Постанова № 58757392, 25.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ №810/5556/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянула у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі - Фуд" до Київської міської митниці ДФС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України із вимогами визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа №4783/10/26-70-25-01-06 від 06.08.2015 року, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ «Фоззі-Фуд» з Державного бюджету України суми надміру сплаченим митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року та зобов'язати зобов'язати Київську міську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «Фоззі-Фуд» суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року та подати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу в поверненні із Державного бюджету України надміру сплачених коштів на підставі поданої заяви вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для відмови в поверненні коштів, а підстави, які вказані у відповіді у формі листа №4783/10/26-70-25-01-06 від 06.08.2015 року є необґрунтованими та не узгоджуються із положеннями чинного законодавства. Позивач надав суду додаткові письмові пояснення, в яких підтримав заявлені позовні вимоги та надав додаткові пояснення щодо обставин справи.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у письмових запереченнях, в яких послався на те, що на його думку кошти фінансової гарантії не були перераховані до Державного бюджету України, оскільки кошти були сумою фінансової гарантії. Крім того, на думку відповідача, позивач самостійно задекларував суми переплати, а тому не може їх оскаржити, і, також, оскільки рішення про коригування були скасовані, то процедура митного оформлення є незавершеною, а тому підстав для повернення коштів немає.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позивач в судове засідання 18.01.2016 не з'явився, надав через канцелярію суду витребувані ухвалою суду докази та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову та витребувані докази.

Сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення сторонам рекомендованих поштових відправлень.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги наявність клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження та неявку учасників спору у судове засідання суд ухвалив здійснювати подальший розгляд адміністративної справи №810/5556/15 в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, надані письмові пояснення та заперечення, оцінивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" є юридичною особою, зареєстроване 02 грудня 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося до Київської міської митниці ДФС із заявою вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року про повернення із Державного бюджету України надміру сплачених коштів (суми переплати митних платежів, які були сплачені під час імпорту товарів) в розмірі 2 741 436,06 грн.

Заяву ТОВ «Фоззі-Фуд» обґрунтовувало тим, що під час митного оформлення в режимі імпорту ввезених позивачем на територію України товарів, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів в сторону збільшення. Позивач, із наданням фінансових гарантій у вигляді грошової застави на суму переплати митних платежів, подав відповідачу митну декларацію для випуску товару у вільний обіг. Після спливу 90-то денного строку надання фінансових гарантій, сума фінансових гарантій була списана в рахунок Державного бюджету.

ТОВ «Фоззі-Фуд» оскаржило прийняті рішення про коригування митної вартості товарів у судовому порядку. Вказані рішення були визнані протиправними та скасовані, рішення судів набрали законної сили.

В заяві про повернення надміру сплачених митних платежів вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року ТОВ «Фоззі-Фуд» зазначило перелік рішень про коригування, які були скасовані в судовому порядку та перелік митних декларацій, яких вони стосуються, а саме:

1) Київським окружним адміністративним судом розглядалася справа №810/4710/14 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання недійсними та скасування рішень про коригування митної вартості №100270004/2014/000031/2 від 05.02.2014, №100270004/2014/000032/2 від 05.02.2014, №100250002/2014/000067/2 від 12.02.2014, №100250002/2014/000091/2 від 18.02.2014, №100250002/2014/000076/2 від 13.02.2014, №100250002/2014/000092/2 від 18.02.2014, №100250002/2014/000099/2 від 25.02.2014, №100250002/2014/000095/2 від 21.02.2014, №100250002/2014/000097/2 від 25.02.2014, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270004/2014/339260 від 05.02.2014, №100270004/2014/339259 від 05.02.2014, №100250002/2014/061377 від 12.02.2014, №100250002/2014/061621 від 18.02.2014, №100250002/2014/061464 від 14.02.2014, №100250002/2014/061625 від 18.02.2014, №100250002/2014/061855 від 25.02.2014, №100250002/2014/061731 від 21.02.2014, №100250002/2014/061846 від 25.02.2014. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 315 970,93 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишено без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 14 січня 2015 року у справі №К/800/934/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

2) Окружним адміністративним судом м.Києва розглядалася справа №826/19929/13-а за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №100270000/2013/310128/2 від 20.06.2013, №100270000/2013/310110/2 від 10.06.2013, №100250000/2013/500019/2 від 13.06.2013, №100250000/2013/500039/2 від 21.06.2013, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270000/2013/263257 від 20.06.2013, №100270000/2013/263165 від 13.06.2013, №100250000/2013/028998 від 14.06.2013, №100250000/2013/029339 від 21.06.2013. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 105 865,09 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року у справі №826/19929/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року у справі №К/800/38851/14 рішення судів залишено без змін.

