Постанова № 58757388, 01.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року № 813/1462/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Шулімової О.І.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання недостовірною інформації та визнання достовірною інформації, -

Встановив:

ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися з адміністративним позовом до Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації, в якому просять визнати дії та бездіяльність відповідача в перевірці скарги, надання завідомо неправдивих відомостей, ненадання повної та об'єктивної відповіді на скаргу до Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю неправомірними; зобов'язати відповідача видати: рішення Личаківської міжрайонної МСЕК від 19.10.1995 року про відмову в визнанні ОСОБА_3 інвалідом, рішення обласної МСЕК № 3 від 30.11.1995 року про відмову в визнанні ОСОБА_3 інвалідом, довідку від 05.02.1995 року обласної МСЕК №3.

В обгрунтування позовних вимог зазначають, що відповідь надана відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки вказана в листі інформація є завідомо неправдива, недостовірна, надана не по суті скарги. Відповідь відповідача №01-12-11/2960/02/09/15 від 22.10.2015р. за своїм змістом не відповідає ст. 40 Конституції України, Закону України ''Про виконавче провадження''. Вказує, що відповідач порушив вимоги ст.19 Закону України «Про звернення громадян», згідно з якою у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою повинен був роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення, чого не зробив; ст. 20 Закону, якою встановлено, що скарга розглядається в термін 15 днів, але не більше 30 днів. Департамент охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації не повинен був розглядати скаргу від 08.09.2015, оскільки поставлені в ній вимоги, не входили до компетенції та повноважень відповідача. Одержавши таку скаргу, відповідач повинен був переслати її для розгляду компетентному органу.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав викладених у ньому та уточненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила та зазначила, що Департамент охорони здоров'я є структурним підрозділом Львівської обласної державної адміністрації та діє відповідно до Положення про Департамент. Оскільки скарга ОСОБА_3, ОСОБА_1 від 08.09.2015р. скерована Уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю до Львівської обласної державної адміністрації, цілком логічним є її розгляд за галузевою належністю в Департаменті охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації. Зміст відповіді відповідача повністю відповідає документам, що містяться у Медико-експертній справі ОСОБА_3. Вважає, що судження позивачів про «надання необґрунтованої, неповної, необ'єктивної завідомо неправдивої відповіді» Департаментом охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації на їх скаргу до Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю не базуються на жодних доказах, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримала, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

08.09.2015 позивачами були надіслана скарга Уповноваженому Президента України в прав людей з інвалідністю Валерію Сушкевичу, яка листом N9 36-01/410 від 21.09.2015 була направлена на розгляд до Міністерства юстиції України та Львівської обласної державної адміністрації.

У скарзі до Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю Валерія Сушкевича позивачі просили: вжити заходів щодо забезпечення їхніх конституційних прав, свобод; зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати виконавчий лист №813/1604/14 Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2014, яким зобов'язано Департамент охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації перевірити повторно скаргу від 15.08.2013; зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за невиконання судового рішення внести подання правоохоронним органам для притягнення посадових осіб боржника Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації до відповідальності згідно із законом; до часу поки не буде виконано виконавчий лист №813/1604/14 Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 та не буде завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №120131500130001339 надавати позивачам щомісячно матеріальну допомогу; виділити позивачам матеріальну допомогу в сумі 3000 грн.

Вказане звернення позивача було розглянуто відповідачем 22.10.2015 та надано відповідь за № 01-12-11/2960/02/09/15.

Питання практичної реалізації наданого громадянам Конституцією України права на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів чи скаргою про їх порушення визначаються Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст.5 цього Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч.3 ст.7 вказаного Закону у разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що звернення мають розглядати ті органи, до компетенції яких належать порушені в них питання.

Як вбачається зі звернення позивачів вони просили органи державної виконавчої служби забезпечити виконання Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 в силу вимог Закону України ''Про виконавче провадження'' та надати їм матеріальну допомогу.

З огляду на зазначені вимоги законодавства звернення позивача повинно було бути розглянуто органом до компетенції якого належали порушені у ньому питання.

Не зважаючи на це відповідач, без належного про це повідомлення позивача, як того вимагає Закон, не передав його звернення для розгляду та надання відповіді іншому органу, до компетенції якого належало вирішення вказаних у зверненні питань .

Зіставивши звернення позивачів і відповідь на нього, вбачається, що таку надав не той суб'єкт до якого воно адресоване та до компетенції якого належали порушені у ньому питання та не надано повної відповіді на порушені заявниками питання, в тому числі не роз'яснено порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

В судових засіданнях позивач - ОСОБА_1 наполягала на розгляді питання про видачу документів саме як позовної вимоги, а не клопотання, тому стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача видати: рішення Личаківської міжрайонної МСЕК від 19.10.1995 року про відмову в визнанні ОСОБА_3 інвалідом, рішення обласної МСЕК № 3 від 30.11.1995 року про відмову в визнанні ОСОБА_3 інвалідом, довідку від 05.02.1995 року обласної МСЕК №3 суд зазначає, що питання витребування вказаних документів вирішено судом в судовому засіданні в порядку, встановленому ст. 133 КАС України. Відтак, підстави для задоволення вказаних позовних вимог відсутні.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується сплати судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 відстрочено ОСОБА_3, ОСОБА_1 сплату судового збору за подання до суду даної позовної заяви до ухвалення рішення у цій справі.

Відповідно до частини 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 слід стягнути по 275,60 гривень судового збору з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації по розгляду скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 від 08.09.2015, адресованої Уповноваженому Президента України з прав інвалідів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 275 (двісті сімдесят п'ять) грн 60 коп. судового збору за платіжними реквізитами: одержувач - УДКСУ у Залізничному районі м. Львова; ЄДРПОУ 38007594; банк одержувача - ГУ ДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок - 31217206784003; Код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу: судовий збір за подання позову до (вказати найменування суду).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 275 (двісті сімдесят п'ять) грн 60 коп. судового збору за платіжними реквізитами: одержувач - УДКСУ у Залізничному районі м. Львова; ЄДРПОУ 38007594; банк одержувача - ГУ ДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок - 31217206784003; Код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу: судовий збір за подання позову до (вказати найменування суду).

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський