Постанова № 58757502, 29.06.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року № 813/7908/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

Секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю: представника позивача Петришин В.М., представника відповідача Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000922210,№0000581720,№0000612230 від 02.10.2013 року.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Львівське комунальне АТП №1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000922210, №0000581720, №0000612230 від 02 жовтня 2013 року.

Ухвалою суду від 10 грудня 2015 року здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на відповідача Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем фактично понесені витрати на оренду транспортних засобів. Вимог чинного законодавства позивач не порушував, натомість оскаржувані податкові повідомлення-рішення не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві, просить позов задовільнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Стверджує, що враховуючи використані в ході перевірки офіційні джерела інформації, щодо визначення рівня звичайної ціни, первинні документи, а також дані податкового обліку ЛК АТП №1 встановлено, що витрати по оренді транспортних засобів завищені в сумі 1352828,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Львівського комунального АТП №1 з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт «Про результати позапланової виїзної перевірки Львівського комунального АТП №1 (код ЄДРПО України - 23884071) з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012» №182/22-10/23884071 від 18.09.2013 року (надалі - Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 153.2.2, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 311150,00 грн., в т.ч. за 3-и квартали 2011 року на суму 150733,00 грн., за 2011 рік на суму 311150,00 грн.; - пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України, вимоги абз. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та р. ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020; порушення п. 2.11, п. 3.1, п. 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року.

На підставі встановлених порушень 02.10.2013 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000922210 (форма «Р»), яким збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на суму 311150,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0,00 грн.; № 0000581720 (форма «Р»), яким збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 2161,07 грн., в тому числі за основним платежем на суму 1320,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 840,21 грн.; № 0000612230 (форма «С»), яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 7483,99 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000922210 від 02 жовтня 2013 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року відповідно до договорів оренди транспортних засобів та актів приймання виконаних робіт ЛК АТП №1 віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрати по оренді транспортних засобів на суму 1352828,00 грн. У податковому обліку дані витрати було віднесено підприємством до складу витрат по автобусах марки Богдан А09202, БАЗ, орендованих у наступних СПД-фізичних осіб: ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, ФОП ОСОБА_25, ФОП ОСОБА_26, ФОП ОСОБА_27, ФОП ОСОБА_28, ФОП ОСОБА_29

У матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські операції позивача та понесені витрати. Зокрема долучено Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_25 та акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_28 та акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_29 та акт прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_27, акт прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_24, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_23, акт прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних ФОП ОСОБА_30, акт прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_21, акт прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_20, акт здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_18, акт прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_5, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_17, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_16, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_15, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_31, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_14, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_13, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_9, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_8, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_7, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_10, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_11, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_26, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт; Договір оренди транспортних засобів ФОП ОСОБА_32, акти прийому-передачі автомобілів, акти здачі-прийняття робіт.

На підтвердження факту оплати наданих послуг позивачем надано суду видаткові касові ордери та платіжні доручення.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідач свої висновки про віднесення до витрат витрат по оренді транспортних засобів за цінами вище за звичайні обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 39 та пп. 18 розд. ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при продажу товарів звичайною є ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У 2011-2012 роках питання стосовно визначення рівня звичайних цін при продажу товарів (послуг) платниками податків для обчислення податку на прибуток визначалось ст. 39 ПК України, п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За змістом п. 1 розділу ХХ «Прикінцеві положення» ПК України цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011. Для окремих норм ПК України встановлені інші строки набрання чинності. Так, стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року. Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з п. 1.20 ст. 1 цього Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

На думку суду, при визначенні рівня звичайних цін на отримані позивачем послуги, податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент отримання послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах.

Оскільки, позивач не погодився з висновками податкового органу стосовно визначення рівня звичайних цін, тому податковий орган зобов'язаний був довести обґрунтованість свого висновку у суді, чого останнім зроблено не було.

Таким чином, є безпідставним висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у спірному періоді, оскільки податковим органом не доведено факт оренди транспортних засобів за цінами, вище за звичайні.

Щодо податкового повідомлення-рішення№0000581720 від 02.10.2013 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі стверджуваного порушення позивачем пп. 170.9.2 п. 170.9, ст. 170, та абз. «а» та абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Водночас, суд приймає до уваги твердження позивача про те, що ні в Акті перевірки, ні під судового розгляду справи відповідачем не вказано у чому полягало стверджуване порушення.

Відповідно до п. 6. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З Акту перевірки вбачається покликання на абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Відповідно до абз. б) п. 176.2 ст. 176, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Судом встановлено, що позивач у періоді, охопленому перевіркою, своєчасно, тобто у строки встановлені кодексом, подавав податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Належних доказів на спростування вказаного відповідачем не надано, відтак на переконання суду позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000612230 від 02.10.2013 року.

Відповідач стверджує про порушення позивачем п.2.11, п. 3.1., п.7.39 Положення №637, а саме до перевірки не представлено авансові звіти про використання коштів для вирішення господарських питань, а також відсутні належним чином оформлені документи, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів.

Приймаючи рішення в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Пункт 3.1 Положення визначає, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Судом встановлено та зазначене не заперечується відповідачем, що касові операції підприємства оформлялись касовими документами, які згідно із законодавством підтверджують факт сплати готівкових коштів, тобто відсутнє порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті України. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського комунального АТП №1 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000922210,№0000581720,№0000612230 від 02.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (79066, м.Львів, вул. Грунтова,1-б, ЄДРПОУ 23884071) судовий збір в сумі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили 04 липня 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.