3) Окружним адміністративним судом м.Києва розглядалася справа №826/16566/13-а за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/500015/2 від 18.01.2013, що стосувалося товарів, які були випущені у вільний обіг за митною декларацією №10025000/2013/023390 від 18.01.2013. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі рішення становить 16 869,46 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року у справі №826/16566/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року у справі №К/800/53738/14 рішення судів залишено без змін.

4) Окружним адміністративним судом м.Києва розглядалася справа №826/1915/14 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №100270000/2013/310178/2 від 08.08.2013, №100270000/2013/310179/2 від 08.08.2013, №100250000/2013/500154/2 від 20.08.2013, №100250000/2013/500155/2 від 20.08.2013, №100250000/2013/500156/2 від 20.08.2013, №100250000/2013/500163/2 від 22.08.2013, №100250000/2013/500164/2 від 22.08.2013, №100250000/2013/500165/2 від 23.08.2013, №100250000/2013/500166/2 від 23.08.2013, №100250000/2013/500167/2 від 23.08.2013, №100250000/2013/500180/2 від 28.08.2013, №100250000/2013/500179/2 від 28.08.2013, №100250000/2013/500178/2 від 28.08.2013, №100250000/2013/500235/2 від 17.09.2013, №100250000/2013/500238/2 від 18.09.2013, №100250000/2013/500245/2 від 24.09.2013, №100250000/2013/500253/2 від 25.09.2013, №100250000/2013/500383/2 від 04.10.2013, №100250000/2013/500295/2 від 08.10.2013, №100250000/2013/500314/2 від 15.10.2013, №100250000/2013/500361/2 від 29.10.2013, №100250000/2013/500360/2 від 29.10.2013, №100250000/2013/500362/2 від 29.10.2013, №100250000/2013/500358/2 від 29.10.2013, №100250000/2013/500357/2 від 29.10.2013, №100250000/2013/500359/2 від 29.10.2013, №100250000/2013/500384/2 від 05.11.2013, №100250000/2013/500385/2 від 05.11.2013, №100250000/2013/500381/2 від 05.11.2013, №100250000/2013/500382/2 від 05.11.2013, №100250000/2013/500380/2 від 05.11.2013, №100250000/2013/500340/2 від 22.10.2013, №100250000/2013/500341/2 від 22.10.2013, №100250000/2013/500409/2 від 12.11.2013, №100250000/2013/500457/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500454/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500453/1 від 26.11.2013, №100250000/2013/500458/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500452/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500456/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500451/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500455/2 від 26.11.2013, №100250000/2013/500471/2 від 29.11.2013, №100250000/2013/500469/2 від 29.11.2013, №100250000/2013/500488/2 від 04.12.2013, №100250000/2013/500475/2 від 03.12.2013, №100250000/2013/500474/2 від 03.12.2013, №100250000/2013/500481/2 від 03.12.2013, №100250000/2013/500485/2 від 03.12.2013, №100250000/2013/500403/2 від 12.11.2013, №100250000/2013/500406/2 від 12.11.2013, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270000/2013/264386 від 08.08.2013, №100270000/2013/264387 від 09.08.2013, №100250000/2013/031926 від 21.08.2013, №100250000/2013/031929 від 21.08.2013, №100250000/2013/031930 від 21.08.2013, №100250000/2013/032004 від 22.08.2013, №100250000/2013/032006 від 22.08.2013, №100250000/2013/032065 від 23.08.2013, №100250000/2013/032066 від 23.08.2013, №100250000/2013/032067 від 23.08.2013, №100250000/2013/032274 від 28.08.2013, №100250000/2013/032271 від 28.08.2013, №100250000/2013/032272 від 28.08.2013, №100250000/2013/033199 від 17.09.2013, №100250000/2013/033233 від 18.09.2013, №100250000/2013/033539 від 24.09.2013, №100250000/2013/033575 від 25.09.2013, №100250000/2013/034023 від 04.10.2013, №100250000/2013/034205 від 08.10.2013, №100250000/2013/034527 від 15.10.2013, №100250000/2013/035258 від 29.10.2013, №100250000/2013/035259 від 29.10.2013, №100250000/2013/035260 від 29.10.2013, №100250000/2013/035248 від 29.10.2013, №100250000/2013/035247 від 29.10.2013, №100250000/2013/035251 від 29.10.2013, №100250000/2013/035612 від 05.11.2013, №100250000/2013/035610 від 05.11.2013, №100250000/2013/035604 від 05.11.2013, №100250000/2013/035608 від 05.11.2013, №100250000/2013/035603 від 05.11.2013, №100250000/2013/034917 від 22.10.2013, №100250000/2013/034919 від 22.10.2013, №100250000/2013/035943 від 12.11.2013, №100250000/2013/036657 від 26.11.2013, №100250000/2013/036618 від 26.11.2013, №100250000/2013/036620 від 26.11.2013, №100250000/2013/036655 від 26.11.2013, №100250000/2013/036607 від 26.11.2013, №100250000/2013/036654 від 26.11.2013, №100250000/2013/036605 від 26.11.2013, №100250000/2013/036653 від 26.11.2013, №100250000/2013/036833 від 29.11.2013, №100250000/2013/036832 від 29.11.2013, №100250000/2013/037102 від 05.12.2013, №100250000/2013/037003 від 03.12.2013, №100250000/2013/036990 від 03.12.2013, №100250000/2013/037016 від 03.12.2013, №100250000/2013/036968 від 03.12.2013, №100250000/2013/037025 від 12.11.2013, №100250000/2013/035926 від 12.11.2013. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 2 298 714,04 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2014 року у справі №826/1915/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано перераховані рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі №К/800/47299/14 рішення судів залишено без змін.

