури відстрочення або розстрочення податкового боргу, а процедури звільнення від сплати конкретних обовязкових платежів.

Представник Відповідача зазначає, що Позивачем не дотримано порядок звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань за платежем орендна плата з юридичних осіб, а саме: відсутнє звернення Позивача з заявою до компетентного органу та не надано сертифікат Торгово-промислової палати України із засвідченням форс-мажорних обставин. Однак перед цим самим представником Відповідачів зазначається, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 ОСОБА_1 N 1669 податкових пільг. Тобто, представником Відповідачів допущені протиріччя в своїх поясненнях. Однак суд наголошує, що Позивач в силу приписів ОСОБА_1 № 1669 звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та стосовно нього скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном на період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, відповідно до положень ОСОБА_1 № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних субєктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Зазначена підстава відносно Позивача була встановлена при розгляді даної справи, що вказує на відсутність у Відповідача законних підстав для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставами для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1610,06 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Будкомплект» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.03.2016 за № НОМЕР_1 про визначення Публічному акціонерному товариству «Будкомплект» штрафу у розмірі 20% у сумі 91775,26 грн. (девяносто одна тисяча сімсот сімдесят п'ять грн. 26 коп.) за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 458876,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати винесене державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.03.2016 за № НОМЕР_2 про визначення Публічному акціонерному товариству «Будкомплект» штрафу у розмірі 10% у сумі 15562,21 грн. (пятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві грн. 21 коп.) за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 155621,06 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на користь Публічного акціонерного товариства «Будкомплект» судовий збір у розмірі 1610,06 грн. (одна тисяча шістсот десять грн. 06 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 05 липня 2016 року.

Суддя ОСОБА_4