Враховуючи вищенаведене, в заяві вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року ТОВ «Фоззі-Фуд» просило Київську міську митницю ДФС повернути надмірно сплачені податки на загальну суму 2 741 436,06 грн.

Перелічені вище рішення судів набрали законної сили та долучені до матеріалів справи.

До поданої заяви вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року позивачем було долучено довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом №16477/10/28-10-23-26 від 02.07.2015, накази про призначення директора та головного бухгалтера, які підписали заяву, копії митних декларацій, за якими товари випущені у вільний обіг і які підтверджують суму надмірно сплачених платежів, копії судових рішень.

На подану заяву позивач отримав відповідь Київської міської митниці ДФС за вих. №4783/10/26-70-25-01-06 від 06.08.2015 року. Відповідач відмовив позивачу в поверненні надміру сплачених коштів, вказавши, що питання повернення коштів не було предметом розгляду в судових справах, на які послався позивач. Також, на думку відповідача, процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною. Завершення такої процедури має бути здійснено з урахуванням рішення суду, а висновок про наявність надмірної сплати до бюджету податків та їх розмір зроблено за результатами та в залежності від висновків про митну вартість товарів. Такий висновок, на думку відповідача, може бути зроблений шляхом проведення процедур та застосування форм контролю, передбачених Митним кодексом України, зокрема за наслідками документальної перевірки, проте проведення документальних перевірок відноситься до компетенції Головного управління ДФС у м.Києві.

Позивач не погодився із відмовою відповідача та звернувся до суду із позовом про визнання протиправною відмови в наданні висновку про повернення надміру сплачених митних платежів та зобов'язання відповідача прийняти висновок про повернення суми надмірно сплачених податків із бюджету. Також, разом із додатковими поясненнями, позивач заявив клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положення статті 43 Податкового кодексу України передбачають умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктами 43.4 та 43.5 статті 43 ПК України передбачено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Повернення надміру чи помилкового сплачених митних платежів регулюється Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 N 618 (далі - Порядок N 618), згідно пункту 1 розділу III якого передбачено, що платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Положеннями пунктів 2 - 4, 6 розділу III Порядку N 618 визначено наступний порядок розгляду заяви платника: заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Пунктом 7 розділу III вказаного Порядку N 618 встановлено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (пункт 11 розділу III Порядку N 618).

Таким чином, підставою для відмови митним органом заявнику - платнику податків у повернені надмірно сплаченого митного платежу може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати. Зазначені підстави для відмови є вичерпними.

Враховуючи те, що протиправність рішень митного органу про збільшення митної вартості товару встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача в поверненні надміру сплачених митних платежів.

Суд констатує, що позивач виконав усі формальні вимоги, які передбачені Порядком № 618. Відмовляючи в повернені надміру сплачених коштів відповідач не посилався на наявність будь-яких формальних недоліків в поданій позивачем заяві.

Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що позивач до заяви вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року не надав документів, які підтверджують суму надміру сплачених коштів, адже Київська міська митниця ДФС у відповіді за вих. №4783/10/26-70-25-01-06 від 06.08.2015 року не назначала про такі обставини в якості підстави для відмови. Крім того, факт перерахування коштів і відповідні суми відображені у митних деклараціях, які додавалися позивачем до заяви, а суми переплати наведені у заяві позивача.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Таким чином, сума переплати митних платежів була вказана позивачем в заяві про повернення наміру сплачених митних, а на її підтвердження були надані копії митних декларацій, де в графі 47 зазначається сума фінансових гарантій, яка була надана позивачем під час митного оформлення та пізніше перерахована відповідачем до Державного бюджету.

Додатково позивачем було надано до суду копії аркушів коригування до митних декларацій, які складені відповідачем, і які підтверджують суму надмірно сплачених податків, а також те, що ці податки були перераховані до Державного бюджету. Суд зауважує, що у відповідача є оригінали електронних митних декларацій, які подавалися позивачем, аркуші коригування, а також інформація про облік та рух коштів, яка свідчить про надмірну сплату митних платежів позивачем.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що кошти, які просить стягнути позивач, не є надміру сплаченими податковими зобов'язаннями, а є передоплатою. Також помилковим є твердження відповідача, що позивач самостійно визначив податкові зобов'язання, а тому вони не можуть бути оскаржені.

Так, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно із положеннями підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною першою статті 264 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини п'ятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Згідно з положеннями частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Згідно з приписами частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Процедура перевірки митної декларації, зокрема в частині правильності визначення митної вартості товарів, передбачена розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

В силу частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Приписами частини третьої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Положення частини першої статті 305 Митного кодексу України передбачають, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Відповідно до частини першої статті 306 Митного кодексу України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є надання фінансових гарантій.

Згідно з частиною першою статті 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту.

Положеннями частини другої статті 312 Митного кодексу України передбачено, що отримані від гаранта кошти в рахунок погашення зобов'язань перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету впродовж одного робочого дня.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Порядок внесення змін до податкових декларацій передбачено статтею 50 Податкового кодексу України. Норми цієї статті не містять згадки про те, що цей порядок може застосовуватися для внесення змін до митних декларацій.

Навпаки, відповідно до абзацу четвертого пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України вимоги статей 46 - 50 цього Кодексу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та і Порядок внесення змін до митних декларацій передбачений статтею 269 Митного кодексу України. Зміни в митну декларацію можуть вноситися як до закінчення митного оформлення так і після закінчення митного оформлення.

Відповідно до частини другої статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

За змістом частини сьомої статті 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі в тексті - Положення №450). Пунктом 37 вказаного Положення передбачено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Суд наголошує, законодавче регулювання порядку внесення змін до митної декларації передбачає, що декларант після завершення митного оформлення не може внести зміни до митної декларації, якщо ці зміни вплинуть на розмір сплати митних платежів, які переховані до бюджету. І навпаки, повернення коштів із державного бюджету є підставою для внесення змін до митної декларації. Оформлення аркушу коригування, яким вносяться зміни до митної декларації, в такому випадку здійснюється митним органом самостійно.

Таким чином, як випливає з фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, під час митного оформлення позивач не погодився із визначеною відповідачем митною вартістю товару та надав фінансові гарантії для випуску товару у вільний обіг, про що зробив відповідний запис в графі 47 митних декларацій. Розмір таких фінансових гарантій визначено митним органом відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 54, частини другої статті 308 Митного кодексу України.

Твердження відповідача проте, що позивач самостійно визначив розмір фінансових гарантій є таким, що не відповідає дійсності і суперечить встановленому порядку митного оформлення і випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію.

Суд встановив, що після спливу 90-денного строку дії фінансових гарантій кошти фінансових гарантій були перераховані митним органом з депозитного рахунку Київської міської митниці ДФС, відкритому в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, до державного бюджету, у зв'язку з чим митним органом було здійснено оформлення аркушів коригування до митних декларацій, копії яких досліджені судом.

Оскільки рішення про коригування митної вартості товарів були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, вони не спричиняють жодних правових наслідків у контексті процедури митного оформлення товару та визначення митних платежів на їх підставі.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, суми фінансових гарантій, які були перераховані позивачем на депозитний рахунок Київської міської митниці ДФС, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, та згодом переховані до Державного бюджету, є надміру сплаченими податковими зобов'язаннями, а тому позивач має право на повернення цих коштів.

Суд також констатує, що кошти фінансових гарантій, перераховані митним органом з депозитного рахунку до Державного бюджету, є грошовими зобов'язаннями, які визначені контролюючим органом на підставі рішень про коригування митної вартості, а не позивачем.

Суд також не погоджується із твердженнями відповідача про те, що позивач може повторно повернути собі суму ПДВ в розмірі 2 019 071,45 грн., яка раніше уже була включена до податкового кредиту, а тому відмова відповідача є правомірною.

Повернення надміру сплачених митних платежів регулюється статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 № 618. Ці нормативні акти не передбачають такої підстави для відмови в поверненні надміру сплачених митних платежів, як те, що заявник включив суми надміру сплаченим митних платежів до податкового кредиту. Положення цих нормативних актів взагалі не передбачають процедури перевірки використання заявником податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту регулюються Податковим кодексом України, який станом на дату подання позивачем заяви про повернення коштів, передбачав такі правила.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Державна фіскальна служба України в листі від 28.12.2015 N 27875/6/99-99-19-03-02-15 зазначила, що у випадку, коли пiсля митного оформлення товарiв, помiщених у митний режим iмпорту, та включення сплаченої при ввезеннi таких товарiв суми ПДВ до складу податкового кредиту змiнюється величина митної вартостi цих товарiв (зменшення митної вартостi за рiшенням суду або контролюючим органом прийнято рiшення про коригування (зменшення) заявленої митної вартостi товарiв), коригування податкового кредиту, що проводиться у зв'язку зi змiною митної вартостi товарiв, на дату набуття рiшенням суду законної сили або на дату прийняття вiдповiдного рiшення контролюючого органу вiдображається на пiдставi аркуша коригування до митної декларацiї у рядку 12.1 податкової декларацiї з ПДВ зi знаком "мiнус".

Таким чином, після повернення суми надмірно сплачених податків та оформлення відповідачем аркушу коригування до митних декларацій позивача виникне обов'язок провести коригування податкового кредиту. Твердження відповідача про отримання позивачем подвійного відшкодування не узгоджуються із нормами чинного законодавства та є безпідставними.

Суд також наголошує, що повернення надміру сплачених митних платежів з бюджету здійснюється митним органом, а правильність формування податкового кредиту контролюють податкові органи, які мають право здійснити перевірку позивача та нарахувати штрафні санкції у разі виявлення порушень.

Суд також вважає безпідставними твердження відповідача про неможливість розгляду в судовому порядку питання повернення надміру сплачених митних платежів та при винесені постанови враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).

Відповідно до ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Пункт 2 частини другої цієї статті передбачає також, що суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Верховний Суд України в постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав на те, що митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

Щодо заявленого позивачем клопотання про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Стаття 13 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на ефективний засіб правового захисту. В рішенні у справі «I проти Сполученого Королівства» (2002 р.) Європейський суд з прав людини наголошує, що «вкрай важливо, щоб Конвенція тлумачилася та застосовувалася таким чином, щоб захищати права практично та ефективно, а не теоретично та ілюзорно» (§54 рішення).

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що відповідач добровільно відмовився повернути суми надмірно сплачених платежів та заперечує право позивача на таке повернення. Із метою забезпечення ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за доцільне встановити судовий контроль за виконанням відповідачем зобов'язальної вимоги про надання висновку про повернення коштів.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується повернення суми надміру сплачених митних платежів, має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов'язання відповідача у п'ятнадцятиденний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2436,00 грн. згідно платіжних доручень від 18.11.2015 №3107983 на суму 1218,00 грн., від 11.08.2015 №2975417 на суму 487,20 грн., від 03.12.2015 №3128434 на суму 730,80 грн., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 2, т.2 а.с.100, 101).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2436,00 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС, викладену у листі №4783/10/26-70-25-01-06 від 06.08.2015 року, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» з Державного бюджету України суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року.

3. Зобов'язати Київську міську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний код 32294926) суми надміру сплачених митних платежів у розмірі 2741436,06 грн. (два мільйони сімсот сорок одна тисяча чотириста тридцять шість грн. 06 коп.) за заявою вих. №УРБ 10/11-3179 від 02.07.2015 року та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (ідентифікаційний код 32294926, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, місцезнаходження: 03680, м.Київ, бул. І.Лепсе, буд. 8-а).

5. Зобов'язати Київську міську митницю ДФС протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.